Питання для самоконтролю

1.Поняття процесуальних строків та їхні види

2. Обчислення процесуальних строків

Питання для самостійного вивчення

1.Наслідки пропущення процесуальних строків

2.Поновлення та продовження процесуальних строків

Тема 11. Судові витрати. Судові штрафі

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1)витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов’язанні з явкою до суду;

4) витрати, пов’язанні із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов’язанні з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст.79 ЦПК України).

Судовий збір (державне мито) – це встановлений законом грошовий збір, який виплачується під час подання до суду заяв і скарг, при одержанні від суду копій процесуальних документів та в інших випадках.

Розмір і порядок внесення державного мита встановлені главою 8 ЦПК України та декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року.

Державне мито поділяється на просте (у твердих ставках) і пропорційне (у % відносно до суми документу).

При вивченні цієї теми слід визначити поняття ціни позову і порядок її встановлення, правила розподілу судових витрат між сторонами, звільнення від сплати судових витрат, повернення державного мита.

Правила визначення ціни позову визначені у ст. 80 ЦПК України. Ціну позову вказує позивач. Якщо ціну позову в момент його пред'явлення точно встановити неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя з наступним стягненням несплаченого або з поверненням переплаченого мита відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі – робітники та службовці – за позовами про затримку заробітної плати та інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин;

2) позивачі – у справах, що виникають з авторського права;

3) громадяни – за касаційними скаргами та скаргами на рішення, що набрали чинності, у справах про розірвання шлюбу;

4) позивачі – у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим пошкодженням здоров'я, а також утратою годувальника;

5) позивачі – в аліментних справах;

6) сторони – у справах про відшкодування шкоди, спричиненої у зв'язку з незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним узяттям під варту, незаконним адміністративним арештом чи виправними роботами;

7) органи соціального страхування та органи соціального забезпечення – за регресними позовами до особи, яка спричинила шкоду, про відрахування сум допоміг та пенсій;

8) позивачі – у справах про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином;

9) державні та громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулись до суду із заявами про захист прав та законних інтересів інших осіб.

Суд або суддя, виходячи з майнового становища громадянина, має право звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

У разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, закриття справи за мировою угодою або залишення заяви без розгляду сплачене мито не повертається. У разі збільшення позову, несплачену суму мита належить внести одночасно із заявою про збільшення вимог. У цьому разі суд може відстрочити сплату мита.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення (ст. 81 ЦПК України). До них відносять: витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1)поновлення на роботі;

2)стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;

4) стягнення аліментів;

5)визнання батьківства або материнства.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1)обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2)надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності фізичної особи;

3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

4) обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

5)відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та види судових витрат

2. Державне мито

Питання для самостійного вивчення

1.Відстрочення та розстрочення судових витрат. Зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати

2.Повернення судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи

3.Розподіл судових витрат між сторонами

Змістовий модуль 2. Докази і доказування у цивільному процесі.

Судовий розгляд цивільних справ