- •Загальна частина
- •Глава 1. Управління як соціальне явище ….............................................9
- •Глава 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •Глава 4. Адміністративно–правові норми ...............................................................47
- •Глава 5. Громадяни України та їх об’єднання …...................................59
- •Глава 6. Органи виконавчої влади .................…......................................75
- •Глава 7. Державна служба і державні службовці та правове
- •Глава 8. Функції управління ............................…...................................124
- •Глава 9. Адміністративно-правові режими .....….................................141
- •Глава 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів
- •Особлива частина
- •Глава 11. Поняття та зміст державного управління
- •Глава 12. Управління митною справою ................................................194
- •Глава 13. Управління національною безпекою ....................................201
- •13.5. Суб`єкти забезпечення національної безпеки........................212
- •Глава 14. Управління обороною України ............................................. 216
- •Глава 15. Управління внутрішніми справами ......................................242
- •Глава 16. Управління юстицією ..............................................................252
- •Глава 17. Управління закордонними справами....................................264
- •Глава 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері соціального розвитку і культури ....................................................................................270
- •Передмова
- •Розділ I. Вступ до адміністративного права. Лекція 1. Управління як соціальне явище. План
- •1.2. Управлінська система та її компоненти.
- •1.3. Державне управління та виконавча влада.
- •1.4. Принципи та методи соціального управління.
- •1.5. Система соціального управління.
- •Лекція 2. Предмет, метод і система адміністративного права. План
- •2.1. Адміністративне право України як галузь права.
- •2.2. Предмет адміністративного права.
- •2.3. Метод адміністративного права.
- •2.4. Система адміністративного права.
- •2.5. Розвиток науки про адміністративне право.1
- •2. 6. Взаємозв'язок адмінстративного права з конституційним правом, фінансовим правом, трудовим правом та іншими галузями права.
- •Лекція 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •3.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин та його складові елементи.
- •3.2. Суб’єкти адміністративно – правових
- •Лекція 4. Адміністративно-правові норми. План
- •Поняття, види, функції та структура адміністративно-правових норм та їх класифікація.
- •1. За спрямованістю змісту:
- •3. За формою припису та їх змістом:
- •4. За галузевою належністю:
- •5. Класифікація норм за межею дій:
- •6. За ступенем загальності:
- •7. Норми за повнотою викладення велінь є:
- •4.2. Структура адміністративно-правових норм.
- •4.3. Форми реалізації норм адміністративного права.
- •4.4. Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і за колом осіб.
- •4.5. Систематизація норм адміністративного права.
- •Розділ II. Суб’єкти адміністративного права.
- •5.1. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •5.2. Права громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.3. Гарантії реалізації прав громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.4. Обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.5. Адміністративно—правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства.
- •5.6. Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •5.7. Легалізація та правосуб'єктність об'єднань громадян.
- •Лекція 6. Органи виконавчої влади. План
- •6.1. Правове положення органів виконавчої влади.
- •6.2. Види органів виконавчої влади.
- •6.3. Президент України та органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •6.4. Правове положення Кабінету Міністрів України.
- •6.5. Центральні органи виконавчої влади.
- •6.6. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
- •6.7. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві.
- •6.7.1. Органи самоорганізації населення.
- •7.2. Обов'язки і права державних службовців.
- •7.3. Проходження державної служби.
- •7.4. Категорії та ранги державних службовців.
- •7.5. Припинення державної служби.
- •7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
- •8.2. Поняття і види форм діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •8. 3. Поняття і види методів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •Лекція 9. Адміністративно-правові режими1. План
- •9.1. Поняття та види адміністративно-правових режимів.
- •9.2. Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану.
- •9.3. Забезпечення державної таємниці1.
- •Лекція 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування. План
- •10.1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні.
- •Основні принципи законності і дисципліни.
- •10.2. Контроль як спосіб забезпечення законності і дисципліни. Види контролю.
- •1. Контроль з боку органів законодавчої влади (Парламентський контроль).
- •2. Контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль).
- •3. Контроль з боку Кабінету Міністрів (Урядовий контроль).
- •4. Контроль з боку централъних органів державної виконавчої влади.
- •5. Контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади.
- •6. Контроль з боку органів судової влади (судовий контроль).
- •7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
- •10.3. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни.
- •10.4. Звернення громадян як форма забезпечення законності і дисципліни.
- •11.1. Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання.
- •11.2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •11.3. Основні напрями державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин.
- •11.4. Інвестування економіки.
- •11.5. Приватизація державного майна.
- •11.6. Реформування в промисловості.
- •11.7. Управління будівельним комплексом.
- •11.8. Управління агропромисловим комплексом.
- •Лекція 12. Управління митною справою. План
- •12.1. Організаційно-правові засади управління митною справою.
- •12.2. Органи управління митною справою.
- •12.3. Митний контроль.
- •12.4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
- •Лекція 13. Управління національною безпекою. План
- •13.1. Правові основи національної безпеки України та принципи її забезпечення.
- •13.2. Національні інтереси як основа державної політики України.
- •13.3. Можливі загрози національній безпеці України.
- •3. У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:
- •13.4. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки.
- •13.5. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:
- •Лекція 14. Управління обороною України. План
- •14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.
- •Лекція 15. Управління внутрішніми справами. План
- •15.1. Забезпечення державної політики щодо боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку і громадської безпеки.
- •15.2. Система та структура органів внутрішніх справ.
- •15.3. Боротьба з організованою злочинністю та корупцією.
- •15.4. 3Абезпечення громадського порядку і громадської безпеки.
- •Лекція 16. Управління юстицією. План
- •16.1. Організаційно-правові засади управління юстицією.
- •16.2. Реєстрація актів цивільного стану громадян.
- •16.3. Організація нотаріальної служби.
- •Лекція 17. Управління закордонними справами. План
- •17.1. Конституційні засади зовнішньополітичної діяльності України.
- •17.2. Основні завдання та функції мзс України.
- •17.3. Закордонні представництва України.
- •18.2. Управління охороною здоров`я.
- •18.3. Управління освітою і наукою України.
- •18.4. Управління соціально – культурною сферою.
- •Адміністративне право України Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів і-іі рівня акредитації
7.3. Проходження державної служби.
Закон України “Про державну службу” 1993 р. передбачає такий процесуальний аспект державної служби, як її проходження, що включає порядок прийняття, перебування й звільнення зі служби. Закон гарантує просування по службі, за умови успішного виконання посадових обов'язків, з урахуванням результатів стажування, проходження, підвищення кваліфікації чи перекваліфікації, рекомендації атестаційної комісії. Встановлено порядок відставки осіб, що заміщають конституційні і адміністративні посади, називаючи тимчасову відставку, за заявою особи, яка займає вищу чи головну державну посаду, у зв'язку зі скасуванням державної посади. У такий спосіб законодавство надає державним службовцям додаткові гарантії від неправомірного звільнення. Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорії, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. А наприклад, проведення конкурсу для вступу на державну службу державних службовців першої-третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України, відповідним Порядком, що затверджений 21 лютого 2007 року Постановою Кабінету Міністрів України №272.1
Конкурс із зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців першої - третьої категорії є одним із заходів, що забезпечує реалізацію громадянами рівного права доступу до державної служби.Він проводиться щороку у грудні. Рішення про дату проведення конкурсу приймається керівником державного органу, який своїм наказом утворює комісію у складі,голови, секретаря і членів комісії.
Головою конкурсної комісії є заступник керівника державного органу.До її складу входять також керівники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу, представники Головдержслужби або його територіальних органів.
До участі у конкурсі допускаються особи,які:
є громадянами України;
вільно володіють державною мовою;
мають повну вищу освіту;мають стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування не менш як п'ять років та займають (займали) посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування не ниже четвертої категорії.
До участі у конкурсі не допускаються особи, які: досягли встановленого законом граничного віку перебування на державній службі; визнані в установленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади державного службовця; позбавлені права займати відповідні посади в установленому законом порядку на визначений строк; в інших випадках, установлених законами.
Особи, які подали до державного органу документи для участі у конкурсі, є претендентами для зарахування до кадрового резерву (далі - претенденти).
Народні депутати України, державні службовці та посадов особи місцевого самоврядування, які займали посади першої, другої категорії не менш як два роки, зараховуються до кадрового резерву без конкурсного відбору за умови подання документів у визначений строк.
Державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов'язаний опублікувати відповідне оголошення в офіційному друкованому виданні, а також розмістити його у визначеному місці в приміщенні органу та на своєму офіційному веб-сайті.
В оголошенні про проведення конкурсу повинні міститися такі відомості: найменування державного органу із зазначенням його адреси та номерів контактних телефонів; перелік посад, на які формується кадровий резерв; основні вимоги до претендентів, визначені цим Порядком; строк прийняття документів - протягом 30 календарних днів після опублікування оголошення; дата, місце і час проведення співбесіди.
В оголошенні може міститися додаткова інформація, що не суперечить законодавству про державну службу.
Особи, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії такі документи:
заяву про участь у конкурсі;
копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України;
заповнену особову картку форми П-2 ДС;
фотокартку розміром 4 х 6 сантиметрів.
Може подаватися також додаткова інформація стосовно освіти, досвіду роботи, професійного рівня і репутації (копії документов про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня або вченого звання, характеристики, рекомендації, наукові публікації тощо).
Забороняється вимагати відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Подані претендентами документи і матеріали конкурсної комісії зберігаються у кадровій службі державного органу.
Відбір претендентів здійснюється у формі співбесіди, яка проводиться конкурсною комісією з метою об'єктивної оцінки їх знань, управлінських, організаційних і аналітичних здібностей, комунікативності.
Засідання конкурсної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її складу.
Рішення конкурсної комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на її засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.
Засідання конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові державного органу не пізніше ніж через два дні після голосування. Кожний член комісії може додати до протоколу свої окремі пропозиції.
Конкурсна комісія на підставі протоколу засідання готує список осіб, рекомендованих для зарахування до кадрового резерву, згідно з додатком та подає його керівникові державного органу.
Головдержслужбі зазначений список подається державним органом у трьох примірниках з біографічними довідками.
Конкурсна комісія повідомляє претендентам про результати конкурсу протягом трьох днів після його проведення та розміщує відповідну інформацію у визначеному місці в приміщенні органу і на своєму офіційному веб-сайті.
Рішення конкурсної комісії може бути оскаржено керівнику державного органу протягом трьох днів після ознайомлення з рішенням.
Рішення керівника державного органу може бути оскаржено у порядку, визначеному законодавством.
Державно-службові відносини виникають у результаті однобічного рішення державного органу (посадової особи), яке, по-перше, юридично закріплює вступ громадянина на державну службу, по-друге, є основою для виконання ним службових обов'язків на даній посаді; по-третє, визначає момент виникнення його обов'язків перед державою, а також службових і особистих прав. Призначення на державну посаду - це юридичний акт компетентного державного органу або посадової особи.
Просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, може здійснюватися керівником відповідного Державного органу без конкурсного відбору.
При прийнятті на державну службу для особи, яка претендує на посаду державного службовця, може встановлюватися випробування терміном до шести місяців, а зараховані на службу можуть проходити стажування терміном до двох місяців із метою набуття практичного досвіду та перевірки ділових якостей.
Важливе місце при проходженні державної служби відводиться службовій кар'єрі. Державна служба як правовий інститут становить собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі організації державної служби та виконання державними службовцями покладених на них завдань. Суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державної служби, є різноплановими і великими за своїм обсягом. Одні з них складаються в процесі організації державної служби, інші — при практичному її здійсненні.
Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами.
Встановлення категорій посад та рангів державних службовців має велике значення для забезпечення ефективності державної служби, стабільності кадрів, оскільки дозволяє вирішувати багато питань, пов'язаних з підготовкою, підбором, розстановкою кадрів, їх перепідготовкою, підвищенням кваліфікації, просуванням по службі, а також оплатою праці та пенсійним забезпеченням.
Результати підвищення кваліфікації є однією з підстав просування по службі. Законом «Про державну службу» (розділ VI) передбачені підстави припинення державної служби.
Державно-службові відносини можуть бути припинені за двома обставинами:
а) у зв'язку із звільненням;
б) у зв'язку з відставкою.
Ці підстави характерні для більшості державних службовців і встановлені законодавством про працю і Законом України "Про державну службу", проте для певної категорії державних службовців ці питання регулюються окремими законами, положеннями, стандартами та іншими актами1.
Присяга державного службовця.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової й національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 17 Закону України „Про державну службу” громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість; у випадку прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; в інших випадках, встановлених законами України.