10. Ефективність зрошення

Найважливішими ознаками меліоративного землеробства є значно вища його продуктивність і стабільність, менша мінливість останньої по роках залежно від погодних умов.

Багаторічний досвід зрошення земель в зоні недостатнього і нестійкого природного зволоження в Україні дає змогу на підставі даних наукових установ і виробничої практики оцінити ефективність цього меліоративного заходу в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур і загальному піднятті продуктивності землеробства.

Дослідження Інституту зрошуваного землеробства УААН показують, що при зрошенні врожайність основних культур проти неполивних ділянок перевищує два–сім разів (табл. 1.4). У виробничих умовах рівень урожайності і його перевищення дещо менші, ніж у дослідах, але і вони показують високу ефективність зрошувальних меліорацій (табл. 1.5).

Через відсутність повних статистичних даних урожайність за 1991–1995 pp. в цій таблиці не наведено. Проте, якщо за опера-

Таблиця 1.4. Урожайність на поливних і богарних землях у дослідах Інституту зрошуваного землеробства УААН

Культура	Урожайність середня		Різниця	Кратність
	за 1976–1990 рр	., Ц/га	врожайності,	перевищення,
	при зрошенні без	поливу	ц/га	разів
Кукурудза, зерно 110, 5		32, 0 78, 5 3, 4
Озима пшениця 79		34, 9 44, 1 2, 3
Ячмінь озимий 60, 5		30, 6 29, 9 2, 0
Соя 35, 7		14, 2 21, 5 2, 5
Люцерна, зелена маса 713		162 551 4, 4
Буряки кормові 1616		222 1394 7, 3

тивними даними Міністерства агропромислового комплексу ще в 1990 р. на поливі вона становила 46 ц/га (на площі 803 тис. га), то в наступні роки майже повсюдно спостерігалось зниження врожайності зернових, хоч співвідношення продуктивності поливних і неполивних земель залишалось на тому самому або й на вищому рівні.

Так у дуже посушливому 1996 p., коли і при зрошенні не одержано очікуваної врожайності, співвідношення її на поливних і неполивних землях в Автономній Республіці Крим становило 2, 95 (30, 1 і 10, 2 ц/га), у Запорізькій області 2, 24 (25, 8 і 11, 5), Херсонській 2, 12 (23, 1 і 10, 9 ц/га).

Таблиця 1.5. Урожайність зернових культур в областях Південного Степу

Показники	Роки
	1966–1970	1971–1975	1976–1980	1981–1985	1986–1990
Середня врожайність
при зрошенні, ц/га:
фактична	40, 8	41, 4	43, 9	42, 8	41, 9
проектна	–	43, 0	48, 0	52, 0 •	52, 0
без поливу	22, 6	23, 7	23, 5	21, 5	23, 4
Перевищення врожай-
ності на поливних
землях, ц/га	18, 2	17, 7	20, 4	21, 3	18, 5
Відношення врожай-
ності при зрошенні
і без поливу	1, 81	1, 75	1, 87	1, 98	1, 79

Ще більш переконливу різницю у врожайності має зрошення кормових культур. Наприклад, кукурудзи на силос і зелений корм у цій зоні за період 1965–1990 pp. зібрано на поливних землях у середньому по 335, а на неполивних по 122 ц/га, перевищення становить 2, 75 раза.

Особливо важливого значення у кормовиробництві набуває зрошення в гостропосушливі роки, коли без поливу врожай гине повністю або значно знижується. Приміром, в областях Південного Степу в посушливому 1972 р. середня врожайність кукурудзи на силос і зелену масу без поливу становила 77, а при зрошенні – 316 ц/га. В окремих найбільш посушливих областях ці контрасти ще різкіші. У Херсонській області в тому самому році врожайність зеленої маси кукурудзи на неполивних землях була лише на рівні 31, а при зрошенні – 279 ц/га, у Криму – відповідно 34 і 349 ц/га. Перевищення врожайності при зрошенні досягло 9 і 10 разів.

Важливо підкреслити і те, що без зрошення і виробництва на поливних землях кормів ситуація з веденням тваринництва у цих областях була б катастрофічною. Тільки в Криму частка кормів, що вирощуються при зрошенні, у загальному валовому виробництві їх становить 64–67%.

Про високу ефективність зрошення в цілому по Автономній Республіці Крим свідчать і такі дані. Освоєння поливних земель на системах Північно-Кримського каналу, площа яких становить 32, 1% до всіх земель в обробітку, сприяло збільшенню в господарствах республіки валового виробництва продукції сільського господарства у 4, 8 раза, прибутку господарства – у 3, 8, виробництва зерна – у 2, м'яса – у 3, 3, молока – у 2, 8, фруктів – у 5 і овочів – у 2, 4 раза. Фактично зрошення тут дало можливість утричі підвищити продуктивність сільського господарства.

В останні п'ять-шість років вихід продукції з поливних земель у республіці з різних причин різко зменшився. За даними відділу економіки Кримського філіалу Інституту гідротехніки і меліорації УААН, якщо в 1990 р. вартість валової продукції, одержаної при зрошенні, становила 350 млн. доларів, то в 1996 році – лише 153 млн. доларів, або у 2, 3 раза менше. Але і при цьому врожай сільськогосподарських культур на зрошуваних землях у перерахунку на зерновий еквівалент був у 2, 4 раза вищим, ніж без поливу (25 і 10, 6 ц/га).

У роки ефективного ведення зрошуваного землеробства в Херсонській області на поливних землях одержували 46, 5% від всієї валової продукції рослинництва, в Запорізькій – 30, 3, Одеській – 28, 7 і в Миколаївській – 27, 9%.

Зрошення у Південному Степу забезпечує виробництво 77, 4% зерна кукурудзи, 85% овочів та більше половини всього обсягу кормів.

Економічні розрахунки ефективності зрошувальних меліорацій, проведені в Інституті аграрної економіки УААН, показують, що додатковий чистий прибуток від зрошення у 2, 6 раза вищий порівняно з неполивними землями. Цим інститутом разом з Міністерством сільського господарства і продовольства при аналізі ефективності витрат на розвиток зрошення в Україні встановлено, що за період 1966–1988 pp. вартість приросту продукції землеробства завдяки зрошенню в цінових співвідношеннях того періоду вже перевищувала капіталовкладення на будівництво меліоративних систем і витрати на їхню експлуатацію.

Приведені дані про ефективність зрошення спростовують твердження деяких громадських діячів і навіть учених про економічну недоцільність застосування цього заходу в зоні недостатньої зволоженості і про його нібито збитковість. Не було збитковим зрошення і в минулому. В одному із періодичних видань (газета "Неделя", 1873 p., № 37) повідомлялось, що в Херсонському і Єлизаветградському повітах створено товариство по іригації, яке проводить зрошення селянських земель за умовою: ніякої йому плати від хлібороба-землевласника за роботи із зрошення, крім частини додаткового врожаю, одержаного завдяки поливам.

Останнім часом в Україні чітко визначились напрями використання поливних земель. Зернові культури становлять 34–35% зрошуваних площ, у тому числі озима пшениця 14–15%. Під кормовими культурами – 51–54% поливних земель, з них під кукурудзою на силос – 15–17, багаторічними травами – 23– 27%. Частка овочевих культур – 6–8, технічних – 5–6% зрошуваних площ.

Залежно від спеціалізації господарств ці співвідношення відповідно змінюються. У Донецькій області, зокрема, де кількість поливних земель обмежена і більша відносна потреба населення в овочах та продукції тваринництва, частка посівів овочевих культур становить 10%, кормових – 70, у тому числі люцерни – 30% зрошуваних площ.

Таким чином, наведені дані про ефективність зрошення в умовах посушливості свідчать про можливість завдяки поливним землям значно підвищити виробничі та економічні показники і загальну стабільність землеробства.