- •Загальна частина
- •Глава 1. Управління як соціальне явище ….............................................9
- •Глава 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •Глава 4. Адміністративно–правові норми ...............................................................47
- •Глава 5. Громадяни України та їх об’єднання …...................................59
- •Глава 6. Органи виконавчої влади .................…......................................75
- •Глава 7. Державна служба і державні службовці та правове
- •Глава 8. Функції управління ............................…...................................124
- •Глава 9. Адміністративно-правові режими .....….................................141
- •Глава 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів
- •Особлива частина
- •Глава 11. Поняття та зміст державного управління
- •Глава 12. Управління митною справою ................................................194
- •Глава 13. Управління національною безпекою ....................................201
- •13.5. Суб`єкти забезпечення національної безпеки........................212
- •Глава 14. Управління обороною України ............................................. 216
- •Глава 15. Управління внутрішніми справами ......................................242
- •Глава 16. Управління юстицією ..............................................................252
- •Глава 17. Управління закордонними справами....................................264
- •Глава 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері соціального розвитку і культури ....................................................................................270
- •Передмова
- •Розділ I. Вступ до адміністративного права. Лекція 1. Управління як соціальне явище. План
- •1.2. Управлінська система та її компоненти.
- •1.3. Державне управління та виконавча влада.
- •1.4. Принципи та методи соціального управління.
- •1.5. Система соціального управління.
- •Лекція 2. Предмет, метод і система адміністративного права. План
- •2.1. Адміністративне право України як галузь права.
- •2.2. Предмет адміністративного права.
- •2.3. Метод адміністративного права.
- •2.4. Система адміністративного права.
- •2.5. Розвиток науки про адміністративне право.1
- •2. 6. Взаємозв'язок адмінстративного права з конституційним правом, фінансовим правом, трудовим правом та іншими галузями права.
- •Лекція 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •3.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин та його складові елементи.
- •3.2. Суб’єкти адміністративно – правових
- •Лекція 4. Адміністративно-правові норми. План
- •Поняття, види, функції та структура адміністративно-правових норм та їх класифікація.
- •1. За спрямованістю змісту:
- •3. За формою припису та їх змістом:
- •4. За галузевою належністю:
- •5. Класифікація норм за межею дій:
- •6. За ступенем загальності:
- •7. Норми за повнотою викладення велінь є:
- •4.2. Структура адміністративно-правових норм.
- •4.3. Форми реалізації норм адміністративного права.
- •4.4. Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і за колом осіб.
- •4.5. Систематизація норм адміністративного права.
- •Розділ II. Суб’єкти адміністративного права.
- •5.1. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •5.2. Права громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.3. Гарантії реалізації прав громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.4. Обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.5. Адміністративно—правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства.
- •5.6. Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •5.7. Легалізація та правосуб'єктність об'єднань громадян.
- •Лекція 6. Органи виконавчої влади. План
- •6.1. Правове положення органів виконавчої влади.
- •6.2. Види органів виконавчої влади.
- •6.3. Президент України та органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •6.4. Правове положення Кабінету Міністрів України.
- •6.5. Центральні органи виконавчої влади.
- •6.6. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
- •6.7. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві.
- •6.7.1. Органи самоорганізації населення.
- •7.2. Обов'язки і права державних службовців.
- •7.3. Проходження державної служби.
- •7.4. Категорії та ранги державних службовців.
- •7.5. Припинення державної служби.
- •7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
- •8.2. Поняття і види форм діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •8. 3. Поняття і види методів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •Лекція 9. Адміністративно-правові режими1. План
- •9.1. Поняття та види адміністративно-правових режимів.
- •9.2. Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану.
- •9.3. Забезпечення державної таємниці1.
- •Лекція 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування. План
- •10.1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні.
- •Основні принципи законності і дисципліни.
- •10.2. Контроль як спосіб забезпечення законності і дисципліни. Види контролю.
- •1. Контроль з боку органів законодавчої влади (Парламентський контроль).
- •2. Контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль).
- •3. Контроль з боку Кабінету Міністрів (Урядовий контроль).
- •4. Контроль з боку централъних органів державної виконавчої влади.
- •5. Контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади.
- •6. Контроль з боку органів судової влади (судовий контроль).
- •7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
- •10.3. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни.
- •10.4. Звернення громадян як форма забезпечення законності і дисципліни.
- •11.1. Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання.
- •11.2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •11.3. Основні напрями державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин.
- •11.4. Інвестування економіки.
- •11.5. Приватизація державного майна.
- •11.6. Реформування в промисловості.
- •11.7. Управління будівельним комплексом.
- •11.8. Управління агропромисловим комплексом.
- •Лекція 12. Управління митною справою. План
- •12.1. Організаційно-правові засади управління митною справою.
- •12.2. Органи управління митною справою.
- •12.3. Митний контроль.
- •12.4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
- •Лекція 13. Управління національною безпекою. План
- •13.1. Правові основи національної безпеки України та принципи її забезпечення.
- •13.2. Національні інтереси як основа державної політики України.
- •13.3. Можливі загрози національній безпеці України.
- •3. У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:
- •13.4. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки.
- •13.5. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:
- •Лекція 14. Управління обороною України. План
- •14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.
- •Лекція 15. Управління внутрішніми справами. План
- •15.1. Забезпечення державної політики щодо боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку і громадської безпеки.
- •15.2. Система та структура органів внутрішніх справ.
- •15.3. Боротьба з організованою злочинністю та корупцією.
- •15.4. 3Абезпечення громадського порядку і громадської безпеки.
- •Лекція 16. Управління юстицією. План
- •16.1. Організаційно-правові засади управління юстицією.
- •16.2. Реєстрація актів цивільного стану громадян.
- •16.3. Організація нотаріальної служби.
- •Лекція 17. Управління закордонними справами. План
- •17.1. Конституційні засади зовнішньополітичної діяльності України.
- •17.2. Основні завдання та функції мзс України.
- •17.3. Закордонні представництва України.
- •18.2. Управління охороною здоров`я.
- •18.3. Управління освітою і наукою України.
- •18.4. Управління соціально – культурною сферою.
- •Адміністративне право України Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів і-іі рівня акредитації
6.7.1. Органи самоорганізації населення.
Однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення є орани самоорганізації населення, діяльність яких регламентується відповідним Законом України від 11 липня 2001 р. 1.
Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.
Основними завданнями органів самоорганізації населення є:
1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого
значення в межах Конституції і законів України;
2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб
жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку
відповідної території, інших місцевих програм.
Обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення можуть жителі, які на законних підставах проживають на відповідній території. Забороняються будь-які обмеження права жителів, які проживають на відповідній території, на участь у відповідному органі самоорганізації населення залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мовних або інших ознак.
Орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою. Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої проживають жителі, які обрали цей орган.
Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення:
а) сільського, селищного комітету – в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради;
б) вуличного, квартального комітету – в межах території кварталу, кількох, однієї або частини вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови;
в) комітету мікрорайону – в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах;
г) будинкового комітету – в межах будинку (кількох будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних кооперативів;
д) комітету району в місті – в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі на співпадають з межами діяльності районної у місті ради.
З ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти інтереси жителів – учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді. Рішення зборів приймається більшістю голосів їх учасників.
Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.
Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою. Питання про створення органу самоорганізації населення, внесене на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті ради, розглядається на найближчому засіданні відповідної ради за участю членів ініціативної групи зборів (конференції) жителів за місцем проживання. У рішенні ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов’язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в межах якої має діяти орган самоорганізації населення.
Орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган саморганізації населення.
Збори (конференція) жителів затверджують Положення про орган самоорганізації населення (далі Положення), в якому зазначаються:
назва та юридична адреса органу самоорганізації населення;
основні завдання та напрями діяльності органу самоорганізації населення;
права і обов’язки членів органу самоорганізації населення;
територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення;
строк повноважень органу самоорганізації населення та порядок їх дострокового припинення;
порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності;
порядок припинення діяльності органу самоорганізації населення, тощо.
Контроль за додержанням органом самоорганізації населення Положення про нього покладається на раду та її виконавчий орган, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населення.
Фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є:
1) кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень;
2) добровільні внески фізичних і юридичних осіб;
3) інші надходження, не заборонені законодавством.
Фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, орган самоорганізації населення самостійно використовує їх на цілі та в межах визначених відповідною радою.
Матеріальною основою діяльності є майно, передане йому радою в оперативне управління.
Орган самоорганізації населення інформує населення про своє місцезнаходження, час роботи і прийом громадян, не рідше одного разу на рік звітує про свою діяльність на зборах жителів за місцем проживання.
Громадяни, які проживають на території дії органу самоорганізації населення, мають право знайомитися з його рішеннями, а також отримувати засвідчені секретарем цього органу копії рішень, прийнятих органом самоорганізації населення.
Формою роботи органу самоорганізації населення є засідання, які скликаються його керівником або заступником керівника в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Засідання є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини його загального складу. Для забезпечення роботи орган самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші свої органи.
Керівник органу самоорганізації населення – особа, яка обирається зборами жителів за місцем проживання та очолює орган самоорганізації населення і наділена відповідними повноваженнями у здійсненні організаційно-розпорядчих функцій. Керівник органу самоорганізації населення:
- організовує роботу цього органу;
- скликає і проводить його засідання;
- організовує виконання рішень органу самоорганізації населення;
- є розпорядником коштів, підписує рішення та інші документи
органу самоорганізації населення;
- представляє цей орган у відносинах з фізичними і юридичними
особами;
- виконує доручення органу самоорганізації населення;
У разі відсутності керівника органу самоорганізації населення або неможливості виконання ним своїх обов’язків з інших причин його повноваження виконує заступник керівника або секретар.
Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації населення в межах своїх повноважень здійснюють:
1) сільська, селищна, міська, районна у місті рада та її виконавчі органи;
2) виконавчий комітет, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населення;
3) збори жителів за місцем проживання;
4) органи державної влади.
Повноваження органу самоорганізації населення можуть бути достроково припинені у разі:невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, її виконавчого комітету – за рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради, яка дала дозвіл на його створення; невиконання рішень зборів жителів за місцем проживання або невиконання своїх повноважень, а також саморозпуску за рішенням зборів жителів за місцем проживання; порушення Конституції і законів України, інших актів
законодавства – за рішенням суду.
у разі перебудови або реорганізації будинків, вулиць, кварталів,
мікрорайонів, районів у містах, сіл, селищ, у межах яких вони діють, якщо така перебудова, реорганізація пов’язана з відселенням (переселенням) жителів, які брали участь у зборах що заснували цей орган.
Лекція 7. Державна служба і державні службовці
та правове регулювання їх діяльності.
План
7.1. Поняття державної служби та її принципи.
7.2. Обов’язки і права державних службовців.
7.3. Проходження державної служби.
7.4. Категорії та ранги державних службовців.
7.5. Припинення державної служби
7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів
Європейського Союзу .
7.1. Поняття державної служби та її принципи.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державна служба являє собою діяльність направлену на забезпечення функціонування державних органів.
Державна служба як системний соціально-правовий інститут може бути потужним засобом удосконалення механізму держави по регулюванню суспільних відносин за умови, якщо сама буде мати чітку систему організації діяльності.
Відносини у сфері державної служби регулюються наступними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами1:
а) Конституцією України;
б) Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.;
в) Спеціальними законами. Зокрема, Закон України "Про Прокуратуру
України" (1991 р.), Закон України "Про збройні сили України"
(1992 р.), Закон України "Про освіту" (1991 р.), Закон України
"Про міліцію" (1990 р.) та ін.;
г) Указами Президента України, та постановами Кабінету Міністрів
України.
д) Іншими нормативними актами.
Основні принципи державної служби.
Принципи державної служби визначають:
- сутність державної служби, її найважливіші риси;
- загальний характер управлінської, законотворчої, організаційно-
розпорядчої, консультативно-дорадчої та іншої діяльності державних
службовців;
- закономірності в системі організації та функціонування державної
служби;
- значущість, законність і соціальну цінність правовідношень, що
виникають у системі державної служби;
- об'єктивні зв'язки, що виникають у системі державно-службових
правовідносин.
Принципи державної служби визначаються Конституцією України, Законом України "Про державну службу", іншими законодавчими та нормативними актами. Вони реалізуються через практичну професійну діяльність державних службовців. Крім того, вони являють собою "модель" для всіх інших законодавчих і нормативних актів, що визначають принципи служби, та пов'язані з ними інші правоположення в різноманітних сферах суспільної діяльності.
Об'єктивні закономірності діяльності державних органів, віддзеркалює комплекс принципів державної служби, які доцільно класифікувати на конституційні та організаційно-функціональні.
До конституційних принципів відносяться:
служіння народу України;
гуманізм і соціальна справедливість;
пріоритет прав людини і громадянина;
професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;
персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян.
До організаційно-функціональних віноситься один із базових принципів державної служби — принцип професіоналізму, визначений ст. 3 Закону Укрїни "Про державну службу".
Закон України “Про державну службу” 1993 року не дає розгорнутого поняття державних службовців, констатуючи, що до них належать особи, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Наведене поняття звужує коло осіб, що належать до державних службовців.