- •6) Визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним
- •7)Відкладення розгляду справи.Поняття,підстави
- •8)Судові збори.Поняття,види
- •9)Додаткове рішення.Умови і порядок його постановлення
- •10)Доказування:мета,порядок,наслідки
- •11)Забезпечення доказів.Порядок,підстави.,засоби
- •13)Загальні правила виконавчого провадження
- •14)Законна сила рішення суду.Правові наслідки вступу рішення в законну силу
- •15)Закриття провадження у справі
- •16)Залишення заяви без розгляду
- •17)Захист інтересів відповідача. Зустрічний позов
- •18)Звернення стягнення на майно боржника
- •19)Зміст (складові частини) судового рішення
- •20) Форма і зміст апеляційної скарги (подання)
- •21)Зміст і значення окремих ухвал
- •23)Мирова угода
- •26)Мова,якою ведеться судочинство
- •27)Належність і допустимість доказів
- •28)Негайне виконання судових рішень,поняття,види
- •29)Незалежність суддів і підкорення їх лише закону.
- •30)Нотаріальний процес та його стадії
- •31)Органи примусового виконання рішення.Виконавчі документи
- •32)Особи,які беруть участь у справі.Їх права та обов`язки
- •34)Підвідомчість цивільних справ суду
- •§ 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
- •35)Підготовча частина судового засідання.Підстави для відводу судді
- •10) Не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне за-
- •37)Підстави для скасування і зміни судового рішення у касаційному порядку.
- •39)Підстави примусового виконання.Виконавчі документи
- •8. Підставою для виконання державною виконавчою службою є рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених Законом України «Про Конституційний Суд України» (статті 69, 70).
- •12. Підлягають виконанню постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
- •14. У порядку судового виконання підлягають примусовому виконанню рішення державних органів з питань володіння і користування культовими будівлями та майном (п. 17 ст. З Закону).
- •15. До примусового виконання органом державної виконавчої служби віднесені рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках.
- •41)Поворот виконання скасованого рішення
- •42) Позовна заява та її реквізити.
- •43)Покази свідків
- •47)Поняття судового представництва та його види. Процесуальні повноваження представника.
- •49)Поняття і види судових доказів.
- •50) Поняття цивільних процесуальних правовідносин.
- •51) Поняття цивільного процесуального права.
- •52)Судові рішення: поняття, суть, види. Законна сила рішення суду.
- •53)Поняття позову, його елементи та види.
- •54)Порядок оскарження ухвал місцевого суду.Повноваження суду при розгляді скарги
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
- •55)Порядок ухвалення судового рішення
- •56)Порядок пред'явлення позову.Правові наслідки пред'явлення позову
- •§ 2. Право на позов. Право на пред`явлення позову і процесуальний порядок його реалізації
- •57)Порядок розгляду і вирішення справ господарським судом
- •Тема 10. Вирішення господарських спорів
- •58)Порядок розгляду справ в апеляційній інстанції
- •59)Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції та його повноваження
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •60)Постанови суду апеляційної інстанції та порядок їх ухвалення
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •4. Предствники-адвокати не можуть бути допитані навіть за їх згодою щодо обставин, які стали їм відомі у зв‘язку із виконанням професійних обов‘язків (ст. 51 цпк).
- •62)Право касаційного оскарження.Строки та порядок
- •63)Право касаційного оскарження.Суб'єкти права оскарження,та об'єкт оскарження.Строк оскарження,форма і змісткасаційної скарги
- •64)Право на апеляційне оскарження.Строки.Порядок звернення
- •65)Право на позов.Умови реалізації права на позов
- •66)Правонаступництво у цивільному процесі.Порядок і підстави заміни сторони
- •67)Пред'явлення позову
- •68)Предмет доказування.Поняття і склад
- •3. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування
- •69)Предмет і метод цивільно-процесуального права
- •70)Принцип диспозитивності в цивільному процесі
- •71)Принцип змагальності в цивільному процесі
- •72)Фіксування цивільного процесу
- •§ 4. Фіксування цивільного процесу
- •73)Процесуальна співучасть.Підстави та види співучасті
- •74)Процесуальний порядок розгляду заяв про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами
- •§ 3. Процесуальний порядок перегляду справи у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами
- •75)Процесуальні особливості розгляду справ про встановлення батьківства
- •§ 4. Визнання батьківства за рішенням суду
- •76)Розгляд судами справ про усиновлення
- •77)Розподіл між сторонами обов'язку доказування
- •78)Система принципів цивільного процесуального права
- •79)Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права
- •5. Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права
- •80)Сторони у виконавчому провадженні.Їх права та обов'язки
- •81)Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин.Їх класифікація
- •§ 3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •3) Особи, які не беруть участі в справі: а) особи, котрі сприяють судові в розгляді справи, — свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази.
- •1) Такі, що сплачуються раніше щодо вчинення відповідної процесуальної дії;
- •2) Такі, що стягуються зі сторони, що програла за результатами рішення справи.
- •4. Розподіл судових витрат
- •86)Судові дебати.Порядок проведення і значення
- •87)Судові органи касаційної інстанції.Порядок і підстави визначення суду касаційної інстанції
- •88)Територіальна підсудність та її види
- •89)Третейський розгляд цивільно-правових спорів між громадянами
- •90)Треті особи,які заявляють самостійні вимоги.Їх права та обов'язки
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •91)Треті особи,які не заявляють самостійних вимог.
- •§ 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
- •92)Умови і порядок заміни неналежної сторони.Наслідки заміни неналежної сторони.
- •93)Ухвала суду другої інстанції.Види ухвал
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •94)Участь органів державної влади та місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •§ 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
- •§ 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
- •95)Факти,які не потрібно доказувати
- •96)Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій.
- •2. Форми захисту суб'єктивних прав і законних інтересів громадян і організацій
- •10) Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,
- •3. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіаль-
- •5. Коментована стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного права, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
- •99)Цивільна процесуальна правоздатність
- •§ 2. Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті
- •101)Принципи,як світоглядний елемент цивільного процесуального права
- •Глава 2. Принципи цивільного процесуального права § 1. Поняття принципів та їх значення
- •104)Зміст цивільних процесуальних правовідносин.Особливості змісту цивільних правовідносин
- •105)Види судів,як суб'єктів цивільного процесу
- •1. Поняття судів загальної юрисдикції та їх види
- •106)Колегіальний та одноособовий розгляд справ(принцип)-
- •107)Відновлення прав на втрачені цінні папери та векселі(визовне провадження)
- •§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника
- •§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника
- •108)Розгляд справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •109)Судовий контроль та порядок оскарження судових рішень за винятковими обставинами
- •1. Відповідно до коментованої статті рішення, ухвали судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами.
- •110)Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •§ 3. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •111)Розгляд судових справ щодо безхазяйної речі та про визнання спадщини відумерлою
- •9. Визнання спадщини відумерлою
- •8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •112)Поняття і суть окремого провадження
- •1. Поняття і сутність окремого провадження
- •113)Розгляд судових справ про розкриття банком інформації
- •114)Розгляд судових справ про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою
- •4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •116)Провадження у справах про надання психіатричної допомоги і обов'язкова госпіталізація
- •10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •11. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •117)Суть і завдання інституту апеляційного провадження.Строк оскарження.Об'єкт,суб'єкт.
- •1. Сутність і значення стадії апеляційного провадження
- •2. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення
- •120)Провадження по справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення
- •§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •3. Заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки.
- •4. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
- •121)Наказне провадження
- •1. Поняття та характерні риси наказного провадження
29)Незалежність суддів і підкорення їх лише закону.
При здійсненні правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій України»). Вони вирішують цивільні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них. Отже, зміст цього принципу розкривається в поєднанні двох правил – незалежності суддів та підкоренні їх тільки законові.
Незалежність суддів полягає в тому, що ніякі державні органи, політичні партії, громадські організації посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішити конкретну справу, розв'язати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вони незалежні від осіб, які беруть участь у справі. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і прийнятті рішення суд є незалежним від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Судді, які розглядали справу по першій інстанції, скаргу в апеляційному порядку, незалежні також від вищестоящого суду, котрий не вправі вказати їм, як треба вирішити справу, скаргу, яка має бути застосована норма матеріального права і яке рішення має бути ухвалене при новому розгляді справи.
Підкорення суддів закону означає, що вони повинні вирішувати справи на підставі законів України, відповідно до закону застосовувати норми іноземного права, а при відсутності закону, який врегульовує спірні відносини, застосувати закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону). Коли немає такого закону, суд виходить із загальних засад і змісту законодавства України (аналогія права).
30)Нотаріальний процес та його стадії
Законодавство про нотаріат регулює суспільні відносини, що виникають між нотаріальними органами та особами, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Отже, нотаріальне процесуальне право — це система правових норм, котрі регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення нотаріальних дій між нотаріальними органами та особами, які звертаються за вчиненням цих дій.
Предметом нотаріального процесуального права і є суспільні відносини, що регулюються цим правом.
Нотаріальне процесуальне право не є самостійною галуззю права України. Питання про його місце в системі права України є спірним у юридичній літературі. Існує думка, що нотаріальне процесуальне право входить до предмета регулювання цивільного процесуального права. Це пояснюють тим, що і суд, і нотаріат здійснюють ту ж саму функцію захисту прав і законних інтересів. Заперечуючи це, можна вказати, що нотаріат функцію захисту прав і законних інтересів здійснює, як виняток, тільки під час вчинення трьох нотаріальних дій: вчинення виконавчих написів, протестів векселів і посвідчення несплати чеків.
Вчиняючи решту нотаріальних дій, нотаріуси здійснюють охорону прав та інтересів. При цьому захист прав нотаріальними органами не має остаточного характеру. Акти нотаріальних органів можуть бути оспорені в суді чи арбітражному суді. Крім того, захист права нотаріальним органом не здійснюється, якщо вимога оспорюється другою стороною.
Нотаріальне процесуальне право є самостійним відносно цивільного процесуального права, оскільки діяльність нотаріальних органів має безспірний характер, під час вчинення нотаріальних дій не використовується змагальна форма процесу, нотаріус встановлює юридичні факти в основному на підставі документів. Крім того, нотаріальні органи є органами державного управління, і їхня діяльність має адміністративний характер. Тому є всі підстави вважати, що нотаріальне процесуальне право входить до предмета регулювання адміністративного процесуального права.
Питання про місце нотаріального процесу в правовій системі носить теоретичний характер, і відносно вирішення цього питання в юридичній літературі немає єдиної думки. Так, більшість вчених відносять нотаріальний процес до не судових форм захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, іноді вважають самостійним, але поєднують його з цивільним процесом.
Про схожість нотаріального процесу з адміністративним процесом свідчить і кілька інших ознак:
у нотаріальному процесі не вирішуються спірні питання; нотаріальні акти вчиняються на підставі фактів, в наявності яких нотаріуси можуть впевнитися безпосередньо на підставі наданих документів;
нотаріус діє одноособово і має свою специфічну компетенцію;
в разі неможливості встановити певні обставини за допомогою доказів, якими володіє особа, нотаріус не може вчиняти нотаріальне провадження та роз'яснює особі її можливість звернення до суду за встановленням відповідної обставини або факту; нотаріальна структура керується та контролюється Міністерством юстиції.
Такі ознаки дозволяють порівняти нотаріусів з органами реєстрації актів громадянського стану, ознаки яких дуже схожі, хоча в нотаріальному процесі завдання та засоби мають значно ширші межі. Якщо порівнювати далі, відповідальність нотаріусів на цій підставі суттєво відрізняється від відповідальності органів реєстрації актів громадянського стану та їх посадових та службових осіб. На відміну від інших органів державного управління органи нотаріату характеризуються особливим положенням посадових осіб, а також їх компетенцією. Нотаріус — це посадова особа, яка в своїй діяльності при здійсненні нотаріальних функцій незалежна. Він підкорюється тільки закону, в той час як інші посадові особи органів державного управління при здійсненні своїх обов'язків повинні виконувати вказівки вищестоящих керівників.
Предметом нотаріальної діяльності є безспірні справи, що зумовило специфічний метод вирішення нотаріальними органами віднесених до їх компетенції питань. Органи нотаріату не застосовують змагальну форму процесу, а встановлюють юридичні факти, як правило, на підставі наданих їм письмових документів. В нотаріальному процесі відсутні публічні начала. На відміну від суду, який в більшості випадків розглядає справи у відкритих судових засіданнях, нотаріуси повинні зберігати таємницю вчинюваних нотаріальних дій. Це збільшує довіру до нотаріусів, попереджає виникнення сімейних конфліктів та інших небажаних результатів. Посада нотаріуса дійсно є публічною, що визначається доступністю нотаріальної діяльності, слід зауважити, що сам зміст нотаріальної діяльності позбавлений характеру публічності. Це забезпечується таємницею вчинюваних нотаріальних дій.
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, несуть відповідальність за розголошення таємниці вчинюваних нотаріальних дій.
Специфічність положення в системі органів державного управління, спеціальні дії, врегульовані законом правила провадження, які забезпечують правильне та чітке виконання нотаріальних функцій та гарантують права клієнтів, обумовлені задачами та принципами діяльності нотаріату. Суть нотаріальної діяльності полягає в тому, що вона має посвідчувальний, підтверджуючий характер, юридичне закріплює цивільні права з метою попередження від можливого подальшого їх порушення. За своєю функціональною природою нотаріальні органи найбільш близькі до суду, оскільки і ті, й інші здійснюють в інтересах громадян та юридичних осіб єдину функцію контролю цивільних правовідносин. Цей контроль має попередній характер при вчиненні нотаріальних дій, коли відсутній спір про право та немає правопорушення, на відміну від судового наступного контролю, за допомогою якого в процесі вирішення спору визначається правопорушник, до якого застосовуються заходи впливу.
Місце нотаріального процесу в правовій системі України визначається законодавством України. Цивільним кодексом та іншими нормативними актами визначається обов'язковий порядок нотаріального посвідчення угод у випадках, зазначених в законі (ст. 47 ЦК), та інші випадки обов'язкового вчинення нотаріального провадження. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з певними юридичними наслідками, а також неприйняття до розгляду документів без відповідного нотаріального оформлення тощо. Так, статтею 227 ЦК передбачається, що формою договору купівлі-продажу жилого будинку має бути нотаріально посвідчений договір, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. При цьому й інші угоди, а не тільки визначені в законі, для їх більшої юридичної вірогідності можуть бути нотаріально посвідчені.
Про зв'язок нотаріального процесу з галузями матеріального права слід зробити зауваження щодо недоцільності в цих нормативних актах викладати механізм вчинення нотаріального провадження. На погляд автора, доцільно докладно викладати механізм здійснення нотаріального провадження в Законі «Про нотаріат», оскільки це надасть змогу розробляти комплексний підхід до впровадження визначених законодавчими нормами матеріальних прав фізичних або юридичних осіб в практику діяльності нотаріату, узгодити їх з нормами нотаріального процесу. На цій підставі є можливість зробити й зворотній висновок, що у випадках, коли нотаріальний процес не в змозі забезпечити охорону або захист прав громадян або юридичних осіб через недосконалість (невизначеність) норм матеріального права, то в цьому випадку необхідно вносити відповідні доповнення в норми матеріального права з метою конкретизації правовідносин, зміни, якщо норми права в цій галузі суперечать загальним правовим нормам тощо.
Після винесення постанови про накладення арешту на нерухоме майно органи Міністерства внутрішніх справ, суди звертаються до державних нотаріальних контор про внесення відомостей до Базового реєстру певного реєстраційного округу. Таким чином, нотаріальний процес сприяє не тільки громадянам та юридичним особам в охороні та захисті їх прав, а й державним органам у їх діяльності щодо захисту прав та інтересів громадян, організацій та держави. Отже, нотаріуси як особисто мають виконувати правоохоронну та правозахисну функцію, так І на них покладаються обов'язки щодо сприяння у здійсненні іншим державним правоохоронним органам їх повноважень.
Нотаріальний процес має тісний зв'язок з цивільним судочинством, оскільки особам, які вважають свої права порушеними невірним вчиненням або неправомірною відмовою у вчиненні нотаріального провадження, законодавством надане право звернення до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів. До суду звертаються і в разі виникнення спору про право щодо розподілу спадкового майна, продовження строків на прийняття спадщини, оскарження виконавчого напису та в інших випадках.
Але зв'язок між нотаріальним процесом та цивільним судочинством має бути більш визначеним. Так, в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в ч. 4 п. 114 передбачається, що нотаріуси в окремих випадках можуть прийняти довідки, видані підприємствами, установами і організаціями за місцем роботи чи проживання, якщо вони разом з іншими документами підтверджують родинні та інші відносини спадкоємців із спадкодавцем. На наш погляд, Інструкція має встановлювати, в якому конкретному випадку вони приймаються. Одразу виникає питання: чи надане законодавством право нотаріусу аналізувати докази або докази, які він має приймати, повинні бути безспірними, однозначними.
В цивільному судочинстві передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення, які не є безспірними і потребують судового підтвердження шляхом дослідження та аналізу доказів, і саме так в порядку окремого провадження в цивільному судочинстві встановлюється факт родинних відносин громадян з метою отримання спадщини. Звідси випливає неврегульованість питання, якщо нотаріус у цьому конкретному випадку не прийняв вищезазначену довідку, куди особі необхідно звертатись — до провадження по оскарженню нотаріальних дій або за встановленням юридичного факту родинних відносин? Як в цьому випадку має діяти суддя? На нашу думку, положення Закону та Інструкції повинні викладатись таким чином, щоб правовідносини, які вони регулюють, набували однозначності. В цьому випадку визначити належність юридичних обставин до повноважень нотаріату або суду буде нескладно.
На підставі вищенаведеного можна говорити про те, що завдяки специфічним методам нотаріальний процес характеризується як самостійний безспірний, що безпосередньо зв'язаний з такими галузями права як цивільне, сімейне, фінансове, земельне, житлове, міжнародне, цивільне процесуальне право.