Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Копия (2) цив.процес ЕКЗАМЕН.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
26.11.2019
Размер:
2.97 Mб
Скачать

60)Постанови суду апеляційної інстанції та порядок їх ухвалення

§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

.

§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу. Ними є постанови суду апеляційної інстанції, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, і подання прокурора з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обгрунтованості і законності.

Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції постановляються ім'ям України негайно після розгляду справи за апеляційною скаргою, поданням в нарадчій кімнаті, в якій ніхто не може бути присутній, крім складу суду, який розглянув апеляційну скаргу, подання. Це правило забезпечує вільне обговорення доводів скарги чи подання та виключає можливість посторон-нього впливу на суддів при прийнятті ними рішення чи ухвали, які постановляються більшістю голосів, підготовляються суддею-доповідачем і підписуються всім складом, який розглянув справу. Судцям заборонено розголошувати міркування, які були висловлені в нарадчій кімнаті (статті 209-211, 311 ЦПК).

Суд апеляційної інстанції постановляє рішення тільки у разі прийняття нового рішення по суті позовних вимог, а ухвалу — в інших випадках. За змістом рішення повинно відповідати правилам ст. 314 ЦПК. В ньому зазначається: 1) час і місце його постановлення; 2) назва суду, прізвище і ініціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; 3) особи, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої інстанції; 6) узагальнені доводи апеляційної скарги, подання; 7) мотиви, на підставі яких апеляційний суд визнав необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення; 8) встановлені факти і відповідні до них правовідносини; 9) порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; 10) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту (ст. 9 ЦПК), за яким вирішено справу, норми процесуального закону, яким керувався суд; 11) висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

За письмовою заявою сторони, іншої особи, яка бере участь у справі, поданою протягом десяти днів з дня проголошення рішення, суд у десятиденний строк з дня її заявления обґрунтовує висновок суду в окремому процесуальному документі, оформленому до вимог статті 314 ЦПК. В ньому вказується дата його складання та наводяться мотиви, з яких суд вважав встановленими наявність або відсутність фактів (обставин), якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, прийняті при цьому до уваги докази, доводи, за якими суд відхилив ті чи інші докази, застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти та інше.

За змістом ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 313 ЦПК. Вимоги, сформульовані в пунктах 1-7 цієї норми аналогічні встановленим в пунктах 1-7 ст. 314 ЦПК, зміст яких розглянуто вище.

Крім того в ухвалі зазначаються: мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов до свого висновку і посилання на закон, яким він керувався; наслідки розгляду апеляційної скарги, подання у вигляді резолютивної частини ухвали, сформульованої відповідно до повноважень, наданих суду апеляційної інстанції.

При відхиленні апеляційної скарги, подання в ухвалі має бути зазначено, якими конкретними даними спростовуються її доводи. Якщо суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і направляє справу па новий розгляд, в ухвалі повинно бути зазначено, в чому саме полягає неправильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій за розглядом скарги, подання на ухвалу суду першої інстанції повинно міститися крім відомостей, передбачених пунктами 1-4 ст. 313 ЦПК, посилання на ухвалу суду першої інстанції. Ухвала постановляється при реалізації судом апеляційної Інстанції своїх повноважень, визначених ст. 312 ЦПК, у випадках: відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без зміни; скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий ро Ігляд; скасування рішення суду першої інстанції із закриттям проваджен-ІІч и справі або залишенням позову без розгляду; часткового задоволення апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора на рішення суду першої інстанції чи часткової зміни рішення суду першої інстанції; задоволення скарги чи подання прокурора на ухвалу суду першої інстанції із скасуванням і направленням справи на новий розгляд; відхилення скарги, подання прокурора і залишення скарги без задоволення.

Рішення і ухвала, постановлені судом апеляційної інстанції проголошуються прилюдно, крім тих, що були постановлені у справах про усиновлення дітей громадянами України та іноземцями, що оголошуються лише особам, які беруть участь у розгляді справи (статті 315, 212 ЦПК). Головуючий роз'яснює їх зміст, порядок і строк оскарження (в касаційному порядку — М. LLL).

Постановлені судом апеляційної інстанції рішення і ухвали за апеляційними скаргами і поданням на рішення і ухвали суду першої інстанції набирають чинності (законної сили) негайно після їх ухвалення. А рішення або ухвала суду першої інстанції втрачають свою чинність (ст. 317 ЦПК)

61)пояснення сторін.визнання та його види

Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників

1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників є одним із засобів доказування в цивільному процесі. Проте, на відміну від ЦПК УРСР 1963 року, засобом доказування будуть вважатися лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, які дані ними під час допиту за правилами, які встановлені для допиту свідків.

Допит сторони як свідка не означає зміну процесуального статусу. Йдеться лише про дотримання під час допиту сторони або третьої особи (їх представників) процедури, яка встановлена для допиту свідка.

2. Пояснення бувають трьох видів: твердження, визнання та заперечення.

Твердження – це пояснення, в якому містяться відомості про факти, які згідно із законом повинні доводити сторони та треті особи.

Визнання - це пояснення, яке містить відомості про факти, які згідно із законом повинна доводити інша сторона.

Визнання фактів поділяється на судове і позасудове. Позасудове визнання не має значення, оскільки воно здійснюється поза процесуальною формою його одержання в цивільному процесі. Визнання ж в суді входить до складу пояснень сторін, робиться в установленому цивільно-процесуальному порядку і процесуальній формі.

Визнання факту може бути беззастережним, тобто простим або із застереженням, тобто кваліфікованим. Простим є визнання, коли особа повністю визнає певний факт, а кваліфікованим може бути таке визнання, коли особа визнає певний факт, проте зазначає певні специфічні дані, які стосуються даного факту.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування. Це підтверджується нормою ч. 1 ст. 61 ЦПК України, згідно якої, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Заперечення – це пояснення, в якому заперечуються факти, наведні іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Засобом доказування будуть вважатися лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, які дані ними в якості свідків. Такі пояснення можуть бути дані зазначеними особами лише в судовому засіданні. Порядок допиту сторін, третіх осіб та їхніх представників, визначено статтею 184 ЦПК України, згідно якої вказані особи допитуються як свідки згідно із статтями 180-182, що встановлюють загальний порядок допиту свідків.

Даний засіб доказування є більш ефективним для правильного вирішення справи, на відміну від пояснень сторін та третіх осіб, передбачених ЦПК України 1963 року, оскільки тепер за надання суду неправдивої інформації сторони, треті особи та їхні представники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 384 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдиві показання.

Щоправда, до цього часу залишається дискусійним питання про кримінальну відповідальність сторін, третіх осіб та їхніх представників за відмову від дачі показів згідно статті 385 КК України, у випадку, коли зазначені особи заявили про свій намір дати покази в якості свідка, були приведені до присяги згідно статті 180 ЦПК України, тобто набули статусу свідка, проте після цього змінили свою думку і вирішили відмовитися від дачі пояснень. На нашу думку, якщо сторони, треті особи чи їх представники виявили бажання давати покази в якості свідків, вони не мають права відмовитись від дачі показань, оскільки за таку відмову можуть нести кримінальну відповідальність згідно статті 385 КК України.