65. Порівняльна характеристика кембріджського рівняння та рівняння Фішера

Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішер виразив рівнянням обміну: MV=PQ

де Μ - сума наявних грошей в обігу протягом певного періоду;

V - швидкість обігу грошей;

Ρ — ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період;

Q - кількість товарів.

Основою формули є товарообмінна операція. У правій частині -сума цін всіх товарів, що беруть участь в операціях, у лівій - їм протистоїть сума всіх негайних платежів.

І. Фішер, виходячи зі ряду припущень, формує причинно-наслідкові зв'язки.:

• прямо пропорційно кількості грошей в обігу;

• прямо пропорційно швидкості обігу грошей;

• обернено пропорційно обсягу торгівлі, здійсненому з допомогоюцих грошей.

Пропорційний вплив змін кількості грошей на ціни виявляється, на думку І. Фішера, лише в довгостроковій перспективі. Що ж стосується короткострокових періодів, то вплив може істотно викривлятися під дією циклічних змін кон'юнктури. Виробництво визначається "реальними" факторами і грошова сфера на нього не впливає. Абсолютизація І. Фішером одне направленої лінії впливу "гроші-ціни" закріпила традиційний розрив між грошовою і загальноекономічною теоріями.

Важливою особливістю "кембриджської версії" було те, що розміри нагромадження грошей не нав'язувались господарюючим суб'єктам з "залізною необхідністю" згори, а пов'язувались з мотивами їх поведінки. За основу вони брали два мотиви зберігання грошей -як фонду засобів обігу і як резерву на покриття непередбачених потреб.

Формула А. Пігу "кембриджського рівняння":

M = KRP,

де Μ - кількість грошових одиниць;

R - загальна величина виробництва у фізичному виразі за одиницю часу;

Ρ - ціна виробленої продукції;

К - частина RP, яку люди мають бажання зберігати у вигляді грошей.

Концепція Фішера	Кембриджський варіант
У рівнянні Фішера розглядається динаміка грошових потоків на макроекономічному рівні	Економісти кембриджської школи зосереджують увагу на мотивах нагромадження грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки (індивідуальними учасниками виробництва — мікроекономічний рівень)
Методологічна основа рівняння обміну — гроші як засіб обігу	Гроші не тільки засіб обігу, а й збереження та нагромадження
Акцент на об'єктивні засади обігу грошей	Враховується психологічна реакція суб'єктів господарювання щодо використання готівки
У концепції Фішера йдеться лише про пропозицію грошей (Ms)	Центральна проблема кембриджського варіанта — проблема попиту на гроші' (Md)

66. Порівняльна характеристика особливостей споживчого кредитування

Споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово.

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого кредиту - задоволення споживчих потреб широких верств населення. Видача споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, надання послуг.

У країнах з ринковою економікою споживчий кредит як зручна і вигідна форма обслуговування населення надається для закупівлі предметів особистого користування, головним чином, достатньо дорогих, як будинки, автомобілі, меблі, дачні земельні ділянки тощо. За економічної кризи споживчий кредит різко скорочується, а якщо й видається, то під високі проценти, що не дає змоги широким верствам населення ним користуватися.

Суб'єктами кредитних відносин тут є фізичні особи - позичальники, комерційні банки, парабанки (ломбарди, кредитні спілки, кооперативи), підприємства та організації - кредитори. Між кредитором і позичальником можуть функціонувати посередники, наприклад торгові організації.