- •6) Визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним
- •7)Відкладення розгляду справи.Поняття,підстави
- •8)Судові збори.Поняття,види
- •9)Додаткове рішення.Умови і порядок його постановлення
- •10)Доказування:мета,порядок,наслідки
- •11)Забезпечення доказів.Порядок,підстави.,засоби
- •13)Загальні правила виконавчого провадження
- •14)Законна сила рішення суду.Правові наслідки вступу рішення в законну силу
- •15)Закриття провадження у справі
- •16)Залишення заяви без розгляду
- •17)Захист інтересів відповідача. Зустрічний позов
- •18)Звернення стягнення на майно боржника
- •19)Зміст (складові частини) судового рішення
- •20) Форма і зміст апеляційної скарги (подання)
- •21)Зміст і значення окремих ухвал
- •23)Мирова угода
- •26)Мова,якою ведеться судочинство
- •27)Належність і допустимість доказів
- •28)Негайне виконання судових рішень,поняття,види
- •29)Незалежність суддів і підкорення їх лише закону.
- •30)Нотаріальний процес та його стадії
- •31)Органи примусового виконання рішення.Виконавчі документи
- •32)Особи,які беруть участь у справі.Їх права та обов`язки
- •34)Підвідомчість цивільних справ суду
- •§ 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
- •35)Підготовча частина судового засідання.Підстави для відводу судді
- •10) Не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне за-
- •37)Підстави для скасування і зміни судового рішення у касаційному порядку.
- •39)Підстави примусового виконання.Виконавчі документи
- •8. Підставою для виконання державною виконавчою службою є рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених Законом України «Про Конституційний Суд України» (статті 69, 70).
- •12. Підлягають виконанню постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
- •14. У порядку судового виконання підлягають примусовому виконанню рішення державних органів з питань володіння і користування культовими будівлями та майном (п. 17 ст. З Закону).
- •15. До примусового виконання органом державної виконавчої служби віднесені рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках.
- •41)Поворот виконання скасованого рішення
- •42) Позовна заява та її реквізити.
- •43)Покази свідків
- •47)Поняття судового представництва та його види. Процесуальні повноваження представника.
- •49)Поняття і види судових доказів.
- •50) Поняття цивільних процесуальних правовідносин.
- •51) Поняття цивільного процесуального права.
- •52)Судові рішення: поняття, суть, види. Законна сила рішення суду.
- •53)Поняття позову, його елементи та види.
- •54)Порядок оскарження ухвал місцевого суду.Повноваження суду при розгляді скарги
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
- •§ 2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації
- •55)Порядок ухвалення судового рішення
- •56)Порядок пред'явлення позову.Правові наслідки пред'явлення позову
- •§ 2. Право на позов. Право на пред`явлення позову і процесуальний порядок його реалізації
- •57)Порядок розгляду і вирішення справ господарським судом
- •Тема 10. Вирішення господарських спорів
- •58)Порядок розгляду справ в апеляційній інстанції
- •59)Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції та його повноваження
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •§ 4. Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали
- •60)Постанови суду апеляційної інстанції та порядок їх ухвалення
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •4. Предствники-адвокати не можуть бути допитані навіть за їх згодою щодо обставин, які стали їм відомі у зв‘язку із виконанням професійних обов‘язків (ст. 51 цпк).
- •62)Право касаційного оскарження.Строки та порядок
- •63)Право касаційного оскарження.Суб'єкти права оскарження,та об'єкт оскарження.Строк оскарження,форма і змісткасаційної скарги
- •64)Право на апеляційне оскарження.Строки.Порядок звернення
- •65)Право на позов.Умови реалізації права на позов
- •66)Правонаступництво у цивільному процесі.Порядок і підстави заміни сторони
- •67)Пред'явлення позову
- •68)Предмет доказування.Поняття і склад
- •3. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування
- •69)Предмет і метод цивільно-процесуального права
- •70)Принцип диспозитивності в цивільному процесі
- •71)Принцип змагальності в цивільному процесі
- •72)Фіксування цивільного процесу
- •§ 4. Фіксування цивільного процесу
- •73)Процесуальна співучасть.Підстави та види співучасті
- •74)Процесуальний порядок розгляду заяв про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами
- •§ 3. Процесуальний порядок перегляду справи у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами
- •75)Процесуальні особливості розгляду справ про встановлення батьківства
- •§ 4. Визнання батьківства за рішенням суду
- •76)Розгляд судами справ про усиновлення
- •77)Розподіл між сторонами обов'язку доказування
- •78)Система принципів цивільного процесуального права
- •79)Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права
- •5. Співвідношення цивільного процесуального права з іншими галузями права
- •80)Сторони у виконавчому провадженні.Їх права та обов'язки
- •81)Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин.Їх класифікація
- •§ 3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •3) Особи, які не беруть участі в справі: а) особи, котрі сприяють судові в розгляді справи, — свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази.
- •1) Такі, що сплачуються раніше щодо вчинення відповідної процесуальної дії;
- •2) Такі, що стягуються зі сторони, що програла за результатами рішення справи.
- •4. Розподіл судових витрат
- •86)Судові дебати.Порядок проведення і значення
- •87)Судові органи касаційної інстанції.Порядок і підстави визначення суду касаційної інстанції
- •88)Територіальна підсудність та її види
- •89)Третейський розгляд цивільно-правових спорів між громадянами
- •90)Треті особи,які заявляють самостійні вимоги.Їх права та обов'язки
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •91)Треті особи,які не заявляють самостійних вимог.
- •§ 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
- •92)Умови і порядок заміни неналежної сторони.Наслідки заміни неналежної сторони.
- •93)Ухвала суду другої інстанції.Види ухвал
- •§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
- •94)Участь органів державної влади та місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •§ 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
- •§ 2. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному процесі
- •95)Факти,які не потрібно доказувати
- •96)Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій.
- •2. Форми захисту суб'єктивних прав і законних інтересів громадян і організацій
- •10) Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,
- •3. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіаль-
- •5. Коментована стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного права, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
- •99)Цивільна процесуальна правоздатність
- •§ 2. Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті
- •101)Принципи,як світоглядний елемент цивільного процесуального права
- •Глава 2. Принципи цивільного процесуального права § 1. Поняття принципів та їх значення
- •104)Зміст цивільних процесуальних правовідносин.Особливості змісту цивільних правовідносин
- •105)Види судів,як суб'єктів цивільного процесу
- •1. Поняття судів загальної юрисдикції та їх види
- •106)Колегіальний та одноособовий розгляд справ(принцип)-
- •107)Відновлення прав на втрачені цінні папери та векселі(визовне провадження)
- •§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника
- •§ 9. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника
- •108)Розгляд справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •109)Судовий контроль та порядок оскарження судових рішень за винятковими обставинами
- •1. Відповідно до коментованої статті рішення, ухвали судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами.
- •110)Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •§ 3. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •111)Розгляд судових справ щодо безхазяйної речі та про визнання спадщини відумерлою
- •9. Визнання спадщини відумерлою
- •8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •112)Поняття і суть окремого провадження
- •1. Поняття і сутність окремого провадження
- •113)Розгляд судових справ про розкриття банком інформації
- •114)Розгляд судових справ про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою
- •4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •116)Провадження у справах про надання психіатричної допомоги і обов'язкова госпіталізація
- •10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •11. Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу
- •117)Суть і завдання інституту апеляційного провадження.Строк оскарження.Об'єкт,суб'єкт.
- •1. Сутність і значення стадії апеляційного провадження
- •2. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення
- •120)Провадження по справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення
- •§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •§ 8. Встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •3. Заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки.
- •4. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
- •121)Наказне провадження
- •1. Поняття та характерні риси наказного провадження
68)Предмет доказування.Поняття і склад
3. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування
Правильне вирішення справи по суті, захист прав і охоронюва-них законом інтересів громадян і юридичних осіб можливі тільки за умови, що суд вірно визначить коло фактів, які повинні бути доказані у процесі судового розгляду. Факти, які повинні бути встановлені в справі, утворюють предмет доказування.
Згідно з ч.І ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення Лрави (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У науці цивільного процесуального права питання про склад фактів, що входять у предмет доказування, вирішується неоднозначно. Можна відокремити два основних підходи до визначення предмета доказування, які відповідають його розумінню у вузькому та широкому сенсі.
У вузькому сенсі предмет доказування визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
У широкому сенсі предмет доказування включає не тільки юридичні факти, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, але й інші обставини, без встановлення яких неможливе правильне вирішення справи та виконання судом інших завдань цивільного судочинства.
До предмета доказування в широкому сенсі можна віднести наступні групи фактів: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру; 2) доказові факти; 3) юридичні факти процесуально-правового характеру (що визначають наявність у особи права на пред'явлення позову та здійснення інших процесуальних дій); 4) факти, що сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт фальшивості письмового доказу); 5) факти, встановлення яких необхідно суду для виконання запобіжних і виховних завдань цивільного судочинства.
На нашу думку, доцільно включати до предмета доказування юридичні факти матеріального характеру і факти процесуального характеру.
Одержання достовірного знання про обставини, що становлять матеріальний предмет доказування, тягне вирішення конкретної Цивільної справи по суті.
Достатнє знання про обставини, що становлять процесуальний предмет доказування, забезпечує рішення численних процесуальних питань, пов'язаних з порушенням цивільної справи, її зупиненням, а також реалізацією процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, і тим самим забезпечує правильне вирішення цивільної справи.
Таким чином, предмет доказування — коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті.
Предмет доказування необхідний насамперед для суду, який у своїй пізнавальній діяльності прямує від припущення про існування фактів до достовірного знання про них. Доти, поки суд не має достовірного знання про які-небудь події або дії, вони трактуються як обставини, тобто припущення про існування фактів. Якщо ж суд про яку-небудь обставину має уявлення як про факт (наприклад, у силу його загальновідомості), то до предмета доказування вона взагалі не включається.
Сторони ж з самого початку володіють знаннями про обставини справи на рівні фактів, і їхнє завдання полягає в передачі цього знання суду. Однак для забезпечення своїх інтересів вони можуть давати суду перекручене уявлення про них. «Факти, що входять до предмета доказування, можуть і не існувати, а отже, не бути фактами ».
Обсяг юридичних фактів, що входять до предмета доказування, для кожної цивільної справи різний. Суд визначає його, виходячи зі змісту заявлених вимог і заперечень сторін, керуючись при цьому нормами матеріального права, які повинні бути застосовані в цьому випадку.
Сторони можуть неправильно (наприклад, внаслідок юридичної непоінформованості) визначити підставу своїх вимог або заперечень, а отже, і предмет доказування у справі. У цьому випадку юридичні факти, не зазначені сторонами, включаються до предмета доказування в справі.
При визначенні предмета доказування суд не зв'язаний юридичними фактами, зазначеними сторонами. Тому, якщо сторони для обґрунтування своїх вимог або заперечень посилаються на факти, які не мають юридичного значення для справи, що розглядається, суд не включає їх до предмета доказування.
У процесі розгляду спору предмет доказування може змінюватися. Позивач має право доповнити або змінити підставу позову, відповідач — надати до обґрунтування своїх заперечень додаткові юридично значущі факти. За згодою позивача суд має право змінити підставу позову. Суд також має право вказати позивачеві на необхідність встановлення факту, що має матеріально-правове значення, на який позивач не посилався в позовній заяві, і потребу надання необхідних доказів.
Правильне визначення предмета доказування в кожній справі має важливе практичне значення. Воно дозволяє визначити коло фактів, з'ясування яких необхідно для успішного виконання судом завдань, що стоять перед ним. Якщо необхідні для вирішення справи юридичні факти не включені до предмета доказування, це призводить до винесення судом незаконного й необгрунтованого рішення. З іншого боку, включення до предмета доказування юридичних фактів, що не стосуються до справи, веде до ускладнення процесу непотрібними матеріалами, даремного витрачання часу, сил і коштів суду та юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб.
2
юридична категорія, на пізнання якої спрямована вся доказова діяльність суду і осіб, які беруть участь у справі. Аналіз статей 27, ЗО ЦПК дає можливість зробити висновок, що предметом доказування виступають: а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення); в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі — обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами: всі, які відбулися, і наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи8.
Необхідний склад фактів предмета доказування визначається на підставі норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Так, відповідно до ст. 456 ЦК про відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я на виробництві до складу підстави позову, що є предметом доказування, входять факти, які підтверджують: наявність трудових відносин потерпілого з такою особою (організацією, підприємством); одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я в зв'язку з виконанням потерпілим своїх трудових обов'язків; настання певної шкоди; наявність збитків та їх розмір; вину організації в заподіянні шкоди. Але якщо факти одержання каліцтва і вина організації в заподіянні шкоди були встановлені вироком суду в кримінальній справі, то ці факти не підлягають доказуванню, незважаючи на те, що вони входять до складу підстави позову. Отже, предмет доказування в конкретній справі може не збігатися з підставою позову. Це буде мати місце і за наявності інших обставин, які не потребують доказування (ст. 32 ЦПК). Труднощі і помилки у визначенні необхідного складу фактів доказування мають місце, коли диспозиція матеріального права носить відносно визначений характер. Це норми, якими врегульовані питання про виселення за неможливістю сумісного проживання, про відшкодування завданої шкоди, про розділ майна подружжя та інші, при застосуванні яких повинні враховуватися «груба необережність самого потерпілого», «майновий стан», «інтереси неповнолітніх дітей» чи заслуговуючі на увагу інтереси одного з подружжя (ст. 454 ЦК, ст. 29 КпШС та ін.), тобто факти, які в нормах права сформульовані в загальному, а не у точно визначеному вигляді.
Склад фактів матеріально-правового характеру, які підлягають доказуванню і пізнанню, неоднорідний. Залежно від волевиявлення суб'єктів правовідносин ними можуть бути дії, які виконувалися за волею сторін, і події, що проходили поза їх волею. Події безпосередньо не породжують матеріальних правовідносин, а виступають лише підставою для виконання дій, спрямованих на виникнення правовідносин (так, землетрус — подія, страховий випадок, який виступає приводом для порушення (виконання дій) правовідносин по державному страхуванню по відшкодуванню громадянину шкоди — статті 370, 371 ЦК).
Залежно від відповідності фактів установленому правопорядку вони можуть бути правомірними і неправомірними. Останні носять характер цивільних правопорушень, кримінальних злочинів, адміністративних проступків, трудових правопорушень тощо. Пізнання судом факту кримінального злочину відбувається на підставі письмових офіційних доказів — актів судових і прокурорсько-слідчих органів. Положення, що суд при розгляді цивільної справи не може кваліфікувати ті чи інші дії як кримінальні правопорушення з усіма випливаючими наслідками цивільного процесуального характеру9, не відповідає ч. З ст. 235 ЦПК, за правилом якої суд при встановленні в діях сторін та інших осіб ознак злочину може порушити кримінальну справу. А це означає, що суд в цивільному процесі може кваліфікувати певні дії як кримінальні злочини. Направлення порушеної справи на розслідування може вплинути на наслідки цивільно-правового характеру, наприклад, настання не обмеженої, а повної матеріальної відповідальності.
Для виявлення специфіки фактів доказування в літературі була проведена їх класифікація за фактами, що породжують, змінюють, і припиняють права і обов'язки та перешкоджають виникненню прав і обов'язків10. Запропонована класифікація викликала певні зауваження11, але її значення для повного, всебічного і об'єктивного пізнання обставин у справі очевидне. В теорії процесу також мало місце судження про те, що до складу фактів предмета доказування входять три групи фактів: правостворюючі, лігімітації сторін і приводу до позову12. Останні дві групи є також фактами правостворюючими, тому така класифікація не має значення для доказування. Практичне значення для доказування має поділ фактів предмета доказування на позитивні і негативні. Негативні вимагають більше уваги, оскільки з ними завжди чимало труднощів в доказуванні.
Залежно від часу виконання дій факти предмета доказування поділяються на факти-явища, які мали місце в минулому і факти-стану, які носять тривалий характер (продовжуються) і можуть безпосередньо сприйматися судом.
Доказуванню підлягають і доказові факти, тобто такі, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Наприклад, експертиза крові у дитини, матері і названого батька у справі про встановлення його батьківства дала висновок, що батьківство не виключається. Цей факт не є передбаченою законом обставиною, що підтверджує батьківство, але у зіставленні з іншими доказами може призвести суд до такого висновку.
Доказуванню підлягають також цивільно-процесуальні факти. З їх наявністю може бути пов'язана реалізація права на звернення до суду за захистом, на забезпечення позову, зупинення провадження у справі. Пізнанню підлягають і факти, встановлення яких суду необхідно для виконання виховних і превентивних завдань правосудця. Це факти, які розкривають умови і причини правопорушень, необхідні для реагування суду — постановлення окремих ухвал (ст. 235 ЦПК).
В процесі розвитку судочинства обсяг фактів предмета доказування може змінюватися — збільшуватися або зменшуватися, уточнюватися в зв'язку зі зміною стороною підстав або предмета позову, збільшення чи зменшення позовних вимог (ст. 103 ЦПК).
Традиційному погляду на предмет доказування було протиставлено судження, за яким предметом доказування виступає сукупність версій, припущень про існування фактичних обставин, кожна з яких може виявитися правильною істиною, і тоді припущення суду перетвориться в достовірне знання про певну обставину, але в той же час може виявитися і помилковим, таким, що не відповідає дійсності13. Зазначене судження суперечить ч. 1 ст. ЗО ЦПК, яка покладає на сторін обов'язок довести обставини, а не припущення (версії) про них, на які вони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень. Дослідження в суді обставин справи — складу юридичних фактів — має за мету встановити їх реальне існування, а не припущення про їх існування14.