Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільний процес. Померанський І.В. НП для с.в....doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
564.22 Кб
Скачать

Конспект лекций Змістовий модуль 1. Загальні питання цивільного процесу

Тема 1. Цивільне процесуальне право як самостійна галузь права

Чинне законодавство України передбачає три форми захисту суб'єктивних прав і законних інтересів громадян і організацій: судову, громадську та адміністративну. Особливе місце посідає судова форма. Правосуддя є вищою формою захисту порушених прав і законних інтересів.

Цивільне процесуальне право - самостійна галузь права України. Вона має самостійну систему правових норм, які регулюють певну групу суспільних відносин.

Предмет правового регулювання визначається колом суспільних відносин, які регулюються тією чи іншою системою норм права. Предметом регулювання цивільного процесуального права є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах. Отже, предметом цивільного процесуального права є цивільне судочинство, точно організована система взаємопов'язаних дій і правовідносин його учасників.

Таким чином, предметом цивільного процесуального права є урегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесуальної діяльності зі здійснення правосуддя в цивільних справах.

Другий критерій, який відрізняє одну галузь права від іншої, – це метод правового регулювання. Методом правового регулювання взагалі є сукупність правових засобів впливу на поведінку суб'єктів суспільних відносин. Метод цивільного процесуального права можна охарактеризувати як імперативно-диспозитивний. Метод регулювання цивільного процесуального права відрізняється особливим положенням суду у відносинах з іншими учасниками цивільного процесу, особливістю процесуальних юридичних фактів і санкцій норм цивільного процесуального права.

Таким чином, цивільне процесуальне право можна визначити як систему норм права, яка імперативно-диспозитивним методом регулює суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесуальної діяльності при здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Цивільно-процесуальна форма – це встановлений процесуальним правом порядок розгляду та вирішення цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень та інших постанов суду.

У механізмі правового регулювання процесуальна форма займає положення між нормами права і процесуальною діяльністю, вона надає правове значення поведінці учасників цивільного процесу. Оскільки цивільна процесуальна форма є моделлю кожної цивільної справи, її дотримання є необхідним як для поновлення порушених суб'єктивних прав, так і для дотримання та зміцнення законності.

Цивільно-процесуальна форма характеризується наявністю трьох ознак: провадження, стадії та процесуальний режим.

Цивільний процес - це врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність судових органів із розгляду та вирішення цивільних справ і діяльність учасників судової справи.

Провадження в цивільній справі можна визначити як систему процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення цивільної справи). Наука цивільного процесуального права визначає три види цивільного провадження: позовне провадження, окреме провадження, провадження з адміністративно-правових відносин. Кожне з них має свої особливі риси.

Позовне провадження характеризується наявністю спору про право. Тут є дві сторони з протилежними інтересами.

Окреме провадження характеризується відсутністю спору про матеріальне право. Суд лише встановлює наявність певних юридичних фактів, юридичного стану громадянина чи майна або законність дій органів, що посвідчують такі факти.

Провадження, яке виникає з адміністративно-правових відносин, характеризується наявністю спору про законність адміністративного акта, дій адміністративних органів і посадових осіб. У справах даної категорії немає позивача і відповідача, а є скаржник (заявник) і особа (орган), чиї дії оскаржуються.

Стадія – це система процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою. Проблема стадії є спірною в науці цивільного процесу. У теорії цивільного процесу більшість авторів визначають такі стадії: порушення справи в суді, підготовка справи до розгляду, розгляд і вирішення справи, перегляд судових рішень і визначень в апеляційному порядку, перегляд рішень і визначень у касаційному порядку, перегляд рішень і визначень, що набрали чинності у зв'язку з обставинами, які знову відкрилися, і винятковими обставинами.

Професор М.А. Гурвіч перші три стадії об'єднує в одну – провадження справ у суді першої інстанції. Професор М.Й. Штефан дотримується такої ж точки зору. Тільки він першу стадію називає стадією провадження із розгляду справи по суті.

Наука цивільного процесуального права є складовою частиною юридичної науки і належить до суспільних наук, її предметом є частина предмету юридичної науки - норми цивільного процесуального права. Вона досліджує й узагальнює практику їх застосування судом, а також виконання їх учасниками процесу. Наука цивільного процесуального права покликана розкрити демократичний та гуманний зміст норм та інститутів цивільного процесуального права.

Особливе місце в предметі науки цивільного процесуального права належить вивченню практики застосування норм цивільного процесуального права, виявленню перспектив розвитку та вдосконалення цих норм з урахуванням потреб правозастосовницької практики та концепцій судово-правової реформи.

Наука цивільного процесуального права вивчає і процесуальні галузі права інших країн та практику їхньої реалізації.