2.Фашистський окупаційний режим. Рух Опору в Україні

Чинником, що визначив місце і роль українців у Другій світовій, стала відсутність у нас власної держави. Україну та українців всі учасники війни розглядали виключно як ресурс (людський, матеріальний, політичний), який можна використати у протистоянні. Як результат – наша земля стала однією з головних арен світового бойовища, наші земляки – вояками практично всіх армій, які пройшли через неї: вже у перші дні війни українці воювали в лавах польського війська, Червоної армії, так званого легіону Сушка в складі німецької армії. В наступні роки до цього переліку додалися нові українські формування в німецькому війську (батальйони “Нахтігаль” та “Роланд”, а згодом дивізія СС “Галичина”), радянські та польські партизани, і врешті збройні формування українського визвольного руху (Українська повстанська армія, Українська народна революційна армія). До цього слід додати величезну кількість пасивних очікувачів, які намагалася вижити і врятувати свої сім’ї у страшних умовах війни, не пристаючи до жодної зі сторін чи, навпаки, співпрацюючи з усіма.

22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР. Із зіткненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості. Україна стала першою жертвою і тут Німеччина встановила 4 окупаційні зони: рехкскомісаріат “Україна” – 6 округів (“Волинь і Поділля”, “Житомир”, “Київ”, “Дніпропетровськ”, “Миколаїв” і “Таврія”); дистрикт “Галичина” зі Львовом відійшов до Польщі; губернаторство “Трансністрія” – Одещина, Вінницька область, західні райони Миколаївської області – до Румунії; Прифронтові зони – Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас.

На боротьбу з окупаційним режимом, «новим порядком» піднялися широкі верстви населення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. В русі Опору було дві течії – прорадянська і націоналістична: більшовицький партизанський рух, партійно-комсомольське підпілля, діяльність структур ОУН–УПА, а також стихійний опір мас.

Аналізуючи діяльність радянських партизанських загонів і підпільних груп доречно показати цілі, методи та масштаби цієї боротьби.

Роль “третьої сили” в радянсько-німецькій війні намагалася взяти на себе Організація українських націоналістів. Варто з’ясувати її мету, розкол та його наслідки для національно-визвольного руху, історичне значення проголошення “Акту відновлення Української держави” 30 червня 1941 р. у Львові.

Варто зазначити, що ОУН (б) намагалася координувати національно-визвольний рух у період радянсько-німецької війни. Розглядаючи її стратегію, доцільно згадати активну боротьбу на двох фронтах: з німецькими загарбниками, з одного боку, і сталінськими окупантами – з іншого. Необхідно наголосити на ролі ІІІ Надзвичайного збору ОУН (1943 р.) стосовно зміни стратегічних і тактичних засад у боротьбі за державність.

Утворення УПА так само розцінювалось неоднозначно. Студент повинен з’ясувати етапи утворення УПА, участь у ньому національно-політичних угрупувань, охарактеризувати їхні методи боротьби.

Дивізія СС “Галичина”, утворена 28 квітня 1943 р., дотепер залишається об’єктом критики більшості істориків. Чи варто було створювати це угрупування в складі німецької армії - має висловити свою думку студент.

Українсько-польська війна, яка була складовою Другої світової, – ще одна тема для роздумів і обговорення на семінарських заняттях.