- •Загальна частина
- •Глава 1. Управління як соціальне явище ….............................................9
- •Глава 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •Глава 4. Адміністративно–правові норми ...............................................................47
- •Глава 5. Громадяни України та їх об’єднання …...................................59
- •Глава 6. Органи виконавчої влади .................…......................................75
- •Глава 7. Державна служба і державні службовці та правове
- •Глава 8. Функції управління ............................…...................................124
- •Глава 9. Адміністративно-правові режими .....….................................141
- •Глава 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів
- •Особлива частина
- •Глава 11. Поняття та зміст державного управління
- •Глава 12. Управління митною справою ................................................194
- •Глава 13. Управління національною безпекою ....................................201
- •13.5. Суб`єкти забезпечення національної безпеки........................212
- •Глава 14. Управління обороною України ............................................. 216
- •Глава 15. Управління внутрішніми справами ......................................242
- •Глава 16. Управління юстицією ..............................................................252
- •Глава 17. Управління закордонними справами....................................264
- •Глава 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері соціального розвитку і культури ....................................................................................270
- •Передмова
- •Розділ I. Вступ до адміністративного права. Лекція 1. Управління як соціальне явище. План
- •1.2. Управлінська система та її компоненти.
- •1.3. Державне управління та виконавча влада.
- •1.4. Принципи та методи соціального управління.
- •1.5. Система соціального управління.
- •Лекція 2. Предмет, метод і система адміністративного права. План
- •2.1. Адміністративне право України як галузь права.
- •2.2. Предмет адміністративного права.
- •2.3. Метод адміністративного права.
- •2.4. Система адміністративного права.
- •2.5. Розвиток науки про адміністративне право.1
- •2. 6. Взаємозв'язок адмінстративного права з конституційним правом, фінансовим правом, трудовим правом та іншими галузями права.
- •Лекція 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •3.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин та його складові елементи.
- •3.2. Суб’єкти адміністративно – правових
- •Лекція 4. Адміністративно-правові норми. План
- •Поняття, види, функції та структура адміністративно-правових норм та їх класифікація.
- •1. За спрямованістю змісту:
- •3. За формою припису та їх змістом:
- •4. За галузевою належністю:
- •5. Класифікація норм за межею дій:
- •6. За ступенем загальності:
- •7. Норми за повнотою викладення велінь є:
- •4.2. Структура адміністративно-правових норм.
- •4.3. Форми реалізації норм адміністративного права.
- •4.4. Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і за колом осіб.
- •4.5. Систематизація норм адміністративного права.
- •Розділ II. Суб’єкти адміністративного права.
- •5.1. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •5.2. Права громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.3. Гарантії реалізації прав громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.4. Обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.5. Адміністративно—правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства.
- •5.6. Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •5.7. Легалізація та правосуб'єктність об'єднань громадян.
- •Лекція 6. Органи виконавчої влади. План
- •6.1. Правове положення органів виконавчої влади.
- •6.2. Види органів виконавчої влади.
- •6.3. Президент України та органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •6.4. Правове положення Кабінету Міністрів України.
- •6.5. Центральні органи виконавчої влади.
- •6.6. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
- •6.7. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві.
- •6.7.1. Органи самоорганізації населення.
- •7.2. Обов'язки і права державних службовців.
- •7.3. Проходження державної служби.
- •7.4. Категорії та ранги державних службовців.
- •7.5. Припинення державної служби.
- •7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
- •8.2. Поняття і види форм діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •8. 3. Поняття і види методів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •Лекція 9. Адміністративно-правові режими1. План
- •9.1. Поняття та види адміністративно-правових режимів.
- •9.2. Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану.
- •9.3. Забезпечення державної таємниці1.
- •Лекція 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування. План
- •10.1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні.
- •Основні принципи законності і дисципліни.
- •10.2. Контроль як спосіб забезпечення законності і дисципліни. Види контролю.
- •1. Контроль з боку органів законодавчої влади (Парламентський контроль).
- •2. Контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль).
- •3. Контроль з боку Кабінету Міністрів (Урядовий контроль).
- •4. Контроль з боку централъних органів державної виконавчої влади.
- •5. Контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади.
- •6. Контроль з боку органів судової влади (судовий контроль).
- •7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
- •10.3. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни.
- •10.4. Звернення громадян як форма забезпечення законності і дисципліни.
- •11.1. Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання.
- •11.2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •11.3. Основні напрями державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин.
- •11.4. Інвестування економіки.
- •11.5. Приватизація державного майна.
- •11.6. Реформування в промисловості.
- •11.7. Управління будівельним комплексом.
- •11.8. Управління агропромисловим комплексом.
- •Лекція 12. Управління митною справою. План
- •12.1. Організаційно-правові засади управління митною справою.
- •12.2. Органи управління митною справою.
- •12.3. Митний контроль.
- •12.4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
- •Лекція 13. Управління національною безпекою. План
- •13.1. Правові основи національної безпеки України та принципи її забезпечення.
- •13.2. Національні інтереси як основа державної політики України.
- •13.3. Можливі загрози національній безпеці України.
- •3. У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:
- •13.4. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки.
- •13.5. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:
- •Лекція 14. Управління обороною України. План
- •14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.
- •Лекція 15. Управління внутрішніми справами. План
- •15.1. Забезпечення державної політики щодо боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку і громадської безпеки.
- •15.2. Система та структура органів внутрішніх справ.
- •15.3. Боротьба з організованою злочинністю та корупцією.
- •15.4. 3Абезпечення громадського порядку і громадської безпеки.
- •Лекція 16. Управління юстицією. План
- •16.1. Організаційно-правові засади управління юстицією.
- •16.2. Реєстрація актів цивільного стану громадян.
- •16.3. Організація нотаріальної служби.
- •Лекція 17. Управління закордонними справами. План
- •17.1. Конституційні засади зовнішньополітичної діяльності України.
- •17.2. Основні завдання та функції мзс України.
- •17.3. Закордонні представництва України.
- •18.2. Управління охороною здоров`я.
- •18.3. Управління освітою і наукою України.
- •18.4. Управління соціально – культурною сферою.
- •Адміністративне право України Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів і-іі рівня акредитації
18.3. Управління освітою і наукою України.
Право громадян України на освіту є конституційним і зафіксовано у ст. 53 Конституції України. Відповідно до неї, повна загальна середня освіта є обов'язковою. Громадяни мають право безоплатно здобути вишу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі, незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин.
Метою управління освіти і нуки в Україні є:
• всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства;
• розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей;
• виховання високих моральних якостей;
• формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору;
• збагачення на цій основі інтелектуального, творчого і культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня;
• забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини в галузі управління освітою, є Закон України "Про освіту" (1991 р.) в ред. від 23 березня 1996 р., а також закони "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 р. та "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 р.,Закон України “Про вищу освіту” від 11 січня 2002 р. та інші, які визначають, що освіта в Україні є пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
Основними принципами освіти в Україні є:
• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
• гуманізм, демократизм, пріорітетність загальнолюдських духовних цінностей;
• органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою та традиціями;
• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
• науковий, світський характер освіти;
• інтеграція з наукою і виробництвом;
• взаємозв'язок з освітою інших країн;
• гнучкість і прогностичнісгь системи освіти; її єдність і наступність;
• безперервність і різноманітність освіти;
• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті1.
Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських та релігійних організацій. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є. Для управління освітою в Україні створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування, які діють у межах повноважень, визначених їм законодавством.
До державних органів управління освітою належать:
• Міністерство освіти і науки України;
• міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
• Вища атестаційна комісія України;
• Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
• місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Структура освіти включає: дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломні види освіти, а також аспірантуру, докторантуру та самоосвіту.
В системі освіти встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта: базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.
Законом встановлено такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр, спеціаліст, магістр. Згідно Болонської системи підготовка у вищому навчальному закладі здійснюється за 2-х ступеневим рівнем: бакалавр та магістр.
Положення про ступеневу освіту затверджується урядом країни. Розвиток науки та науково-технічної діяльності особливо вагомого значення набуває в період радикального реформування всього комплексу соціально-економічних відносин нашого суспільства, в період переходу від однієї суспільно-політичної формації до іншої, в період глобальної інноваційно- технологічної модернізації та структурної перебудови економіки, оновлення соціально-правового механізму української держави. Це запорука соціально-економічного та науково-технічного прогресу суспільства. Тому так гостро сьогодні стоїть питання про прискорення розвитку науки та підвищення ефективності науково-технічної діяльності.
Правові основи формування державної політики у галузі науки та науково-технічної діяльності започаткував Закон України “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991 р. Цей закон поставив перед українською наукою якісно оновлені завдання, визначив механізми створення умов для підвищення ефективності науково-дослідної діяльності, прискорення практичної реалізації конкретних наукових результатів, впровадження в життя науково-технічних досягнень.
Наука завжди була важливою складовою соціально-культурного жнття суспільства, невід’ємною частиною загальноосвітньої діяльності держави. Тісна інтеграція освіти і науки спонукала можливість концентрації загального керівництва науковою сферою в особі одного центрального органу виконавчої влади - Міністерства освіти і науки.
Як управлінська галузь, наукова сфера включає регулювання діяльності різних науко-дослідних установ, у т.ч.: інститутів, академій, лабораторій, станцій, науково внробничих об'єднань тощо.
Значна наукова діяльність здійснюється у вищих закладах освіти.
Така діяльність у системі вищої освіти включає виконання науково-дослідних робіт, підгоговку наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
Варто зазначити, що науково-дослідні установи сьогодні практично функціонують у будь-якій галузі управління, і тому особливістю управління науковою сферою є те, що воно, до певної міри має міжгалузевий характер.
Загальне керівництво та визначення стратегічних напрямків розвитку науки, фундаментальних досліджень загальнодержавного значення здійснює Національна академія наук України, яка є об'єднуючим центром наукової діяльності. Значний внесок в розвиток вітчизняної науки роблять і профільно-галузеві академії (у т.ч. Академія правових наук, Академія педагогічних наук, Академія медичних наук, Академія аграрних наук та ін.).
В системі управління наукою функціонує Вища атестаційна комісія України, яка є самостійним центральним органом виконавчої влади, статус якого прирівнюється до державного комітету. Положення про Вищу атестаційну комісію затверджується Кабінетом України.