4. 1. 6. Організація подачі та розподілу води на зрошувальних системах

У сучасних умовах на зрошувальних системах зістиковуються дві не узгоджені між собою технологічні схеми управління подачею води. На закритій зрошувальній мережі від насосної станції до дощувальних машин подачу води здійснюють "за потребою", а на відкритих каналах міжгосподарської мережі застосовують схему подачі "за планом", з підтриманням на заданих позначках рівнів води у верхніх б'єфах регулювальних споруд.

Розрахунок сумарної витрати води через головну водозабірну споруду при схемі подачі "за планом" ведуть за щодекадними планами-заявками усіх водоспоживачів. Але фактичний забір води на полив відхиляється від заявленого раніше, як правило, у менший бік. А відтак у міжгосподарських каналах поступово утворюється надлишковий об'єм води, який унаслідок регулювання рівнів верхнього б'єфу споруд передається вниз по каналу і йде на скид.

Значні збурення на відкриту зрошувальну мережу, як об'єкт управління, спричиняє практично одночасне вимкнення насосних станцій у піковий період споживання електроенергії. За одночасної зупинки насосних станцій рівні води у верхніх б'єфах підпірно-регулювальних споруд підвищуються, що також зумовлює збільшення скидів з відкритої мережі.

Через складну динаміку перехідних процесів у мережі відкритих каналів та за умов відсутності повної інформації про поточний стан об'єкта диспетчери управлінь зрошувальних систем не мають можливості оперативно приймати раціональні обгрунтовані рішення щодо перерозподілу об'ємів води у каналах та управління насосними станціями перекачування.

Для підвищення ефективності використання води і електроенергії на зрошувальних системах необхідно перейти на технологічну схему управління подачею води "за потребою" знизу, від споживача, до головної водозабірної споруди, тобто на усій довжині відкритих каналів. Управління подачею і розподілом води "за потребою" вимагає застосування схеми регулювання по нижньому б'єфу споруд з використанням перетікаючих об'ємів, тобто вимагає введення зворотного зв'язку в управління, відсутнього у схемах регулювання по верхньому б'єфу.

Перехід на управління подачею та розподілом води "за потребою" на діючих зрошувальних системах можливий лише за наявності резервних ємностей у б'єфах розподільчих каналів. При цьому управління може бути реалізоване на основі різних модифікацій схем регулювання – по нижньому б'єфу, з перетікаючими об'ємами та змішаного регулювання. Регулювальні гідротехнічні споруди повинні бути пристосовані для реалізації якоїсь із названих схем регулювання.

Найкраще водорозподіл "за потребою" може бути реалізований шляхом створення централізованої інформаційної системи оперативного управління міжгосподарським водорозподілом на основі об'єднання можливостей інформаційно-обчислювальної системи "Полив" і автоматизованих робочих місць диспетчера, енергетика та АРМ "Водокористування". Таке узгоджене функціонування ІОС "Полив" та АРМів можливе за наявності надійних ліній зв'язку для своєчасної передачі оперативної інформації, а також при забезпеченні відповідних служб управлінь зрошувальних систем необхідними комп'ютерними засобами.

Перехід на оперативне планування водоподачі "за потребою" з використанням інформаційно-обчислювальних систем ІОС "Полив", автоматизованих робочих місць АРМ диспетчера та АРМ "Водокористування" дасть змогу прогнозувати розвиток перехідних процесів у б'єфах, більш раціонально використовувати регулювальні можливості відкритих каналів, звести до мінімуму кількість переключень агрегатів насосних станцій перекачування. В цілому це зменшить на 8–10% втрати води в режимі стабілізації і на 15–20% – під час перехідних процесів при відключенні-включенні споживачів у години пік.