Методичні поради

1.Україна в повоєнний період. Посилення сталінського тоталітарного режиму (1946 -1953 рр.)

Розпочати відповідь на перше запитання варто зі змін у політичному становищі Української РСР після війни. Потрібно наголосити, на тому, що Ялтинська та Потсдамська конференції 1945 р. визнали територіальні надбання Радянського Союзу 1939–1940 рр., унаслідок чого до УРСР були приєднані Західна Україна, Північна Буковина і частина Бессарабії. Важливо нагадати, території котрі ввійшли до складу УРСР. Далі розкриваючи цей матеріал, розповісти про приєднання Закарпаття до УРСР. Яке значення ці територіальні зміни мали з погляду формування України - соборної держави?

У розкритті цього питання чільне місце повинна посісти розповідь про укладання договорів України із сусідніми країнами (Польщею, Румунією, Чехословаччиною) про розмежування кордонів. Підсумовуючи виклад матеріалу стосовно змін в адміністративно-територіальному устрої етнічних українських земель, доцільно наголосити на тому, що майже всі українські етнічні землі були об’єднані в межах однієї держави. Важливо показати на карті західні кордони УРСР після війни. Немаловажним буде нагадати: їх встановлення супроводжувалися масовими переміщеннями населення. Зокрема, логічною буде розповідь про операцію “Вісла”, яку здійснював уряд Польщі в квітні - травні 1947 р. Під час цієї операції насильно виселено 140,6 тис. українців з етнічних українських земель у західні райони Польщі. Розповідаючи про таку злочинну акцію, потрібно звернути увагу на її мету – ліквідація соціальної бази діяльності ОУН–УПА й асиміляція українців, котрі проживали в Польщі.

Аналізуючи зміни в становищі України на міжнародній арені, бажано акцентувати і на другому вагомому моменті – Україна, як і Білорусь, поряд з СРСР стала членом Організації Об’єднаних Націй, одним із формальних її засновників. Студент має показати ті переваги, що отримала республіка, ставши членом ООН. Відтак необхідно охарактеризувати діяльність УРСР на міжнародній арені, в 00Н, у 40–50-х роках. Чи можна розглядати питання про самостійну зовнішню політику республіки в цей період?

Варто визнати: оскільки Україна не була самостійною державою, вона і не могла мати незалежної зовнішньої політики. На всій її міжнародній діяльності позначився відбиток чіткої лімітованості. Які факти засвідчують обмеженість і неповноцінність зовнішнього представництва України?

Необхідно також охарактеризувати внутрішньополітичне життя в республіці, зазначивши, що на післявоєнний період (1946–1949 рр.) припадає нова хвиля політичних репресій проти інтелігенції, зокрема проти населення західноукраїнських земель.

Перемога радянського народу в найжорстокішій війні породила в країні надії на демократичні зрушення в суспільстві. Однак замість демократизації,

1946 р. у СРСР розпочалася безпрецедентна кампанія з насадження офіційної ідеології, організації тотального контролю за особою та суспільством загалом, шельмування всіх хто, “на думку властей, припускався ідеологічних збочень”. Немаловажно вияснити причини наступу сталінізму. Передусім удар був спрямований проти інтелігенції. Чим це можна пояснити? Важливо усвідомити два вагомих напрями в діях влади: репресивні заходи проти інакомислення та посилення ідеологічної пропаганди серед населення. На основі опрацювання документальних матеріалів розкажіть, як відбувалася кампанія боротьби з “українським буржуазним націоналізмом” і “космополітизмом”? Цікавою для слухачів буде розповідь про “лисенківщину”. В чому вона виявлялася?

Потрібно визначити етапи наступу сталінщини на інтелігенцію від 1946 р. до 1953 р.Висвітлюючи це питання, необхідно наголосити: найвищого розвитку наступ сталінізму на українську інтелігенцію досяг в 1951 році після публікації в “Правді” вірша В.Сосюри “Любіть Україну”.

Влада намагається викреслити релігію і церкву з духовного життя народу. Розповідаючи про репресії УГКЦ, проаналізуйте методи цих заходів. Чим насправді був акт “саморозпуску УГКЦ і її приєднання до РПЦ”? Як пояснити факт створення “ініціативної групи”, яка взяла на себе завдання ліквідації УГКЦ і той факт, що на 1 січня 1946 р. з 1294 священиків (66%) висловилося за приєднання до РПЦ? Відповідь аргументуйте.

У післявоєнні роки продовжувалася політика “радянізації” Західної України. Основні її напрями:

– запровадження тоталітарного режиму;

– індустріалізація, насильницька форсована колективізація;

– утвердження комуністичної ідеології;

– заходи в галузі освіти, охорони здоров’я тощо.

Варто назвати позитивні й негативні наслідки відновлення радянської влади на західноукраїнських землях.

Повоєнні роки в Західній Україні супроводжувалися спротивом ОУН–УПА сталінському режимові. Найдієвішою формою в боротьбі з ОУН УПА органи НКВС і НКВД визнавали депортацію населення. Загальні результати боротьби у західних областях оприлюднені на засіданні президії ЦК КПРС 26 травня 1953 р. Від 1944 р. до 1952 р. репресовано у різній формі майже 0,5 млн осіб : 134 тис. заарештовано, 153 тис. вбито, 203 тис. вислано за межі України.

Українське підпілля вчинило 14,5 тис. диверсій і терористичних актів, внаслідок чого загинуло не менше 30 тис. осіб компартійних, військових і мирних жителів.

Страшною трагедією для українського народу став голод 1946–1947 рр.

Проаналізуйте його причини, масштаби та наслідки.