- •Загальна частина
- •Глава 1. Управління як соціальне явище ….............................................9
- •Глава 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •Глава 4. Адміністративно–правові норми ...............................................................47
- •Глава 5. Громадяни України та їх об’єднання …...................................59
- •Глава 6. Органи виконавчої влади .................…......................................75
- •Глава 7. Державна служба і державні службовці та правове
- •Глава 8. Функції управління ............................…...................................124
- •Глава 9. Адміністративно-правові режими .....….................................141
- •Глава 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів
- •Особлива частина
- •Глава 11. Поняття та зміст державного управління
- •Глава 12. Управління митною справою ................................................194
- •Глава 13. Управління національною безпекою ....................................201
- •13.5. Суб`єкти забезпечення національної безпеки........................212
- •Глава 14. Управління обороною України ............................................. 216
- •Глава 15. Управління внутрішніми справами ......................................242
- •Глава 16. Управління юстицією ..............................................................252
- •Глава 17. Управління закордонними справами....................................264
- •Глава 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері соціального розвитку і культури ....................................................................................270
- •Передмова
- •Розділ I. Вступ до адміністративного права. Лекція 1. Управління як соціальне явище. План
- •1.2. Управлінська система та її компоненти.
- •1.3. Державне управління та виконавча влада.
- •1.4. Принципи та методи соціального управління.
- •1.5. Система соціального управління.
- •Лекція 2. Предмет, метод і система адміністративного права. План
- •2.1. Адміністративне право України як галузь права.
- •2.2. Предмет адміністративного права.
- •2.3. Метод адміністративного права.
- •2.4. Система адміністративного права.
- •2.5. Розвиток науки про адміністративне право.1
- •2. 6. Взаємозв'язок адмінстративного права з конституційним правом, фінансовим правом, трудовим правом та іншими галузями права.
- •Лекція 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних
- •3.1. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин та його складові елементи.
- •3.2. Суб’єкти адміністративно – правових
- •Лекція 4. Адміністративно-правові норми. План
- •Поняття, види, функції та структура адміністративно-правових норм та їх класифікація.
- •1. За спрямованістю змісту:
- •3. За формою припису та їх змістом:
- •4. За галузевою належністю:
- •5. Класифікація норм за межею дій:
- •6. За ступенем загальності:
- •7. Норми за повнотою викладення велінь є:
- •4.2. Структура адміністративно-правових норм.
- •4.3. Форми реалізації норм адміністративного права.
- •4.4. Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і за колом осіб.
- •4.5. Систематизація норм адміністративного права.
- •Розділ II. Суб’єкти адміністративного права.
- •5.1. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •5.2. Права громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.3. Гарантії реалізації прав громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.4. Обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права.
- •5.5. Адміністративно—правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства.
- •5.6. Об’єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •5.7. Легалізація та правосуб'єктність об'єднань громадян.
- •Лекція 6. Органи виконавчої влади. План
- •6.1. Правове положення органів виконавчої влади.
- •6.2. Види органів виконавчої влади.
- •6.3. Президент України та органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •6.4. Правове положення Кабінету Міністрів України.
- •6.5. Центральні органи виконавчої влади.
- •6.6. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
- •6.7. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно-правових відносин.
- •Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві.
- •6.7.1. Органи самоорганізації населення.
- •7.2. Обов'язки і права державних службовців.
- •7.3. Проходження державної служби.
- •7.4. Категорії та ранги державних службовців.
- •7.5. Припинення державної служби.
- •7.6. Концепція адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
- •8.2. Поняття і види форм діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •8. 3. Поняття і види методів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
- •Лекція 9. Адміністративно-правові режими1. План
- •9.1. Поняття та види адміністративно-правових режимів.
- •9.2. Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану.
- •9.3. Забезпечення державної таємниці1.
- •Лекція 10. Забезпечення законності і дисципліни в діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування. План
- •10.1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні.
- •Основні принципи законності і дисципліни.
- •10.2. Контроль як спосіб забезпечення законності і дисципліни. Види контролю.
- •1. Контроль з боку органів законодавчої влади (Парламентський контроль).
- •2. Контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль).
- •3. Контроль з боку Кабінету Міністрів (Урядовий контроль).
- •4. Контроль з боку централъних органів державної виконавчої влади.
- •5. Контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади.
- •6. Контроль з боку органів судової влади (судовий контроль).
- •7. Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
- •10.3. Нагляд як спосіб забезпечення законності і дисципліни.
- •10.4. Звернення громадян як форма забезпечення законності і дисципліни.
- •11.1. Економіка як об’єкт адміністративно-правового регулювання.
- •11.2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •11.3. Основні напрями державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин.
- •11.4. Інвестування економіки.
- •11.5. Приватизація державного майна.
- •11.6. Реформування в промисловості.
- •11.7. Управління будівельним комплексом.
- •11.8. Управління агропромисловим комплексом.
- •Лекція 12. Управління митною справою. План
- •12.1. Організаційно-правові засади управління митною справою.
- •12.2. Органи управління митною справою.
- •12.3. Митний контроль.
- •12.4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
- •Лекція 13. Управління національною безпекою. План
- •13.1. Правові основи національної безпеки України та принципи її забезпечення.
- •13.2. Національні інтереси як основа державної політики України.
- •13.3. Можливі загрози національній безпеці України.
- •3. У воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:
- •13.4. Основні напрями державної політики з питань національної безпеки.
- •13.5. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:
- •Лекція 14. Управління обороною України. План
- •14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.
- •Лекція 15. Управління внутрішніми справами. План
- •15.1. Забезпечення державної політики щодо боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку і громадської безпеки.
- •15.2. Система та структура органів внутрішніх справ.
- •15.3. Боротьба з організованою злочинністю та корупцією.
- •15.4. 3Абезпечення громадського порядку і громадської безпеки.
- •Лекція 16. Управління юстицією. План
- •16.1. Організаційно-правові засади управління юстицією.
- •16.2. Реєстрація актів цивільного стану громадян.
- •16.3. Організація нотаріальної служби.
- •Лекція 17. Управління закордонними справами. План
- •17.1. Конституційні засади зовнішньополітичної діяльності України.
- •17.2. Основні завдання та функції мзс України.
- •17.3. Закордонні представництва України.
- •18.2. Управління охороною здоров`я.
- •18.3. Управління освітою і наукою України.
- •18.4. Управління соціально – культурною сферою.
- •Адміністративне право України Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів і-іі рівня акредитації
1.3. Державне управління та виконавча влада.
Як відомо, державне управління – складне і багатогранне явище. З ним пов’язане з’ясування суті, змісту та форми держави (форми державного правління, форми державного устрою тощо).
Під державним управлінням треба розуміти специфічну діяльність держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які безперервно, планомірно, владно і в рамках правових установлень впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів.
Будучи частиною соціального управління, державне управління зберігає його характеристики. Водночас, воно має численні особливості, що відображають його специфіку і дозволяють детермінувати як самостійний вид управління.
Головна особливість суб’єкта – це те, що ним є держава в цілому. В управлінському процесі вона представлена системою спеціальних, як правило, державних органів.
Особливості останніх, як суб’єктів державного управління, такі:
вони формуються державою;
наділені державно-владними повноваженнями;
здійснюють управлінські функції від імені держави.
Головна особливість об’єкта – те, що ним є організоване суспільство в цілому. Безпосередніми об’єктами, на які здійснюють вплив той або інший конкретний суб’єкт, є підвідомчі йому сфери державного управління.
Визначальними особливостями керуючого впливу є те, що йому притаманний державно-владний характер, який проявляється у правовій, переважно адміністративно-правовій формі, а також має безперервний характер.
Головна інтегративна якість системи- - реалізація у повному обсязі загальнодержавних інтересів у сфері соціального управління.
У теорії адміністративного права досить інтенсивно досліджується проблема ознак державного управління, які часто називають його рисами.
Найчастіше виділяють п’ять ознак:
Виконавчо-розпорядчий характер державного управління, який означає, що останнє охоплює два взаємопов’язані напрями, а саме: виконавчу і розпорядчу діяльність. Органи, які здійснюють державне управління, - це насамперед виконавчі структури. Найважливіші з них містять таку ознаку вже у своїй назві (наприклад, органи державної виконавчої влади). Данні органи функціонують для оперативного й безпосереднього управління господарським, соціально-культурним, військовим та іншим будівництвом.
Саме на них покладено обов’язок реалізовувати (виконувати) рішення, які приймаються законодавчою владою.
Здійснення цієї функції неможливе без прийняття конкретних управлінських рішень і контролю за їх виконанням. Тому органи державного управління наділяються повноваженнями владного характеру, тобто одержують від держави право здійснювати розпорядчу (владну) діяльність. У ході здійснення цієї діяльності органи державного управління застосовують заходи як переконання, так і державного примусу.
Головний зміст керуючого впливу полягає не стільки у прийнятті відповідних рішень, скільки в їх реалізації, у суворому втіленні в життя юридично-владних вимог, які містяться в них. А це і є процес виконання.
Юридичною ознакою є законність державного управління, яка заключається в тому, що найважливіші сфери, які потрапляють під його вплив, основні форми і методи управлінської діяльності визначаються на законодавчому рівні. Вся виконавчо-розпорядча діяльність ґрунтується на правових нормах, головне місце серед яких належить конституційним нормам та нормам законодавчих актів. Саме вони створюють міцну правову базу для здійснення державного управління і визначають межі його виконавчого розпорядження.
Важливою ознакою є масштабність та універсальність державного управління, що визначаються через відповідні органи держави, які здійснють управлінську діяльність і впливають на всі сфери соціального життя
Суттєве значення має ієрархічність державного управління, яка полягає в тому, що органи, які його здійснюють, мають систему нижчестоящих, підпорядкованих їм структурних підрозділів.
Безпосередньо організуючий характер державно-управлінської діяльності полягає в тому, що в процесі виконання і розпорядництва на різних рівнях організується спільна діяльність людей.
Державне управління здійснюється відповідно до принципів, закріплених
Конституцією України. Прийнято виділяти такі групи принципів державного управління:
1) соціально-політичні – демократизм, народність, рівноправність осіб, рівність усіх перед законом, верховенство права, законність, гласність, об’єктивність;
2) організаційні принципи побудови апарату державного управління– галузевий, функціональний, територіальний;
3) організаційні принципи функціонування апарату державного управління –
нормативність діяльності, єдиноначальності, колегіальності, поділ управлінської праці, відповідальність за прийняття рішень, оперативна самостійність.
Отже, децентралізована і поділена за функціональною ознакою єдина державна влада представлена у державно-правовому механізмі, на прикладі України, трьома видами (гілками): законодавча, виконавча і судова (ст. 6 Конституції України).
Саме державна влада є видом соціальної влади та похідна від неї, бо ж державна влада здійснює волю держави, а соціальна – волю соціуму, тобто суспільства.
Поняття “влада” органічно пов’язане з поняттям “воля”. Під терміном “влада” у найзагальнішому його смислі розуміють здатність і можливість здійснювати свою волю, підкорятись їй, спонукати людей до певних дій і певної поведінки. Основними засобами, за допомогою яких встановлюється воля, є авторитет, право, примус. А реалізація влади і відбувається шляхом панування чи управління.
Колпаков В.К. відзначав, що влада – це найнеобхідніший засіб управління, оскільки її безпосередньою метою є бажана поведінка, адекватна владним, управлінським командам. А так як суб’єкти управління через волю впливають на поведінку, а через поведінку – на суспільні відносини та соціальні процеси, то звідси випливає, що управління є способом (формою) реалізації (прояву) влади.1
Деякі автори підкреслюють, що в цілому управління в суспільстві являє собою загально соціальну функцію, що реалізується через владно-організуючу діяльність з метою забезпечення узгодженості спільної праці та побуту людей для досягнення суспільно значущих завдань, то державне управління відноситься до функцій держави, яка вносить в цю діяльність притаманні їй ознаки державного устрою та форми правління, розподілу державної влади, правотворчості, правозастосування і правоохорони, верховенство закону та державного примусу щодо його забезпечення тощо.
Все це робить зміст державного управління більш спеціалізованим ніж зазначені риси його соціальної сутності. Необхідною умовою розкриття специфічних особливостей державного управління виступає розуміння його природної і безпосередньої єдності зі сферою здійснення виконавчої влади держави, яка виступає відносно самостійною гілкою державної влади. Масштаби функціонування виконавчої влади є найбільшими у державі, і особливість виконавчої влади серед гілок держаної влади полягає в тому, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування всіх важелів державного регулювання і управління важливими процесами суспільного розвитку.
Сам характер виконавчої влади, що зумовлений об’єктивним її призначенням – виконанням законів та інших правових актів, підтверджує єдність цієї влади зі змістом управлінської діяльності держави.
Виявлення змістовного зв’язку виконавчої влади з державним управлінням є однією з ключових передумов правильного розуміння суті як самої виконавчої влади, так і державного управління.
Слід відмітити, що виконавча влада здійснюється системою спеціально створених суб’єктів – органами виконавчої влади різних рівнів, які наділені виконавчою компетенцією, що не властиве органам законодавчої та судової влади. Через систему цих органів виконавчої влади здійснюється державне управління, виконавча та розпорядча діяльність. При цьому державне управління слід розглядати ширше, ніж систему виконавчої влади, оскільки воно здійснюється не тільки органами, що входять до системи виконавчої влади (адміністрація державних підприємств та установ, керівники підприємств, установ та організацій , що належать до сфери управління міністерств, органи міністерств та відомств на місцях та ін).1
Отже, можна вважати, що виконавча влада і державне управління є своєрідними сторонами – умовно кажучи “статикою” і “динамікою” – єдиного явища, яке прийнято визначати як управлінську (або адміністративну) сферу діяльності держави.2