4.1.2. Шляхи зменшення енергоємності поливу

Вартість електроенергії та паливно-мастильних матеріалів становить одну з основних складових кошторису витрат на експлуатацію зрошувальних систем.

У числі можливих шляхів зменшення витрат енергії для зрошення перше місце належить оптимізації поливних і зрошувальних норм для кожної культури з урахуванням погодних умов поточного року.

Іншим важливим засобом заощадження енергії є зменшення питомих витрат енергії на подачу кубометра поливної води. Цей показник залежить від напірності поливальної техніки, втрат води при її транспортуванні у зрошувальній мережі і втрат води в процесі поливу, а також від ступеня завантаженості насосних агрегатів, тобто від рівня відповідності паспортної та фактичної подачі цих агрегатів.

Зменшення напірності поливальної техніки може забезпечити економію енергоресурсів лише у тому випадку, якщо будуть підібрані на менший напір також і насосні агрегати, або на наявних насосах буде зменшено діаметри робочих коліс, що не завжди можливо, оскільки при цьому знижується і висота всмоктування. Таким чином, зменшення напірності поливальної техніки може дати реальну економію енергії тільки при будівництві нових зрошувальних систем. Для досягнення цього на існуючих системах необхідно одночасно з модернізацією наявних тут дощувальних машин у низьконапірні модифікації зменшити також діаметри робочих коліс насосів (обточити їх). Неминуче зниження висоти всмоктування при цьому можна компенсувати встановленням водоструминних пристроїв у всмоктувальних трубопроводах для використання ефекту ежекції або шляхом заглиблення насосів при реконструкції станцій.

Економії енергії шляхом зменшення напірності поливальної техніки на ділянках нового зрошення можна досягти також при переході на мікрозрошення, застосуванні поверхневих способів поливу і при заміні далеко- і середньоструминних дощувальних апаратів на короткоструминні дощувальні насадки.

Втрати води у господарській мережі виникають унаслідок корозійного пошкодження сталевих труб, сталевих вставок під гідранти в азбестоцементних трубопроводах та від нещільності самих гідрантів. Для запобігання цим витратам води і відповідно непродуктивним витратам електроенергії необхідно належну увагу приділяти діагностуванню стану герметичності зрошувальної мережі та проведенню профілактичних заходів на ній. Діагностування слід здійснювати шляхом періодичного огляду трас трубопроводів та визначення відомими методами втрат води з усієї мережі, приєднаної до насосної станції.

Ліквідація чи зменшення втрат води із зрошувальної мережі усуває також одну з причин погіршення гідрогеологомеліоративного стану зрошуваних земель.

Для зменшення втрат води на випаровування в процесі дощування потрібно переходити на нічні поливи, особливо в сухі вітряні та спекотні дні. Нічні поливи забезпечують зменшення випаровування води до 3–5% від норми поливу замість 12–15% у денні години, а також зниження плати за електроенергію.

Помітну роль у формуванні питомої енергоємності поливу відіграє ступінь завантаженості працюючих насосних агрегатів, який залежить від співвідношення паспортної витрати однієї дощувальної машини або іншого засобу поливу і номінальної подачі одного насоса. Чим менше це співвідношення, тим нижчий загальний коефіцієнт завантаження працюючих насосів та відповідно вища питома енергоємність подачі води. Тому для зменшення витрат електроенергії у цьому разі доцільно на насосних станціях з однотипними агрегатами один основний агрегат замінити на менш потужний допоміжний, який міг би працювати паралельно з основним, але з подачею, що не перевищує 1, 1–• 1, 25 паспортної витрати води пересічного засобу поливу.