Питання для самоконтролю

1. Предмет доказування

2.Характеристика засобів доказування в цивільному процесі

3. Характеристика засобів доказування в цивільному процесі

Питання для самостійного вивчення

1.Показання свідків - як засіб доказування

2.Висновок експерта – як засіб доказування

Тема 13. Позов і його елементи. Відкриття цивільних справ

В юридичній літературі відсутнє єдине поняття позову. Він розглядається в матеріальному або в процесуальному аспекті, а також в матеріально-процесуальному. У матеріальному аспекті – як вимога позивача до відповідача, у процесуальному аспекті – як звернення зацікавленої особи до суду про захист права. Позов, ураховуючи викладене, можна визначити як звернення через суд до відповідача із матеріально-правовою вимогою про поновлення порушеного чи оспорюваного права.

Елементи позову – це його складові частини. В юридичній літературі називають два елементи позову: підставу позову та його предмет.

Підстава позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предмет позову – це зміст позовних вимог.

Для засвоєння питання про підстави позову слід повторити вчення про юридичні факти з курсу загальної теорії права і цивільного права.

Для вивчення питання про предмет позову слід повторити з курсу загальної теорії держави і права вчення про правовідносини і з курсу цивільного процесуального права - про процесуально-правові відносини.

Позови класифікуються за процесуальною ознакою (змістом позову) на позови про присудження, визнання і право перетворювальні.

Позови про присудження мають своєю метою для позивача повернення речей, певної суми коштів. При заяві таких позовів кінцева мета може бути досягнута, як правило, після підтвердження судом права позивача. Але це не завжди. Так, при заяві позову про отримання аліментів права та обов'язки суб'єктів правовідносин сумніву не викликають, бо підтверджуються певними документами.

Позови про визнання можуть бути позитивними, негативними та перетворювальними.

Позитивні позови про визнання мають місце тоді, коли позивач звертається до суду з проханням підтвердити наявність правовідносин між ним і відповідачем (справи про встановлення батьківства).

Негативні позови про визнання мають місце, коли позивач звертається до суду з проханням підтвердити відсутність правовідносин між ним і відповідачем (справи про визнання шлюбу недійсним).

Перетворювальними позови називаються тому, що вони спрямовані на створення, зміну або припинення правових відносин (справи про розірвання шлюбу, про позбавлення батьківських прав).

Право на позов об'єднує два повноваження: право на заяву позову та право на його задоволення.

Право на позов в юридичній літературі визначається як право на процес, на діяльність суду з розгляду та вирішення цивільного спору. Це право на отримання захисту у визначеному законом процесуальному порядку.

Слід розрізняти передумови права на заяву позову та умови здійснення права на заяву позову.

Загальними передумовами права на заяву позову є: процесуальна правоздатність позивача; підвідомчість справи суду; відсутність судового рішення, яке набрало чинності, у спорі між тими ж сторонами, з тим же предметом та з тими ж підставами позову; відсутність ухвали суду про прийняття відмови позивача від позову чи про затвердження мирової угоди, а також відсутність у провадженні суду справи з тотожного позову, а також відсутність рішення товариського суду, постановленого в межах його компетенції з тотожного позову; відсутність між сторонами угоди про розгляд справи третейським судом.

Спеціальні передумови права на заяву позову зафіксовано в конкретних правових актах відносно конкретних категорій справ. Наприклад, згода дружини на порушення справи про розірвання шлюбу з чоловіком під час її вагітності або на протязі одного року після народження дитини.

До умов здійснення права на заяву позову належать: підсудність справи даному суду; дієздатність заявника; наявність повноважень на ведення справи в особи, яка звертається з позовною заявою від імені недієздатної особи; дотримання належної форми та встановленого законом змісту позовної заяви (ст. 119 ЦПК України).

У разі відсутності передумов права на заяву позову суд відмовляє у прийнятті позовної заяви. Цивільну справу порушити неможливо.

Відсутність умов реалізації права на заяву позову дозволяє заявникові за наявності цих умов (після ліквідації їхніх недоліків) знову звертатися до суду з позовною заявою з тим же предметом і тими ж підставами позову.

Позовна заява - це процесуальна форма позову. Форма і зміст позовної заяви передбачені ст. 119 ЦПК України.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника

позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог;

4) цину позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

Для того щоб зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду, потрібні такі умови. Він повинен бути взаємопов'язаний із первинним позовом і спільний їх розгляд має бути доцільним, зокрема коли вони випливають із тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можна взаємно зараховувати; цей позов має бути оформлений у точній відповідності до вимог, передбачених законом (ст.ст. 137, 138 ЦПК України); пред'явлений не пізніше як за три дні до судового засідання. Прийняття зустрічного позову, заявленого після закінчення цього строку, залежить від судді.