Питання для самоконтролю

1.Поняття цивільних процесуальних правовідносин

2.Елементи цивільних правовідносин

3.Загальна характеристика суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин

Питання для самостійного вивчення

1.Специфічні ознаки цивільних процесуальних правовідносин

2.Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин

3.Об’єкти цивільних процесуальних правовідносин

Тема 4. Сторони в цивільному процесі, їх процесуальні права

Правильне визначення поняття сторін у цивільному процесі та їхнього правового становища є обов'язковою передумовою прийняття законних і обґрунтованих рішень.

Відповідно до цивільного процесуального законодавства сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивач – це той, хто вимагає захисту порушених прав. Відповідач - це той, кого суд залучає до справи в зв'язку із заявленими вимогами позивача. Тобто, сторони – це особи, чий спір про право суд повинен вирішити.

Сторонами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.30).

Поняття сторін у цивільному процесі ширше за поняття сторін у матеріальних правовідносинах. Регламентація правового становища сторін не пов'язана із матеріальними правовідносинами. Сторони насправді не завжди є сторонами спірних матеріальних правовідносин. На момент порушення цивільної справи, підготовки до судового розгляду їхнє існування невідоме, оскільки їхня наявність чи відсутність установлюється рішенням у справі. Наявність чи відсутність між сторонами матеріальних правовідносин жодним чином не позначається на їхньому правовому становищі. Такої думки дотримуються М.С. Шакарян, В.В. Комаров.

Стан спору про право між сторонами приводить до того, що сторони є носіями протилежних юридичних інтересів. Ці інтереси можна охарактеризувати як намагання сторін отримати певні блага шляхом судового підтвердження наявності відповідних прав чи відсутності певних обов'язків, а також отримати рішення певного змісту (про задоволення позову чи про відмову в ньому). Прийнято розрізняти матеріально-правову і процесуальну зацікавленість позивача та відповідача. Матеріально-правова зацікавленість позивача полягає у прагненні отримати те благо, яке принесе йому судове рішення. Матеріально-правова зацікавленість відповідача полягає в бажанні отримати судове рішення про відсутність у нього будь-яких зобов'язань перед позивачем. Процесуальна зацікавленість сторін полягає в бажанні отримати судове рішення про задоволення позову (для позивача) або у відмові в позові (для відповідача).

Сторони мають широкі процесуальні права. Також на них покладено певні обов'язки. Як особи, що беруть участь у справі, сторони згідно зі ст. 27 ЦПК України мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, надавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, наводити свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішення та ухвали суду.

Спеціальні процесуальні права сторін передбачено ст. 31 ЦПК України. У відповідності до цієї статті позивач може протягом усього часу розгляду справи по суті замінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог чи відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду. Слід пам'ятати, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують права й охоронювані законом інтереси. Тільки прийняття судом відмови позивача від позову та затвердження судом мирової угоди між сторонами можуть бути підставами для закриття провадження у справі (п.п. 2, 3 ст. 205 ЦПК України).

Процесуальна співучасть – це участь у процесі декількох осіб на боці позивача, або на боці відповідача, або на тому й іншому боці.

Для визначення суті процесуальної співучасті мають значення ст. 216 України. Відповідно до ст. 216 ЦПК України суд, постановляючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або вказати, що відповідальність чи право стягнення є солідарним.

Процесуальну співучасть класифікують наступним чином. У залежності від того, на чиєму боці виникає співучасть, вона поділяється на активну, пасивну, змішану. У тих випадках коли є декілька позивачів і один відповідач, співучасть називається активною. У тих випадках коли є декілька відповідачів і один позивач, співучасть називається пасивною. А коли є декілька позивачів і декілька відповідачів, то така співучасть називається змішаною. Активна співучасть можлива тільки з ініціативи співпозивачів. Пасивна співучасть можлива як з ініціативи позивачів (позивача), так і з ініціативи суду.

Практичне значення має поділ співучасті на обов'язкову (необхідну) і факультативну. Обов'язкова співучасть - це така співучасть, коли за змістом закону суд зобов’язаний залучити до справи співучасників, щоб установити істину у справі. У випадку факультативній співучасті суд на свій розсуд залучає до справи співучасників.

Про обов'язкову співучасть мова може йти тільки на боці відповідача. До випадків обов'язкової співучасті належать такі випадки:

1) відшкодування шкоди, завданої діями декількох осіб. В якості відповідачів повинні бути залучені до справи всі особи, діями яких завдано шкоду;

2) коли звертаються з позовом непрацездатні батьки до своїх повнолітніх дітей про сплату аліментів на їхнє утримання, до справи залучаються як співвідповідачі всі повнолітні діти;

3) у випадках виселення з квартири через неможливість сумісного проживання або в інших випадках, передбачених ст. 116 Житлового кодексу України, до справи повинні залучатися всі повнолітні члени сім'ї основного квартиронаймача;

4) у випадках розподілу спадкового майна як співвідповідачі до справи обов'язково залучаються всі особи, які прийняли спадщину;

5) у справах про звільнення майна від арешту як відповідачі обов'язково залучаються до справи боржник, в якого проведено арешт майна, і ті організації чи особи, в інтересах яких накладено арешт на майно;

6) у справах про захист честі і гідності, якщо позов містить вимогу про спростування відомостей, поширених у пресі, інших засобах масової інформації, як відповідачі притягуються автор і відповідний орган масової інформації.

Факультативна процесуальна співучасть повинна викликатися доцільністю. Об'єднання позовів може провести й сам позивач формулюванням у заяві декількох позовних вимог для розгляду в одному провадженні. Якщо ж позивачем подано декілька заяв з одними позовними вимогами, об'єднати їх має право і суддя.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядаються спочатку. Зазначене правило безпосередньо випливає зі змісту ст. 33 ЦПК України.

У теорії цивільного процесуального права й у судовій практиці розроблено наступні варіанти процесуальних наслідків, які можуть мати місце у випадку заміни неналежного позивача чи неналежного відповідача.

Процесуальне правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу. Про допуск до процесу правонаступника суд постановляє ухвалу. Процесуальне правонаступництво передбачає обов'язковість для правонаступників усіх процесуальних дій, які мали місце до його вступу до процесу. При процесуальному правонаступництві процес для правонаступника продовжується з тієї стадії, з якої він вступив до справи, а не починається спочатку. У цьому відміна процесуального правонаступництва від заміни неналежної сторони.

Розглянемо приклад. Громадянка Г. звернулася з позовом до громадянина Б. про повернення боргу. Справу було порушено, але до розгляду справи по суті позивачка померла. У зв'язку з цим Кіровський місцевий суд м. Донецька провадження у справі закрив. За поданням прокурора Донецької області апеляційний суд Донецької області ухвалу про закриття справи скасував, вважаючи, що в цьому випадку має місце процесуальне правонаступництво.

Під час аналізу цієї справи виникають питання: в яких випадках можливе процесуальне правонаступництво, як слід його процесуально оформлювати, якими є процесуальні повноваження правонаступника.

Процесуальне правонаступництво походить від правонаступництва в матеріальному праві. Воно виключається в тих випадках, коли правонаступництво в матеріальному праві не допускається. Наприклад, коли права та обов'язки мають особистий характер - позови про стягнення аліментів, про поновлення на роботі.