7. Еколого-меліоративний стан осушуваних земель

7.1. Основні критерії оцінки еколого-меліоративного стану осушуваних земель

Основними критеріями оцінки еколого-меліоративного стану осушуваних земель є стан водно-повітряного і поживного режиму грунтів, стан ґрунтового покриву – його еродованість і забруднення радіонуклідами, важкими металами й отрутохімікатами, технічний стан меліоративної системи.

Одним з головних чинників, які визначають водно-повітряний режим грунтів, є рівень ґрунтових вод, що залежить від гідрогеологічних та гідрологічних умов місцевості, термінів (тривалості) відведення із системи талих або зливових вод, що, в свою чергу, залежить від дієздатності гідротехнічних споруд.

Для грунтів різного механічного складу і фаз розвитку рослин оптимальний рівень ґрунтових вод може істотно відрізнятися і підтримуватися на різній глибині. Так на мінеральних піщаних грунтах і супісках Полісся у фази інтенсивного росту рослин і до збирання врожаю рівні ґрунтових вод рекомендується підтримувати на глибині 80–100 см, а на суглинках – 100–130 см.

На торфових грунтах для таких культур, як ячмінь, кормові боби найбільш сприятливою глибиною ґрунтових вод у період вегетації рослин вважається 100–120 см, для вівса – 80–90 см. Для жита на цих грунтах у період сівби рівень ґрунтових вод можна підтримувати на глибині 55–60 см, навесні – на 60– 70 см і в період колосіння, цвітіння і молочної стиглості – до 100 см. Льон найкраще росте і розвивається, коли рівень ґрунтових вод під час сівби знаходиться на глибині 50–60 см, а в період цвітіння і достигання –70–100 см.

Для багаторічних трав у сівозмінах оптимальний рівень ґрунтових вод повинен бути на глибинах: на торфовищах – у межах 75–85 см і на осушуваних мінеральних грунтах – 60–80 см.

Оскільки рівень ґрунтових вод є головним результативним чинником, що визначає режим вологості грунтів, від якого залежить урожай, то систематичне відстеження його змін є необхідною складовою робіт гідрогеолого-меліоративних експедицій і партій Держводгоспу України.

Про розподіл осушуваних сільськогосподарських угідь за глибиною рівня ґрунтових вод свідчать дані спостережень (табл. 9.1). Вони показують, що дія осушувальних меліорацій не завжди забезпечує необхідну глибину цих вод, а разом з тим і належний меліоративний стан грунтів, які забезпечили б проектну врожайність.

Таблиця 9.1. Розподіл осушуваних сільгоспугідь України за глибиною рівня грунтових вод

Роки	Площі з рівнем грунтових вод
	менше 0, 5 м		від 0, 5 до 0, 75 м		від 0, 75 1	Іо 1, 0 м	понад	їм
	га	%	га	%	га	%	га	%
1993	48672	2, 0	269696	10, 2	649376	24, 4	1687769	63, 4
1994	63568	2, 5	302411	11, 7	624389	24, 0	1602030	61, 8
1995	52536	1, 9	353107	12, 3	580039	20, 4	1896173	65, 4
1997	56282	1, 9	394636	13, 6	834363	28, 8	1618293	55, 7

Як видно з таблиці, близько 2% осушених земель за рівнем ґрунтових вод перебувають у стані, коли вирощування сільськогосподарських культур через перезволоження півметрового шару грунту майже неможливе, а на кожному десятому гектарі рівень ґрунтових вод має допустиму межу їхнього верхнього горизонту 0, 5–0, 7 м. Крім того видно, що протягом останніх років показники рівня ґрунтових вод на системах практично не зазнають істотних змін.

Згідно з прийнятою класифікацією, яка враховує глибину ґрунтових вод, терміни відведення поверхневих вод, вологість

Таблиця 9.2. Зведені показники оцінки меліоративного стану осушуваних угідь у 1995 р.

Області	Загальна площа, га	Оцінка меліоративного стану
		добрий		задовільний		незадовільний
		га	%	га	%	га	%
Волинська	339452	205429	60, 5	99765	29, 4	34258	10, 1
Житомирська	349332	214844	61, 5	106161	30, 4	28327	8, 1
Закарпатська	166684	157382	94, 4	–	–	9302	5, 6
Івано-
Франківська	180577	171773	95, 1	6559	3, 6	2245	1, 3
Київська	148175	33535	22, 6	102526	69, 2	12114	8, 2
Львівська	463594	443273	95, 6	11818	2, 5	8503	1, 9
Рівненська	320100	189358	59, 1	109350	34, 2	21392	6, 7
Сумська	97206	48581	50, 0	44021	45, 3	4604	4, 7
Тернопільська	164046	146851	89, 5	16454	10, 0	741	0, 5
Хмельницька	115932	100414	86, 6	9857	8, 5	5661	4, 9
Чернівецька	118702	116284	98, 0	–	–	2413	2, 0
Чернігівська	272250	60973	22, 4	198933	73, 0	12344	4, 6
Вінницька	54947	18995	34, 5	33230	60, 0	2762	5, 0
Донецька	3975	–	–	3852	96, 9	123	3, 1
Луганська	10170	3255	32, 0	5936	58, 4	979	9, 6
Одеська	6721	6455	96, 0	266	4, 0	–	–
Полтавська	30331	2386	7, 9	26457	87, 1	1488	5, 0
Харківська	11708	8431	72, 7	2727	23, 3	550	4, 7
Черкаська	34858	7601	21, 8	23160	66, 4	4097	11, 8
По Україні
всього:
1995	2888760	1935785	67, 0	801072	27, 7	151903	5, 3
1997	2903458	1826359	62, 9	921000	31, 7	156152	5, 4
1998	2963671	1457692	49, 2	1309754	44, 2	196225	6, 6

ґрунтового покриву меліорованих, періодично перезволожуваних земель, за даними гідрогеолого-меліоративної служби Держводгоспу України, стан грунтів зведено у таблиці 9.2.

За результатами оцінки можна прийти до висновку, що меліоративний стан осушуваних земель переважно добрий і задовільний. Лише близько 6, 5% осушених площ вимагають корінного поліпшення. Найбільші площі земель із незадовільним меліоративним станом розміщені у Волинській, Житомирській, Київській і Черкаській областях – у межах 8, 1– 11, 8% їхньої загальної кількості.

Якщо аналізувати причини незадовільного стану осушуваних земель, то 1, 8% з них мають таку оцінку внаслідок високих рівнів ґрунтових вод, 2, 4% – унаслідок пізніх термінів відведення надлишку води і 2, 4% – унаслідок рівнів ґрунтових вод і термінів відведення.

Крім названих показників, важливим оцінювальним критерієм еколого-меліоративного стану осушуваних земель є гідрохімічні та радіологічні показники ґрунтових вод і хімічні характеристики грунтів, які можуть впливати на стан посівів і якість урожаю, а також гідрохімічний та радіологічний стан дренажних вод, як джерела забруднення водоприймачів.

Підсумковим показником еколого-меліоративного стану осушуваних земель є врожайність сільськогосподарських культур. Проте тільки на підставі систематичного спостереження як за головними, так і другорядними показниками еколого-меліоративного стану осушуваних земель можна ухвалювати адміністративні рішення про реконструкцію, ренатуралізацію або зміну напрямів використання меліорованих земель. Тому створення і ведення комплексу робіт з еколого-меліоративного моніторингу на цих землях є найважливішим завданням сьогодення. Однак комплексне ведення такого моніторингу потребує наукового обгрунтування не лише у процесі його створення, але і для подальшого аналізу одержаних результатів та оцінки стану меліорованих площ.