Тема 3. Сучасні проблеми поливного землеробства

Поряд з очікуваними позитивними результатами зрошення, як найважливішого заходу для підвищення продуктивності землеробства в умовах недостатнього природного зволоження, останнім часом виявились і деякі проблеми ведення зрошувальних меліорацій. Частина з них є наслідком економічних труднощів сучасного періоду, інші пов'язані з відставанням у розвитку науково-технічного прогресу, ще деякі – наслідок прорахунків і помилок або й байдужості до вимог екології.

Необхідність та шляхи розв'язання цих проблем так чи інакше були враховані у процесі визначення основних напрямів подальшого ведення зрошувальних меліорацій та розроблення необхідних інженерно-технологічних рішень для підвищення ефективності поливного землеробства. Найважливішою з цих проблем є повсюдне зниження рівня ефективності зрошення внаслідок зменшення врожайності. Так, якщо по зернових культурах середня врожайність на поливних землях за 1986–1990 pp. в цілому по Україні становила 42, 7 ц/га, то в 1994–1996 pp. вона знизилась до 34, 4 ц/га. Недобір урожаю до проектного рівня досяг 25%.

Не використовуються повною мірою можливості зрошення і для гарантованого вирощування кормів. За проектного рівня врожайності кукурудзи на силос 355–360 ц/га в останні роки її збір становив 186–240 ц/га.

Тобто з кожного гектара недобирається 110–175 ц/га зеленої маси, або 30 –50%. Недобір урожаю сіна становить 24%.

На зменшенні валових зборів картоплі, овочів позначились не лише недобір урожайності, але й зменшення площ під цими культурами. Якщо у вісімдесяті роки площа під картоплею на поливних землях дорівнювала в середньому 32 тис. га, то в 1995 р. вона скоротилась до 11, 6 тис. га, а валові збори – від 312 до 93 тис. т. Утричі зменшились за цей період валові збори овочів. Площі посіву рису за 1991–1995 pp. скоротились від 33 до 23 тис. га, а валові збори майже удвічі – від 179, 8 тис. до 100 тис. т.

Про зниження валової продуктивності поливних земель в останні роки свідчать і узагальнюючі дані Інституту аграрної економіки УААН. Якщо в 1980–1990 pp. недобір урожаю сільськогосподарських культур при зрошенні з різних причин становив 10–15%, то нині він сягає 30-^0%.

Негативний вплив зниження урожайності на поливних землях посилюється також скороченням посівних площ найпродуктивніших культур. За даними Інституту аграрної економіки УААН, у 1995 р. посівні площі кукурудзи на зерно на поливі становили 67% рівня 1990 p., сої – 29,5, кормових коренеплодів – 72,4, кукурудзи на силос і зелений корм – 80,7, багаторічних трав – 84,2%.

Найголовнішою причиною зниження продуктивності поливного землеробства є недостатнє, а в багатьох випадках і цілковито відсутнє його забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами – мінеральними та органічними добривами, поливальною технікою, паливно-мастильними матеріалами та електроенергією.

У Херсонській області, наприклад, під урожай 1996 р. на один гектар внесено по 29 кг діючої речовини мінеральних добрив замість 180–220, а органічних – по 1, 7 т при рекомендованій нормі 30 –40. За даними Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції, на значній частині поливних земель Запорізької області добрива не вносять взагалі. Родючість земель зменшується. За повідомленням Державного комітету по водному господарству Автономної Республіки Крим, у 1995 р. із грунту врожаєм було винесено в три-чотири рази більше поживних речовин, ніж внесено – відповідно 140 проти 35 кг/га. За таких умов відбувається посилене виснаження поливних земель і втрата ними родючості.

До цього слід додати, що господарства на поливних землях не повністю забезпечені землеробською технікою, машинами для внесення у грунт добрив, меліорантів та інших хімічних засобів, транспортними засобами і особливо збиральною технікою. Все це негативно позначається на рівні врожайності сільськогосподарських культур і на ефективності зрошення в цілому.

Загострюється проблема забезпечення господарств поливальною технікою. У 1997 р. забезпеченість зрошуваних земель дощувальною технікою становила лише 78% потреби. За даними Держводгоспу України, із наявної кількості дощувальних машин половина вже відпрацювала свій нормативний термін. У Херсонській області, наприклад, із 6, 9 тис. машин відпрацювали свій термін 4 тис., у тому числі 800 широкозахватних машин типу "Фрегат” вже не підлягають відновленню і парк цих машин належним чином не поповнюється.

Зрошувані землі України укомплектовано вузькою типорозмірною низкою дощувальної і поливальної техніки, негативно позначається відсутність мобільних поливних систем, техніки для зрошення різних за розмірами та призначенням земельних ділянок, широкого набору засобів механізації поверхневого поливу.

Через нестачу поливальної техніки, різке зростання цін на енергетичні ресурси та з інших причин з року в рік збільшуються площі неполитих земель. У 1993 р. на зрошувальних системах не поливалось зовсім 377 тис. га, у 1994 – 422 тис., у 1995-му – 722 тис., а в 1998 р. – близько одного мільйона гектарів.

Поряд з вимушеними недополивами внаслідок нестачі поливальної техніки та енергоресурсів інколи спостерігаються і переполиви, що пояснюється давньою традицією і прагненням господарників замовляти воду та поливати "із запасом", не зважаючи на реальні потреби поля і погодні умови. До переполивів призводить також застосування командних методів управління зрошенням.

Якщо недополиви спричиняють лише недобір урожаю, то наслідками переполивів є перевитрати води й електроенергії, підняття рівня ґрунтових вод і підтоплення земель та населених пунктів, погіршення меліоративного стану земель.

Важливою проблемою зрошення є забезпечення сприятливих екологічних умов на меліоративних системах. Використання для поливу мінералізованих, інколи лужних вод з високим водневим показником рН, відсутність або недостатня робота дренажних систем, порушення оптимальних поливних режимів призводять до погіршення еколого-меліоративного стану зрошуваних, а інколи і прилеглих до них земель. Останнім часом виникла гостра потреба поліпшення іригаційної якості води.

Однією з важливих проблем зрошувальних меліорацій, яка з року в рік все більше загострюється, є необхідність реконструкції систем. Побудовані 20–З0 і більше років тому, зрошувальні системи зазнають фізичного і технічного старіння, погіршується робота споруд та каналів, виходять з ладу устаткування, трубопроводи. Особливо це стосується металевих труб, які зазнають впливу корозії. Постановою Кабінету Міністрів від 14 липня 1993 р. № 537 "Про розвиток меліорації та поліпшення екологічного стану меліорованих земель на 1994–2000 роки" було передбачено на період 1996–2000 pp. провести реконструкцію зрошувальних систем за рахунок централізованих капітальних вкладень на площі 248 тис. га і меліоративне поліпшення земель на 42 тис. га, тобто приблизно по 50 і 8 тис. га щороку. Проте через фінансову скруту і ці, приблизно удвічі менші від реальних потреб, обсяги робіт не виконуються. Важливою проблемою, що зумовлює низький рівень ефективності такого складного виробництва, як поливне землеробство, є майже повна відсутність комп'ютерних служб для управління технологічними процесами, недостатній рівень науково-технічної інформації, неповне забезпечення цієї сфери технічними засобами, висококваліфікованими фахівцями і спеціально підготовленими працівниками.

Для розв'язання названих проблем і забезпечення проектного рівня продуктивності поливного землеробства, а також задовільного екологічного стану зрошуваних і прилеглих до них земель необхідне законодавче й організаційне забезпечення цілого комплексу різнопланових невідкладних заходів, таких як проведення сприятливої інвестиційної, кредитної, цінової політики і введення протекціоністських заходів для підтримки, заохочення і захисту вітчизняного виробника, належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення, підвищення технічного й технологічного рівня зрошувальних меліорацій, зниження їхньої ресурсоємності, комп'ютеризація, створення мережі науково-консультаційних пунктів для інформаційного забезпечення виробництва, наукове і кадрове забезпечення, посилення уваги до екологічних вимог, реалізація комплексу ґрунтозахисних та водоохоронних заходів.

Проблему ефективного використання поливної води і деякою мірою проблему меліоративного стану земель неможливо розв'язати без уведення плати за воду та організації водообліку в поливному землеробстві.