5.3. Побудова картини евольвентного зубчастого зачеплення

Побудова картини зачеплення.

Масштаб побудови вибираємо таким, щоб висота зубця на кресленні була не меншою 40 мм. Приймаємо висоту зубця на кресленні Тоді

де h – дійсна висота зубця (див. пункт 5.2.13), м.

Креслення профілів зубців проводимо у такому порядку (див. аркуш 3 (додаток В))

1. Будуємо початкові, ділильні й основні кола.

2. Під кутом до початкової прямої проводимо лінію зачеплення

3. Будуємо евольвенти, які описує полюс зачеплення лінії під час перекочування її по основних колах шестерні й колеса [3, 7, 8, 10].

4. Будуємо кола вершин і западин зубців.

5. Будуємо спрощено перехідну криву (галтель) зубця. Радіус заокруглення в основі зубця приймаємо

що на кресленні складатиме

Якщо то від основи евольвенти до кіл западин проводимо радіальний відрізок, а біля основи зубця робимо заокруглення радіусом

6. Відкладаємо на ділильних колах шестерні й колеса дуги, які дорівнюють , і проводимо вісь симетрії зубців. Другу сторону зубців будуємо симетрично. Аналогічно будуємо інші зубці зачеплення, відклавши від осі симетрії побудованих зубців крок зубчастого зачеплення.

Лінія зачеплення.

Розрізняють теоретичну й активну лінію зачеплення. Теоретичною лінією зачеплення називають відрізок дотичної до основних кіл, який міститься між точками дотику і . Активною лінією зачеплення називають відрізок теоретичної лінії зачеплення, який міститься між точками перетину її з колами вершин зубців коліс.

Активні ділянки профілів зубців.

Ті ділянки профілів зубців, які беруть участь у зачепленні, називають активними. Щоб знайти ці ділянки, треба для першого колеса через точку з центра , провести дугу радіусом до перетину з профілем зубця першого колеса. А для другого колеса – через точку з центра радіусом до перетину з профілем зубця другого колеса. Точки перетину є нижніми точками активних ділянок. Верхні точки цих ділянок лежать на колах вершин зубчастих коліс. Активні ділянки профілів зубців на аркуші 3 (додаток В) виділені подвійними лініями.

Коефіцієнт торцевого перекриття.

Коефіцієнт торцевого перекриття можна визначити, використовуючи дані графічних побудов:

Відносна похибка

знаходиться у допустимих межах, де – коефіцієнт торцевого перекриття визначений аналітично (див. пункт 5.2.16).

Коефіцієнти питомого ковзання зубців.

Для кількісної оцінки спрацювання спряжених профілів зубців використовують коефіцієнти питомого ковзання [1, 2, 3, 8]

для шестерні

(5.2)

для колеса

(5.3)

де – довжина теоретичної лінії зачеплення (див. аркуш 3 (додаток В)),

– відстань від точки дотику лінії зачеплення з основним колом першого колеса (шестерні), яку відраховуємо у напрямку до точки

Користуючись формулами (5.2) і (5.3), визначимо коефіцієнти питомого ковзання зубців і . Отримані результати заносимо у таблицю 5.1.

Таблиця 5.1

Значення коефіцієнтів питомого ковзання

	0				175
			0	0,79	1
	1	0,81	0

На підставі даних, наведених у табл. 5.1, будуємо діаграми питомих ковзань і , у прямокутній системі координат, прийнявши масштаб