Методичні поради

1. Економічні реформи

Питання доцільно розпочати з констатування факту, що для багатьох мешканців України економічні реформи пов’язувалася з високим рівнем матеріального добробуту громадянам. Однак в перші роки незалежності рівень життя продовжував падати ще швидшими темпами, й економічна криза переросла в справжню катастрофу. В частини мешканців республіки надії змінились на розчарування.

Аналізуючи причини економічної катастрофи, необхідно назвати об’єктивні й суб’єктивні чинники, які її зумовили. Серед об’єктивних причин:

1. Спадщина характерної для тоталітаризму командно-адміністративної системи управління економікою, яка втратила свої можливості ще в 70-х роках ХХ ст.

2. Залежність української економіки від поставок енергоносіїв з Росії. Власні ресурси нафти та газу в республіці внаслідок інтенсивної експлуатації майже повністю вичерпалися. Енергоносії постачалися з Росії, і коли вона підняла ціни на нафту й газ до рівня світових, це стало справжньою катастрофою для України. Вартість газу в Україні за 1992 р. зросла в 100раз, а нафти – в 300 разів. Це спричинило різке зростання собівартості продукції, падіння виробництва, розкручування інфляції.

3. Розрив економічних і технологічних зв’язків з Росією й іншими республіками колишнього СРСР. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперським інтересам, типовому поділу праці між метрополією та колонією. Лише третина виробничо-технологічних циклів промисловості започатковувалася і завершувалась у республіці. Незалежна Україна успадкувала уламок економіки колишнього СРСР, неспроможний самостійно функціонувати. Тому розрив економічних зв’язків негативно позначився на молодій Українській державі.

4. Науково-технічна і технологічна відсталість української індустрії, низька конкурентноздатність її продукції. Це не давало змоги швидко інтегруватись у міжнародний поділ праці. 50–60% основних фондів промисловості, будівництва і транспорту були застарілими, фізично та морально зношеними.

Відтак потрібно наголосити на недоліках керівництва країни у здійсненні економічної політики. В Україні не відбулося рішучого переходу до ринкової економіки. Верховна Рада та залежний від неї нерішучий уряд гальмували демонополізацію виробництва, приватизацію державної власності.

Розкриваючи це питання, варто показати зростання інфляції.

У відповіді необхідно прокоментувати програму економічних і соціальних реформ, з якою 11 жовтня 1994 р. новообраний Президент Л.Кучма виступив у Верховній Раді, розкриваючи її суть, звернути увагу на те, що президентська програма передбачала звільнення цін, обмеження дефіциту державного бюджету, впровадження вільної внутрішньої й зовнішньої торгівлі, жорстку монетарну політику (обмеження кількості грошей у обігу з метою приборкання інфляції), масову приватизацію великих підприємств, земельну реформу. Планувалося зупинити падіння виробництва, забезпечити стабільне зростання всіх економічних показників і рівня життя населення.

Аналізуючи економічний розвиток України впродовж наступних років, доцільно назвати реальні кроки до ринкової економіки, які передусім виявились у прискоренні приватизації та скороченні за 3,5 роки частки державної власності з 96 до 62%.

Студент має продемонструвати факти фінансової стабілізації, що дозволило провести у вересні 1996 р. грошову реформу і запровадження національної грошової одиниці – гривні.

Варто зауважити: фінансове становище України знову погіршилося через наслідки фінансових криз у Південно-Східній Азії (1997 р.) та Росії (серпень 1998 р.). За короткий період восени 1998 р. гривня знецінилася вдвоє.

Важливо уяснити, що спроби вирішити бюджетні проблеми за рахунок високих податків значно гальмували підприємницьку діяльність і масове ухиляння від оподаткування, внаслідок чого економіка здебільшого залишалася в “тіні”, тобто не контролювалася державою і не сплачувала податків. За оцінками фахівців, обсяг “тіньового” сектора економіки в 1999 р. становив не менше 60% валового внутрішнього продукту (ВВП), а близько половини цього обсягу контролював криміналітет.

Необхідно зазначити: внутрішні проблеми України перешкоджали залученню іноземних капіталовкладень, життєво необхідних для української економіки.

Відтак потрібно акцентувати, що загалом економічні підсумки першого терміну президентства Л. Кучми виявились невдалими. (Програма економічних і соціальних реформ, яку висунув Президент 1994 р., не була виконана. За основними показниками виробництва та якості життя громадян економіка України зазнала рівня 50–60-х років, колосально зріс зовнішній борг України ( від 380 млн доларів США 1994 р. майже до 13 млрд доларів 1999 р.).

Необхідно також проаналізувати діяльність урядів В. Ющенка (грудень 1999 – квітень 2001 р.), А. Кінаха (квітень 2001 – листопад 2002 р.),

В. Януковича (листопад 2002 – грудень 2004 р.), показати їхні успіхи та недоліки, причини відставки.