Криза тоталітарної систем. Україна на шляху до незалежності (1985-1991 рр.) (2 год) План

1. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному житті республіки

2. Україна в роки перебудови: надії та розчарування. Розвиток демократії. Відродження українського національного руху.

3. Прийняття Верховною Радою УРСР “Декларації про державний суверенітет України”. Проголошення незалежності

. Список літератури

Багацький В.В.Історія України / В. Багацький , Л. Кормич – К., 2010.

Бажан О.Г. Наростання опору політиці русифікації в Українській РСР у другій половині 1950-х – 1960-х рр. / О. Бажан // Укр. іст. журн. – 2008. – № 5.

Бойко О.Д. Історія України / О.Бойко – К.,2007.

Вєдєнєєв Д.В. Організація українських націоналістів і зарубіжні спецслужби.(1920–1950-ті рр.) / Д. Вєдєнєєв , О. Лисенко //Укр. іст. журн. – 2009. – № 3.

Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. / Я. Грицак - К., 1996.

Історія України / кер. авт. кол. Ю.Зайцев. –Львів, 2002.

Історія України: нове бачення у 6 т. / за ред. В.А.Смолія. – К., 1995 – Т.2.

Історія України: навчально-методичний посібник для семінарських занять / за ред. В.М.Литвина. – К., 2006.

Литвин В. Історія України / В. Литвин – К., 2009.

Петровський В.В. Історія України: неупереджений погляд. Факти.Міфи. Коментарі/В.Петровський,Л.Радченко,В.Семененко–Х.,2008

Світлична В.В. Історія України / В. Світлична – Л.– К., 2005.

Шевчук В.П. Історія української державності / В. Шевчук ,

М. Тараненко – К.,1999.

Методичні поради

1. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному житті республіки

Відповідь необхідно розпочати з констатації факту: СРСР у роки керівництва Л. Брежнєва остаточно оформився в колосальну світову імперію, яка, незважаючи на вади її суспільного устрою й економіки, відкрито та відверто демонструвала прагнення до світового панування.

Новітня радянська імперія - явище унікальне: метрополією тут була не вся країна, а невеликий її острівець – космополітична Москва. Решта республік, в тому числі й Російська Федерація, стали класичними колоніями центру. Однак метрополія до колоній ставилась не однаково. Протекціоністська політика виявлялась у вкладах із бюджету загальносоюзного у виробництво і добробут населення з розрахунку на людину і в закупівельних цінах.

Намагання “витиснути” максимум з України спричинило найбільшу в світі розораність придатних до обробітку земель (понад 60 %). Це стало причиною деградації безцінних українських чорноземів.

Розкриваючи питання, студентові важливо навести факти, які підтверджують думку, що на початку 80-х років Україну перетворили на сировинний додаток інших регіонів.

Доцільно наголосити: під гаслом прискореного “злиття націй” в Україні фактично здійснювалась суцільна русифікація. Було заявлено про виникнення нової “історичної спільності – радянський народ”. Розпочався наступ на історію, культуру народів союзних республік, обмеження використання національних мов. Було встановлено 15% надбавки до ставок учителям російської мови. Класи, де понад 25 дітей, на уроках російської мови поділялися на групи. Українська мова таких пільг не мала: у ставленні до неї режим послідовно виховував комплекс неповноцінності, неперспективності й неспроможності. Запроваджувалося майже повсюдне викладання російською мовою у вищих навчальних закладах освіти , технікумах, профтехучилищах. Складалася парадоксальна ситуація, коли лише за вживання української мови могли звинуватити в націоналізмі. Так, на судовому процесі над В.Стусом один зі свідків наполягав, що той є націоналістом, оскільки постійно розмовляє українською мовою.

Студенту важливо усвідомити: наслідком русифікації стало звуження сфери використання української мови. Швидко зростала русифікація шкіл. Для переведення їх на російську мову достатньо було заяви лише декількох батьків учнів. З 2,6 млн дітей в україномовних дитячих дошкільних закладах виховувалися лише 642 тис., або кожна четверта дитина. У Києві українською мовою навчався тільки кожен п’ятий учень. На 1988/1989 н.р. не залишилося жодної української школи в Донецьку, Чернігові, Харкові, Луганську, Одесі, Миколаєві. У 1990/1991 н.р. лише 49,3% (за іншими даними – 47,9%) українських школярів навчалися українською. Із 49 столичних ПТУ в жодному не викладалося українською мовою. У вищих навчальних закладах освіти українською мовою читалося близько 5% лекцій. Питома вага навчальної літератури для вищих навчальних закладів освіти українською мовою за кількістю назв скоротилася з 86,9% у 1946 р. до 8% у 1980 р. Частка самих українців, котрі проживали в УРСР, зменшилася з 76,8% у 1959 р. до 72.6% у 1989 р., а росіян – зросла з 16.9 до 22%.

Відтак необхідно розповісти про прийняття 7 жовтня 1977 р. Конституція СРСР, а 20 квітня 1978 р. – нової Конституція УРСР, де закріплювалася “керівна та спрямовуюча” роль КПРС. Необхідно також акцентувати на наявності в Основному Законі низки статей, які хоч і мали суто формальний, декоративний характер, але згодом, у роки горбачовської перебудови, набули реального наповнення. Конституція передбачала право УРСР на вільний вихід із СРСР, проголошувала свободу зборів, слова, друку, право обирати і бути обраним до Рад. В умовах однопартійної диктатури всі ці права та свободи існували лише на папері, але варто було похитнутись монополії КПРС на владу, і радянські конституції, які формально визнавали суверенітет України, стали юридичною основою для здобуття справжньої незалежності.

Обов’язково потрібно проаналізувати основні сфери виявлення кризи радянської системи, що зводилась до кризи в галузі економіки, політиці, ідеології, в соціальних відносинах, культурі. Студент має розкрити суть цих виявів у кожній галузі, показати заходи, вжиті владою для їхнього подолання, насідки цих заходів.

У відповіді доцільно розглянути проаналізувати причини наростання кризових явищ в економічному та соціально-політичному житті України.

Розкриваючи ці питання бажано охарактеризувати влив на довкілля України перевантаженості її території підприємствами важкої промисловості. Тут необхідна розповідь про швидкісні методи будівництва ЧАЕС, зокрема її четвертого блоку.

У підсумку варто наголосити, що післяхрущовський період в Україні відбувався в умовах кризи радянського суспільства, яка мала системний характер, тобто поширювалася на всі сфери життя суспільства. Заходи партійно-державного керівництва очікуваних наслідків не давало, тоталітарна система потребувала докорінного демонтажу.