5.4. Обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права.

Адміністративно-правові обов'язки громадян — це встановлені державою і адресовані громадянам вимоги діяти в певних рамках та межах. Вони витлумачені в адміністративно-правових нормах, які регламентують численні правила поведінки.

В обов'язках закріплюється необхідне, належне ставлення громадян до:

а) держави та її апарату;

б) суспільства та його членів;

в) власних інтересів.

Кожному обов'язку громадянина відповідає право державного органу вимагати від нього виконання чи дотримання своїх адміністративно-правових обов'язків¹.

Конкретний обсяг обов'язків регулюється багатьма нормативними актами адміністративно-правового характеру, в тому числі статутами, положеннями, кваліфікаційними характеристиками. Невиконання їх обумовлює застосування щодо винних громадян юридичної відповідальності¹.

Адміністративно-правові обов'язки громадян виникають у зв'язку з юридичними фактами, закріпленими в нормах права. Найхарактерніші з них такі:

• досягнення громадянином певного віку (з 16 років виникає обов'язок отримати паспорт);

• перебування в певному місці (перебування у громадських місцях зобов'язує не порушувати громадський порядок);

• зайняття певною діяльністю (громадяни, що керують автомобілем, повинні дотримуватися правил дорожнього руху);

• наявність у громадян деяких об'єктів особистої власності (наявність автомобіля, вогнепальної, газової зброї спричиняє обов'язок щодо їх реєстрації або нереєстрації);

• укладання і наступне виконання громадянином громадянсько-правових угод (укладання громадянином з транспортною організацією угоди про перевезення спричиняє виникнення у останнього обов'язків щодо дотримання протипожежних, санітарних та інших правил, що діють на транспорті);

• користування об'єктами державної, кооперативної, суспільної власності (користування лісами, водними ресурсами тощо породжує адміністративно-правовий обов'язок дотримуватися встановленого режиму користування ними)².

5.5. Адміністративно—правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства.

На території України поряд з її громадянами проживають іноземці. До іноземців законодавство України відносить осіб, які належать до категорії громадян іноземних держав і не є громадянами України, а також осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадян будь-якої держави.

Конституція України в Ст. 26 закріплює за іноземцями ті ж права і свободи, що й за громадянами України, крім винятків, усталовлених самою Конституцією, законами і міжнародними угодами. Особливості їх адміністративно-правового статусу визначаються рядом спеціальних нормативних документів. Це, зокрема: Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р.; Постанова Кабінету Міністрів "Про тимчасовий порядок оформлення іноземним громадянам віз для перебування в Україні" від 26 лютого 1993 р.; Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001р. та інші із змінам та доповненнями.

Іноземні громадяни за своїм правовим статусом неістотно відрізняються від осіб без громадянства. Обсяг прав та обов'язків цих суб'єктів вужчий, ніж у громадян України, але за загальним правилом вони користуються тими ж правами і на них покладаються ті ж обов'язки, що й на громадян України. Відмінності пов'язані з відсутністю громадянства у розглядуваної категорії осіб, яке є найважливішим компонентом адміністративно-правового статусу особи.

Обсяг прав та обов'язків іноземних громадян вужчий, ніж у громадян України. Правосуб'єктність цих осіб виникає з моменту прибуття в Україну та припиняєтъся з часу вибуття з України. При цьому держава виходить з принципу взаємності, що застосовується у стосунках з іншими державами. У сфері виконавчої влади на іноземців поширюється більшість прав та обов'язків, встановлених законодавством для громадян України. Законодавство, що регулює право власності, приватизації майна передбачає, що іноземні громадяни користуються правами й несуть зобов'язання щодо належного їм майна нарівні з громадянами України. Так само участь іноземних інвесторів у процесі приватизації майна на території України поширюється на майно державних, комунальних підприємств, об'єктів незавершеного будівництва, на придбання пакету акцій цінних паперів і т.д. Без будь-яких винятків обов'язковими для іноземних громадян є норми Основного Закону та інших законів держави, її традиції, звичаї, загальнообов'язкові правила громадського порядку, охорони природи, в’їзду (виїзду), користування транспортними засобами¹.

У цілому основні обмеження для іноземних громадян і осіб без громадянства зводяться до таких:

1) вони не можуть займати деякі посади (Президента України, судді, перебувати на посадах у складі морських та повітряних екіпажів та ін.);

2) вони не мають доступу до посад державних службовців, діяльність яких пов'язана з державною таємницею;

3) ці особи не можуть служити у Збройних Силах України;

4) для іноземних громадян і осіб без громадянства допускаються обмеження в пересуванні чи перебуванні в окремих місцях;

5) для них встановлені окремі правила паспортного режиму, вступу в навчальні заклади тощо;

6) для іноземних громадян та осіб без громадянства встановлена особлива адміністративна деліктоздатність.

Обмеження адміністративної правомочності іноземців може бути викликане введенням відповідною державою обмеження прав і свобод для громадян України. Зокрема, якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадян України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадян цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято¹.

Отже, особливостями правового статусу іноземних громадян як суб'єктів адміністративного права є:

• іноземні громадяни й особи без громадянства не можуть бути державними службовцями, займати деякі посади, працювати в органах внутрішніх справ;

• іноземні громадяни й особи без громадянства не допускаються до діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

• на іноземних громадян та осіб без громадянства не поширюється військовий обов'язок;

• за ряд правопорушень до відповідальності можуть бути притягнуті тільки іноземні громадяни й особи без громадянства;

• тільки до іноземних громадян та осіб без громадянства застосовується таке адміністративне стягнення, як видворення за межі України;

• іноземні громадяни й особи без громадянства можуть в'їжджати на територію України при наявності дозволу (виключення встановлене для громадян країн СНД, з якими укладені угоди про безвізовий в`їзд і виїзд);

• іноземні громадяни і особи без громадянства проживають і здійснюють свою діяльність на підставі спеціальних документів;

• для іноземних громадян можуть бути встановлені обмеження в пересуванні та виборі місця проживання;

• по території, відкритій для іноземців, вони можуть вільно пересуватися за умови повідомлення про це органів внутрішніх справ. Після прибуття в пункт призначення вони повинні зареєструвати своє тимчасове перебування; при наявності обставин, встановлених законодавством, виїзд із України може бути не дозволений¹.