2. Типовий зміст та вимоги до оформлення пояснювальної записки курсової роботи

Пояснювальна записка курсової роботи з дисципліни “Теорія механізмів і машин” повинна містити титульний аркуш, завдання на курсову роботу, зміст, технічне завдання на курсову роботу, вступ, основну частину (4 розділи), список літератури.

Титульний аркуш курсової роботи містить найменування вищого навчального закладу та кафедри, де виконана робота, а також шифр залікової книжки і групи студента, його прізвище та ініціали, тему курсової роботи, номер теми і варіант, прізвище та ініціали керівника роботи, місто і рік.

Аркуш із завданням на курсову роботу видається студенту керівником роботи або роздруковується в комп’ютерному класі кафедри. Цей аркуш містить назви вищого навчального закладу, кафедри, дисципліни і спеціальності студента, шифр його групи прізвище, ім’я, по батькові студента тему курсової роботи термін здачі студентом закінченої роботи вихідні дані до роботи зміст пояснювальної записки перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) дату видачі завдання на курсову роботу календарний план виконання курсової роботи (вказуються терміни виконання пояснювальної записки і кожного креслення) підпис студента підпис, прізвище, ім’я та по батькові керівника роботи.

Зміст подають відразу після аркушу із завданням на курсову роботу, тобто це третій аркуш пояснювальної записки курсової роботи. У змісті дають найменування та номери початкових сторінок структурних частин записки (технічне завдання на курсову роботу, вступ, основна частина (4 розділи), список літератури). Аркуші із технічним завданням на курсову роботу мають основний напис 40185 мм.

Вступ розкриває значення курсової роботи з дисципліни “Теорія механізмів і машин” для підготовки фахівців за відповідним напрямом. Тут необхідно відмітити місце і значення навчальної дисципліни “Теорія механізмів і машин” серед інших дисциплін, які вивчають студенти цієї спеціальності.

Вступ займає один аркуш записки.

Основна частина пояснювальної записки складається із таких розділів та підрозділів, які можуть мати пункти та підпункти

1. Структурний аналіз шарнірно-важільного механізму.

2. Кінематичний аналіз шарнірно-важільного механізму.

2.1. Побудова дванадцяти положень механізму.

2.2. Побудова планів швидкостей для дванадцяти положень механізму.

2.3. Побудова планів прискорень для двох положень механізму.

3. Силовий аналіз шарнірно-важільного механізму.

3.1. Визначення сил, що діють на ланки механізму.

3.2. Визначення реакцій у кінематичних парах механізму та зрівноважувальної сили.

3.3. Визначення зрівноважувальної сили методом М.Є. Жуковського.

4. Синтез кулачкового механізму.

4.1. Побудова діаграм руху вихідної ланки механізму.

4.2. Визначення мінімального радіуса кулачка.

4.3. Профілювання кулачка.

Якщо замість кулачкового механізму дано зубчасті механізми, то зміст четвертого розділу матиме вигляд:

4. Синтез і аналіз зубчастих передач.

4.1. Вибір коефіцієнтів зміщення циліндричних евольвентних зубчастих коліс зовнішнього зачеплення.

4.2. Розрахунок геометричних параметрів циліндричної евольвентної передачі зовнішнього зачеплення.

4.3. Побудова картини евольвентного зубчастого зачеплення.

4.4. Синтез схеми та кінематичний аналіз планетарного редуктора.

У цих методичних вказівках дано приклад виконання кожного розділу пояснювальної записки.

Список літератури слід розміщувати одним із таких способів у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні записки), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Кількість джерел у списку повинна бути не менше п’яти.

Пояснювальну записку оформляють на стандартних аркушах формату А4 (210297) у відповідності до ГОСТ 2.106. Аркуші записки (крім технічного завдання на курсову роботу) мають основний напис 15185 мм.

Текст записки може бути рукописним або набраний на ПЕОМ з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 пунктів з полуторним міжрядковим інтервалом. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

Заголовки структурних частин записки “ЗМІСТ”, “ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ НА КУРСОВИЙ ПРОЕКТ” “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Кожну структурну частину записки треба починати з нового аркушу.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою пояснювальної записки є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок записки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, а на наступних сторінках номер проставляють у правому нижньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини записки, як зміст, технічне завдання на курсову роботу, вступ, список літератури не мають порядкового номера. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад “2.3” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад “1.3.2” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (креслення, схеми) і таблиці необхідно подавати у записці безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Усі ілюстрації виконуються у пояснювальній записці олівцем за допомогою лінійки і циркуля або за допомогою ПЕОМ.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад “Продовження табл. 1.2”.

Формули у записці (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номер формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.” порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного експлікацію, яка будується так деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Приклад

Рис. 1.1. Структурна схема шарнірно-важільного механізму 0 – стояк 1 – кривошип 2  куліса 3, 4 – повзуни куліси 5 – повзун

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності ( ) або після знаків плюс ( ), мінус ( ), множення ( ) і ділення ( ). Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

При написанні пояснювальної записки студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких він використовував. Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.

Термінологія та визначення у пояснювальній записці мають бути єдиними і відповідати встановленому стандарту, а у разі їх відсутності — загальноприйнятими у науково-технічній літературі.

Описки та графічні неточності, виявлені у процесі виконання записки, дозволяється акуратно підчистити і зробити на цьому місці виправлення тексту (графіки).