3. Розвиток меліорації перезволожуваних земель

Перші спроби меліорації надмірно зволожених або періодично перезволожуваних малостічних земель у гумідній зоні відносяться до кінця минулого століття. У 1917р. площа осушуваних земель в Україні становила 430 тис. га. До 1940 р. вона збільшилась до 900 тис., а в 1965-му досягла 1318 тис. га.

Інтенсивного розвитку водні меліорації в гумідній зоні України набули в 1966–1990 pp. На початок 1997-го загальна площа меліорованих земель у цій зоні становила вже 3, 3 млн. га, з них близько 650 тис. га – торфові. В окремих областях, де площі осушуваних земель досягають 200–500 тис. га, вони відіграють важливу роль у веденні сільськогосподарського виробництва.

Меліоративний фонд гумідної зони України – 5, 4 млн. га. Землі цього фонду представлені постійно або тимчасово перезволожуваними мінеральними й заболоченими торфовими грунтами з шаром торфу потужністю менше 0, 5 м та болотами, де шар торфу перевищує 0, 5 м. На більшій частині земель меліоративного фонду (60, 5%) проведено меліоративні заходи. Завдяки цьому показник меліорованості земель гумідної зони України досить високий і відповідає рівню таких країн, як США (60%), ФРН (66%), Нідерланди (81%).

Немеліоровані землі меліоративного фонду представлені окремими невеликими масивами та ділянками із западинним характером рельєфу, де перезволоження має тимчасовий, локальний характер і властиве окремим западинам. Усього в гумідній зоні побудовано 1660 меліоративних систем (таблиця 6.2). Технічний рівень їх досить високий і відповідає кращим зразкам меліоративних систем країн СНД, а також США, Німеччини, Польщі та ін. Переважна більшість систем споруджена в останні 15–30 років і має значний експлуатаційний ресурс, а також можливості для модернізації. Є також системи, які перебувають в експлуатації понад 50–60 років (Львівська, Чернівецька області).

За своїм технічним рівнем і конструктивними особливостями, зумовленими, в першу чергу, природно-кліматичними умовами,

Таблиця 6.2. Наявність та основні характеристики меліоративних систем гумідної зони за станом на 01.01.1999 р.

Площа, тис. га
Область	Кількість систем	Загальна площа, тис. га	закрито го дренажу	двосторон нього регулюван ня	Механічний водопідйом (польдери), тис.га
Вінницька	162	56, 4	51, 0	3, 3	–
Волинська	149	346, 7	236, 7	157, 0	47, 9
Житомирська	109	358, 1	296, 7	187, 9	–
Закарпатська	7	166, 4	143, 5	5, 7	83, 5
Івано-Франківська 27		195, 0	195, 2	3, 0	0, 4
Київська	64	157, 9	87, 7	76, 5	31, 0
Львівська	108	490, 4	390, 6	36, 6	15, 7
Полтавська	35	30, 3	8, 3	26, 1	1, 8
Рівненська	285	321, 2	275, 0	234, 7	58, 6
Сумська	84	96, 9	58, 2	78, 7	9, 4
Тернопільська	47	164, 1	151, 7	10, 3	–
Харківська	11	11, 8	2, 5	9, 7	–
Черкаська	46	36, 9	5, 0	31, 8	20, 9
Чернівецька	226	120, 2	120, 2	3, 1	–
Чернігівська	176	273, 3	168, 1	241, 0	47, 5
Хмельницька	124	116, 1	98, 3	24, 9	0, 5
Усього в Україні	1660	2963, 7	2288, 8	1130, 3	317, 2

технологічним призначенням та вкладеними коштами, виділяються декілька типів меліоративних систем.

Найпоширенішими є меліоративні системи односторонньої дії (осушувальні), побудовані на площі понад 1, 6 млн. га. Природні умови на цій площі дають змогу на осушуваних сільськогосподарських угіддях без додаткового зволоження одержувати досить високі врожаї сільськогосподарських культур, а затрати на додаткове зволоження (гідротехнічні споруди) мають незначну окупність. Такі умови характерні для більшості територій Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і Тернопільської областей.

До цієї категорії належать також морально і технічно застарілі системи, побудовані в 60-х роках і ще не реконструйовані.

На площі більш як 1, 1 млн. га побудовано осушувально-зволожувальні системи. Залежно від природнокліматичних умов у гумідній зоні України набули впровадження меліоративні системи двосторонньої дії з регульованим дренажем у вигляді закритих горизонтальних і вертикальних дрен (близько 1, 0 млн. га) і додатковим зволоженням шляхом дощування (36, 4 тис. га) та ін. Найбільш поширеними серед них є меліоративні системи двосторонньої дії з матеріальним горизонтальним дренажем – понад 90% загальної площі.

У заплавах річок на площі майже 300 тис. га побудовано технічно найдосконаліші меліоративні системи – польдерні, які дають змогу оперативно з високою якістю управляти водним режимом грунтів.

Розвиток меліорацій у гумідній зоні в перспективі повинен бути націлений в основному на реконструкцію і модернізацію меліоративних систем, на зменшення їхньої енерговитратності, надання їм природоохоронних (екологічних) функцій, а також на пристосування їх до нових соціально-економічних умов, передових технологій сільськогосподарського виробництва, тобто забезпечувати умови для переходу від екстенсивного ведення меліоративного землеробства до інтенсивного на основі використання найновіших наукових досягнень і передового досвіду.

Враховуючи кризовий стан економіки, відсутність достатніх інвестицій, обмеженість площ, що потребують меліорації, посилення екологічних вимог, можна прогнозувати різке скорочення або повне припинення нового меліоративного будівництва в гумідній зоні у найближчі 5–10 років. Розширення площ осушуваних земель може мати лише локальний характер за рахунок коштів окремих землекористувачів, як фермерів, так і колективних сільськогосподарських підприємств. При цьому першочерговими об'єктами осушувальних меліорацій будуть землі з мікрорельєфом, так званими блюдцями, де потрібні заходи для ліквідації вимочок сільськогосподарських культур. Осушувальна мережа для цього може мати вигляд траншей, прокладених по контуру мікропонижень і заповнених місцевим фільтровим матеріалом, для перерозподілу частини поверхневого стоку в глиб ґрунтового профілю.

Міжгосподарська частина меліоративних систем і надалі перебуватиме у власності держави і має утримуватись за рахунок держави. Експлуатація внутрігосподарської мережі буде вестись за рахунок землекористувачів при збереженні контролю з боку державних органів за станом споруд та меліорованих земель.

Для проведення контролю за існуючим станом та прогнозу розвитку процесів на меліорованих землях необхідно буде створити систему моніторингових спостережень, як складової загальнодержавного моніторингу.

Наявне фінансування осушувальних меліорацій, у тому числі і амортизаційні відрахування, повинні бути спрямовані, перш за все, на реконструкцію осушувальних систем, підвищення їхнього технічного рівня, забезпечення гарантованих джерел водопостачання для здійснення двостороннього регулювання водно-повітряного режиму грунтів, на придбання меліоративної техніки, впровадження інтенсивних технологій і комплексу заходів для підвищення ефективності використання меліорованих земель. При роздержавленні для збереження технологічної цілісності комплексів широке застосування можуть знайти акціонерні об'єднання сільськогосподарських виробників.

У подальшому розвитку осушувальних меліорацій повинен забезпечуватись комплексний підхід, поєднання водних з іншими видами меліоративних заходів, таких, як культуртехнічні, протиерозійні, ґрунтозахисні та інші. Доцільно розширювати кормові поля сівозмін за рахунок зернових, передбачати ренатуралізацію частини малопродуктивних угідь шляхом виведення їх із складу орних сільськогосподарських земель.