Підприємства і інженерні системи (загальні вказівки).

При проектуванні виробничих будівель, які передбачається розташовувати у зонах можливих руйнувань, доцільно застосовувати легкі огороджуючі констру­кції. Технологічне устаткування в тих випадках, коли це припускається умовами експлуатації, слід розміщати на відкритих майданчиках або під навісами. Ступінь вогнестійкості виробничих, складських і адміністративно-побутових будівель, об'єктів господарювання визначається в залежності від категорій об'єктів по цивільному захисту і місць їхнього розміщення:

• виробничі і складські будівлі і споруди об'єктів особливої важливості неза­лежно від їхнього розміщення і 1-ї категорії по ЦЗ, які розміщу­ються в категорованих містах, повинні бути не менше II ступеня вогнестійкості, а будівлі і споруди об'єктів 1-ї категорії, які розташовуються поза категорованими містами та 2-ї категорії по ЦЗ незалежно від їхнього розміщення - не нижче III а ступені вогнестійкості;

• адміністративно-побутові і будівлі об'єктів особливої важливості незалеж­но від їхнього розміщення і 1-ї категорії по ЦЗ, які розміщуються в категорованих містах, повинні бути не нижче III ступені вогнестійкості, а об'єк­тів 1-ї категорії, які розміщуються поза категорованих міст, і 2-ї категорії по циві­льному захисту незалежно від їхнього розміщення можуть бути III а, III б, IV і ІУ а ступені вогнестійкості. При цьому кількість будівель нижче III а ступені вогнес­тійкості не повинно перевищувати 50 % загальної кількості адміністративно-побутових і допоміжних будинків на об'єкті.

Застосування пальних утеплювачів припускається тільки для будинків ІVа ступені вогнестійкості. У складських будинках кількість воріт, дверей, вікон і технологічних про­різів повинно бути мінімально необхідним.

Об'єкти, що мають НХР, вибухові речовини і матеріали.

На підприємствах, що виробляють або використовують небезпечні хімічні речовини, вибухові речовини і матеріали, необхідно:

• проектувати будівлі і споруди переважно каркасними, із легкими огороджуючими конструкціями і наповнювачами, з огляду на кліматичні умови;

• розміщати пульти управління, як правило, в нижніх поверхах будинків, а також передбачати дублювання їхніх основних елементів у пунктах управління підприємства;

• передбачати при необхідності захист ємностей і комунікацій від руйну­вання ударною хвилею;

• розробляти і проводити заходи, що виключають розлив небезпечних хімічних рідин, а також заходи щодо локалізації аварій шляхом відключення найбільш вразливих ділянок технологічної схеми за допомогою установки обернених клапанів, пасток і комор із спрямованими стоками;

• передбачати можливість опорожнення в аварійних ситуаціях особливо небезпечних ділянок технологічних схем у заглиблені ємності відповідно до норм і правил, а також з урахуванням конкретних характеристик продукції (схильність до швидкої полімеризації, саморозкладання при знижених температурах, сильна агресивність і інше).

Злив хімічно небезпечних речовин і вибухонебезпечних речовин в аварійні ємності слід передбачати, як правило, за допомогою автоматичного включення зливальних систем при обов'язковому його дублюванні пристроєм для ручного вмикання опорожнення небезпечних ділянок технологічних схем. На об'єктах з НХР створюються локальні системи виявлення зараженості цими речовинами навколишнього середовища й оповіщення про це працюючого персоналу цих об'єктів, а також населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження.

Водопостачання.

Проектні і ті що реконструюються системи водопостачання, які живлять окремі категоровані міста або декілька міст, у числі яких є категоровані міста й об'єкти особливої важливості, повинні базуватися не менше чим на двох незалежних джерелах води, один із яких слід передбачати підземним. При неможливості забезпечення системи живлення системи водопостачан­ня від двох незалежних джерел припускається постачання водою з одного джерела з обладнанням двох груп головних споруд, одна з яких повинна розташовуватися поза зонами можливих сильних руйнувань. Сумарну потужність головних споруд слід розраховувати по нормах мир­ного часу. У випадку виходу з ладу однієї групи головних споруд, потужність спо­руд що залишилися, повинна забезпечувати подачу води в аварійному режимі на виробничо-технічні потреби підприємств, а також на господарсько-питні потреби для чисельності населення мирного часу по нормі 31 літр на добу на одну людину.

Для гарантованого забезпечення питною водою населення у випадку вихо­ду з ладу всіх головних споруд або зараження джерел водопостачання слід мати резервуари з метою створення в них не менше 3-добового запасу питної води по нормі не менше 10 л в добу на одну людину. При проектуванні нових і реконструкції існуючих систем технічного водо­постачання міст і об'єктів слід передбачати застосування систем оборотного водопостачання.

У міських і сільських поселеннях, розташованих у зонах можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) місцевості навколо АЕС, та в зонах можливого небезпечного хімічного зараження навколо об'єктів, що використовують у виробництві НХР, для забезпечення населення питною водою необхідно створювати захищені централізовані (групові) системи водопостачання з переважним базуванням на пі­дземних джерелах води. Всі існуючі водозабірні свердловини для водопостачання міських, сільсь­ких поселень і промислових підприємств, а також для поливу сільськогосподарсь­ких угідь повинні мати пристосування, що дозволяють подавати воду на госпо­дарсько-питні потреби шляхом розливу в пересувну тару, а свердловини з дебетом 5 л/с і більш повинні мати, крім того, пристрої для забору води з них пожежними автомобілями.

Заходи щодо підготовки до роботи міських систем водопостачання і кана­лізації в умовах можливого застосування зброї масового ураження повинні здійс­нюватися відповідно до вимог нормативних документів, що затверджуються ор­ганами житло-комунального господарства у встановленому порядку.

Газопостачання.

При газопостачанні категорованих міст від двох і більше самостійних магістральних газопроводів, подача газу повинна здійснюватися через газорозподільні станції, що підключені до цих газопроводів і розміщені за межами проектної за­будови зазначених міст. При проектуванні нових і реконструкції діючих газових мереж категорова­них міст слід передбачати можливість відключення як міст у цілому, так і окремих районів (ділянок) міст за допомогою пристроїв, які відключають та спрацьову­ють від тиску (імпульсу) ударної хвилі.

Наземні частини газорозподільних станцій (ГРС) і опорних газорозподіль­них пунктів (ГРП) у категорованих містах, а також ГРП об'єктів особливої важли­вості, розташованих поза категорованих містами, слід обладнувати підземними обвідними газопроводами (байпасами) з установкою на них пристроїв, що відклю­чають. Підземні байпаси повинні забезпечувати подачу газу в систему газопоста­чання при виході з ладу наземної частини ГРС або ГРП. У категорованих містах необхідно передбачати підземну прокладку основ­них розподільних газопроводів високого і середнього тиску і відводів від них до об'єктів цих міст, що продовжують роботу у воєнний час. Прокладку газопроводів на території зазначених об'єктів слід здійснювати відповідно до вимог норм прое­ктування газопостачання.

Мережі газопроводів високого і середнього тиску у категорованих містах і на об'єктах особливої важливості, розташованих поза категорованих містами, по­винні бути підземними і закільцьованими. При проектуванні нових і реконструкції діючих систем газопостачання в категорованих містах необхідно передбачати в основних вузлових точках (на ви­ході з ГРС, перед опорним ГРП, а також на відводах до об'єктів особливої важли­вості, розташованих поза категорованими містами) установку пристроїв, що відк­лючають та спрацьовують від тиску (імпульсу) ударної хвилі, а також обладнання перемичок між тупиковими газопроводами.

Електропостачання.

Енергетичні споруди й електричні мережі повинні проектуватися з ураху­ванням забезпечення стійкого електропостачання категорованих міст і об'єктів (об'єктів Міноборони, підприємств оборонних галузей промисловості, а також ме­трополітенів, приміських ділянок залізниць, газо- і водопостачання, лікувальних закладів і інших особливо важливих об'єктів) в умовах мирного і воєнного часу.

Схема електричних мереж енергосистем при необхідності повинна перед­бачати можливість автоматичного розподілу енергосистеми на збалансовані неза­лежно працюючі частини. При проектуванні енергетичних систем і їхнього об'єднання категоровані по цивільному захисту теплові (конденсаційні) електростанції слід, як правило, роз­міщати поза зонами можливих руйнувань категорованих міст і об'єктів особливої важливості, а також поза зонами можливого катастрофічного затоплення, при цьому електростанції потужністю понад 1 млн. кВт слід розміщувати від меж проектної забудови категорованих міст і об'єк­тів особливої важливості на відстані, рівній сумі їхніх зон можливих слабких руй­нувань. У категорованих містах припускається розміщення тільки теплоелектроце­нтралей (ТЕЦ) незалежно від їхньої встановленої потужності з максимальним ви­даленням їх від центрів житлової і промислової забудови.

Лінії електропередачі та підстанції напругою 500 кВ і вище, що виконують функції основних міжсистемних зв'язків об'єднаних енергетичних систем, а також транзитні лінії електропередачі (ЛЕП) і вузлові підстанції напругою 220 і 330 кВ у тих енергосистемах, в яких вони утворюють мережу вищої напруги, слід спору­джувати за межами зон можливих руйнувань категорованих міст і об'єктів особли­вої важливості, а також поза зонами можливого катастрофічного затоплення. При проектуванні міжсистемних зв'язків напругою 500 кВ і вище їхні ко­мутаційні вузли, як правило, не повинні сполучатися з розподільними пристроями електростанцій потужністю 1 млн. кВт і більш.

Розподільні лінії електропередачі енергетичних систем напругою 110 - 330 кВ повинні бути, як правило, закільцьовані і залучені до декількох джерел елект­ропостачання з урахуванням можливого ушкодження окремих джерел, а також повинні по можливості проходити по різних трасах. При проектуванні систем електропостачання слід зберігати як резервні дрі­бні стаціонарні електростанції, а також враховувати можливість використання пе­ресувних електростанцій і підстанцій.

У проектах на будівництво нових, реконструкцію і розширення існуючих атомних станцій повинні передбачатися системи, сигналізації для передачі сигна­лів про аварії на станції в місцеві штаби цивільного захисту, а також локальні сис­теми для виявлення рівня радіаційного забруднення навколишнього середовища й оповіщення робочого персоналу і населення, що мешкає в зонах можливого небе­зпечного радіоактивного забруднення (зараження).

Транспортні споруди.

Великі залізничні вузли і станції, що розташовані в категорованих містах (або ті, які є окремими об'єктами особливої важливості), вихід із ладу яких у воєнний час може викликати тривалі перебої в рухові потягів, повинні мати обходи і кутові сполучні шляхи для пропуску потягів без заходу на вузол або на станцію. Відстань обходів від станцій встановлюється Мінтранс, виходячи із зна­чення станцій та місцевих умов.

Пропускання, обробка та відстій потягів із розрядними вантажами (вибухо­вих речовин і матеріалів, НХР і інші) повинні здійснюватися тільки по обходах. Майданчики для перевантаження (перекачування) цих вантажів, залізничні колії для накопичення (відстою) вагонів (цистерн) із розрядними вантажами по­винні бути віддалені на відстань не менше 250 м від житлових будинків, виробни­чих і складських будинків, від місць стоянки інших потягів. Зазначені об'єкти об­ладнуються системою постановки водяних завіс і заливання водою (дегазатором) на випадок розливу НХР, а також локальною системою оповіщення про аварію із небезпечною хімічною речовиною працюючого персоналу та населення, що мешкає в зонах можливого небезпечного хімічного зараження. Для організації невпинного пропуску потягів у заданих режимах руху че­рез залізничні вузли і станції, які віднесені до об'єктів особливої важливості і першої категорії по цивільному захисту, а також вузли і станції, що знаходяться в категорованих містах, слід підготовляти передвузлові станції, розташовані поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. Пролягання нових ліній до значних залізничних вузлів, розташованим у категорованих містах, як правило, не припускається, а повинно здійснюватися до передвузлових дільничних або проміжних станцій, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. При будівництві нових і реконструкції діючих залізничних ліній, а також при розвитку вузлів і станцій, розташованих у категорованих містах (або тими, що являються окремими об'єктами особливої важливості), пропускна спроможність лі­ній придатних ділянок повинна визначатися з урахуванням забезпечення переве­зень по підвозу робочих змін і евакуації населення. Розрахункові розміри руху встановлюються завданням на проектування. Шляхопроводи, що проектуються на розв'язках підходів залізничних ліній до вузлових станцій, які знаходиться в зонах можливих сильних руйнувань категорованих міст і об'єктів особливої важливості, слід розташовувати по можли­вості розосереджено.

На магістральних залізничних лініях, що знаходяться в межі зо­ни можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) навколо АЕС, на входах і виходах із цієї зони повинні бути передбачені площадки і спеціальні пристрої, необхідні для розгортання пересувних пунктів спеціальної обробки ру­хомого складу і санітарної обробки населення.

При проектуванні нових і реконструкції діючих пристроїв сигналізації, централізації, блокування (СЦБ) і зв'язку залізничних вузлів і станцій, розташованих у категорованих містах (або окремих вузлів і станцій, віднесених до об'єктів особливої важливості), а також залізничних ліній, що примикають до цих вузлів і станцій, слід передбачати в межах зон можливих сильних руйнувань прокладку підземних (підводних) кабельних високовольтних ліній живлення цих при­строїв.

Управління та відділення залізниць, розташовані в категорованих містах, повинні мати запасні пункти управління, що розміщені поза зонами можливих руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення. Для оперативного складу робітників управлінь і відділень залізниць, а та­кож чергового оперативно-розпорядницького персоналу залізничних станцій, від­несених до об'єктів особливої важливості і першої категорії по цивільному захисту, що залишається в місцях постійної дислокації, необхідно передбачати захищені пункти управління, які обладнуються мінімально необхідними технічними засобами, що забезпечують безперервність керівництва експлуатаційною діяльністю заліз­ниць.

Автомобільні дороги.

Автомобільні дороги загальнодержавного значення і загальної мережі слід прокладати не ближче 2 км від меж проектної забудови категорованих міст. У тих випадках, коли зазначені дороги проходять через категоровані міста, необхідно передбачати будівництво обхідних автомобільних доріг, що проклада­ються не ближче 2 км від меж проектної забудови міст.

При розвитку мережі автомобільних доріг слід передбачати стикування міських магістралей із заміськими магістральними дорогами, а також будівництво автомобільних під'їзних шляхів до залізничних станцій і портів - пунктам посадки (висадки) населення, яке евакуюється. Автодорожні і залізничні мости через судноплавні ріки, які розміщуються поза категорованих міст, слід розташовувати на відстанях, що виключають їхню одночасну руйнацію одним ядерним вибухом.

На автомобільних магістралях, що перетинають зону можливого небезпеч­ного радіоактивного зараження (забруднення) навколо АЕС, у місцях їх перетинан­ня з межею цієї зони, необхідно передбачати будівництво площадок для миття і огляду автотранспорту, що пристосовуються на випадок аварій на АЕС для спеціа­льної обробки рухливого складу автотранспорту, сільськогосподарських тварин, одягу і предметів домашнього вжитку, а також для санітарної обробки людей.

У зоні можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) АЕС слід проектувати не менше двох шляхів із твердим покриттям, що забезпечу­ють вихід на АЕС із трьох-чотирьох протилежних напрямків.

Магістральні трубопроводи.

Траси магістральних трубопроводів (газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів) при наземній прокладці труб повинні проходити за межами зон можливих руйнувань, а при заглибленому їхньому розміщенні - поза зонами мо­жливих сильних руйнувань. У зонах можливих слабких руйнувань припускається відкрита (незаглиблена) прокладка магістральних трубопроводів тільки через перешкоди. При прокладці магістральних трубопроводів у зонах можливого катастро­фічного затоплення слід довести до мінімуму кількість відкритих (незаглиблених) ділянок і передбачати заходи, що забезпечують нормальну експлуатацію. Максимально припустимий обсяг транспортування нафти (нафтопродуктів, скраплених вуглеводневих газів) або газу (газового конденсату) в одному техніч­ному коридорі магістральних трубопроводів слід приймати рівним 260 млн. тон умовного палива в рік. У випадку спільної прокладки в одному технічному коридорі нафтопрово­дів (нафтопродуктопроводів, трубопроводів скраплених вуглеводневих газів) і га­зопроводів (газових конденсатопроводів) припускається при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні збільшувати цей об'єм до 370 млн. тон умовного па­лива в рік.

Відстань між технічними коридорами магістральних трубопроводів слід приймати, як правило, не менше 30км. При відповідному обґрунтуванні припускається зменшувати цю відстань до 15 км на ділянках із складними топографічними умовами.

Об’єкти морського і річкового транспорту.

На берегових об'єктах морського і річкового транспорту інженерно-технічні заходи повинні передбачати:

• створення для портів, судноремонтних заводів (СРЗ) і ремонтно-експлуатаційних баз річкового флоту (РЕБ), що знаходяться в зонах можливих си­льних руйнувань, запасних перевантажувальних пунктів (ЗПП), пунктів виконання морських перевантажувальних робіт у рейдових умовах, запасних морських пере­вантажувальних районів (ЗМПР), а також запасних судноремонтних баз (ЗСБ), морських пунктів переустаткування і судноремонту в умовах розосередження (ППСР) та на стоянках плавучих доків;

• стійке постачання берегових об'єктів електроенергією (у тому числі за ра­хунок передачі електроенергії на берег від суднових електростанцій), водою, го­рючим, мастильними та іншими матеріалами, запасними частинами;

• розробку і здійснення комплексу заходів щодо захисту об'єктів морського транспорту від впливу гравітаційних хвиль підводних ядерних вибухів, а об'єктів річкового транспорту - від впливу хвилі прориву при руйнування напірного фрон­ту гідровузлів з урахуванням можливого форсованого скиду водоймищ.

• Запасні перевантажувальні пункти, запасні судноремонтні бази і стоянки для плавучих доків слід створювати в існуючих некатегорованих, 1-й і 2-й категорії по цивільному захисту портах і в портових пунктах, а також на необладнаних узбережжях і берегах рік, розташованих поза зонами мож­ливих руйнувань категорованих міст і об'єктів особливої важливості, а також поза зонами вражаючого впливу гравітаційних хвиль підводних ядерних вибухів і зон можливого катастрофічного затоплення. Створення ЗПП і ЗСБ необхідно здійснювати в основному за рахунок ви­користання рухомих перевантажувальних і судноремонтних засобів із залученням плавзасобів портового і технічного флоту. ЗПП, ЗСБ, місця, обрані для здійснювання вантажних операцій на необладнаному узбережжі та пункти рейдових перевантажувальних робіт повинні бути зв’язані з залізничною або автодорожньою мережею загальнодержавного значен­ня.

Управління пароплавства, порти і СРЗ, що розташовані в категорованих містах, а також окремо розташовані порти і СРЗ особливої важливості повинні мати захищені пункти управління. ЗПП, ЗСБ і бази стоянок плавучих засобів повинні забезпечуватися необхідними засобами зв'язку, достатніми для прийому і передачи сигналів оповіщення цивільного захисту, здійснення управління перевантажувальними роботами, промисловою діяльністю підприємств, а також управління переміщенням флоту.

Об'єкти повітряного транспорту.

При будівництві нових і реконструкції існуючих аеропортів необхідно передбачати інженерно-технічні заходи щодо санітарної обробки людей, знезаражування техніки і майна. При проектуванні нових аеропортів, а також при реконструкції існуючих складів паливо-мастильних матеріалів (ПММ) аеропортів, розташованих у зонах можливих руйнувань, слід передбачати будівництво підземних ємностей ПММ. При відповідному обгрунтуванні припускається збереження ПММ у наземних обвалованих ємностях. Аеропорти, що розташовані поза зонами можливих руйнувань, повинні забезпечуватися централізованим електропостачанням від розташованих поза зонами можливих руйнувань зовнішніх джерел електроенергії й електричних мереж.

У випадках, якщо мережі електропостачання аеропортів проходять у межах зон можливих руйнувань, їх слід передбачати в кабельному виконанні. Для управління в особливий період повітряним рухом, виробництвом, ци­вільним захистом і повітряним рухом в районах аеродромів на територіях аеро­портів цивільної авіації створюються захищені пункти управління аеропортів (ЗПУА). Для управління виробничо-господарською діяльністю і цивільним захистом авіапідприємств повинні створюватися захищені пункти управління об'єдна­них авіаційних загонів (ЗПУ ОАО). У базових аеропортах ЗПУ ОАО повинні ви­конувати і функції ЗПУА. Захищені пункти управління різноманітного призначення і радіоцентри повинні мати ступінь захисту відповідно до вимог СНиП 2.01.51-90. Радіоцентри слід розташовувати по можливості поза зо­нами можливих руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.

Об’єкти комунально-побутового призначення, що пристосовуються для санітарної обробки людей, спеціальної обробки одягу і рухомого складу автотранспорту.

Лазні, що будуються, реконструюються і діючі лазні, душові підприємств, пральні, фабрики хімічного чищення, пральні самообслуговування, включаючи кооперативні підприємства прання білизни і хімічного чищення, а також пости мийки рухомого складу автотранспорту незалежно від їхньої відомчої підпорядко­ваності повинні пристосовуватися відповідно для санітарної обробки людей, спе­ціальної обробки одягу і рухомого складу автотранспорту у воєнний час, а також при виробничих аваріях, катастрофах або стихійних лихах. На вищеперерахованих об'єктах комунально-побутового призначення, по­винні бути розроблені проекти їх пристосування для санітарної обробки людей, спеціальної обробки одягу і рухливого складу автотранспорту. У цих проектах слід виділяти два етапи:

1-й етап - підготовчі заходи, що підлягають виконанню завчасно, у ході будівництва нових і реконструкції існуючих об'єктів, а також при різноманітних видах ремонту діючих об'єктів. У цей етап необхідно включати найбільш трудомісткі будівельно-монтажні роботи, які забезпечують перехід об'єктів протягом 24 год на режим санітарної обробки людей, спеціальної обробки одягу і рухомого складу автотранспорту, але не ускладнюють їхню роботу в режимі мирного часу;

2-й етап - заходи щодо переведення об'єктів на режим санітарної обробки лю­дей, спеціальної обробки одягу і рухливого складу автотранспорту, які здійснюються в особливий період. У цей етап слід включати заходи, виконання яких на 1 -му етапі не­доцільно.

При проектуванні пристосування об'єктів комунально-побутового призначення для санітарної обробки людей, спеціальної обробки одягу і рухомого складу автотранспорту, що було заражене (забруднено) РР, ОВ і БЗ, необхідно передбача­ти цілодобову безупинну роботу цих об'єктів і потоковість обробки, що не припу­скає перетинання забруднених потоків людей, одягу, рухомого складу автотранс­порту з потоками, що пройшли відповідну обробку. Пропускну спроможність лазні або душової в режимі санітарної обробки людей, виробничу потужність пральної або фабрики хімічного чищення в режимі спеціальної обробки одягу, а також пропускну спроможність ділянки по спеціаль­ній обробці рухомого складу автотранспорту слід визначати відповідно до вимог Норм проектування пристосування об'єктів комунально-побутового призначення для санітарної обробки людей, спеціальної обробки одягу і рухомого складу авто­транспорту.

Санітарна охорона території.

Для здійснення загальнодержавних медико-санітарних норм (організацій­них, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та проти епідеміологіч­них), спрямованих на запобігання занесенню і розповсюдженню на території України інфекційних хвороб людини, таких, як холера, чума, жовта гарячка (кара­нтинні хвороби), контагіозні вірусні геморагічні гарячки (Ласса, Ебола, хвороба Марбург), малярія та інші небезпечні для людини інфекційні хвороби, які переда­ються комарами (гарячка Денге, Чикунгунья, долини Рифт, Західного Нилу, енцефаломієліти коней - західний американський і венесуельський, енцефаліти - япон­ський, каліфорнійський, Сент-Луїс, долини Муррея), а також на локалізацію та лі­квідацію осередків цих хвороб у країні діють Закон України "Про забезпечен­ня санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Постанова КМ Украї­ни №696 від 24 квітня 1999 р. "Про затвердження Правил санітарної охорони те­риторії України".

Ці Правила регламентують порядок здійснення загальнодержавних, поря­док створення і функціонування спеціальних санітарно-карантинних підрозділів, медико-санітарні заходи щодо запобігання занесення на територію України інфекційних хвороб, спеціальні протиепідеміологічні заходи щодо санітарної охорони території України.

У відповідності до Концепції захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС техногенного та природного характеру заходи інженерного захисту територій можуть істотно вплинути на ефективність цивільного захисту. Інженерний захист населення і територій є однією із складових частин загальнодержавної системи захисту населення і територій, що проводиться в масштабі держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу. Метою заходів інженерного захисту є запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру під час проектування й експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення і довкілля.