Тема 1. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві

• Планування як наука

• Планування як функція управління підприємством

• Методи та інструменти планових розрахунків

Міні-лексікон

Планологія. Аналіз та синтез у плануванні. Формальна, інкрементальна та системна концепції планування. Планування як безперервний процес. Методи екстраполяції, пофакторні та нормативні. Контролінг

Суть планування полягає в розробці та обгрунтуванні цілей, визначеннінайкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань і всановленні їх взаємодії.

Планування спрямоване на зведення до мінімуму розбіжностей між імовірним і бажаним майбутнім складних економічних організацій за умов певних дій під впливом навколишнього середовища.

Планологія вивчає, як здійснюється вибір соціально-економічних цілей організації за наявних альтернатив і обґрунтовуються засоби використання обмежених ресурсів для досягнення поставлених цілей у майбутньому.

Оскільки прийняття рішень про цілі, способи і методи їх досягнення завжди пов’язане з використанням ресурсів, то ресурси підприємства і є загалом предметом планування на підприємстві.

Правильна оцінка при плануванні ступеня зрушення до кінцевих результатів сприяє обґрунтованому вибору не тільки найважливіших економічних цілей, але й необхідніших засобів для їх здійснення у плановому періоді.

Планування як складова економічної науки ґрунтується передусім на загальних методах наукових досліджень: аналізі та синтезі, дедукції та індукції.

Йому притаманні власні методи дослідження:

• системний підхід;

• конкретно-історичний підхід;

• комплексний підхід;

• метод експерименту;

• моделювання.

В процесі планування здійснюється альтернативний вибір.

Планування включає раціональний вибір. Метараціональність дозволяє комплексно і різнобічно оцінювати наслідки варіантів планових рішень.

У плануванні виділяють три основні концепції:

• формальна, яка спирається на кількісні моделі;

• інкрементальна, яка виключає застосування формалізованих підходів;

• системна, яка є синтезом обох вищезгаданих.

Планування у широкому розумінні – це прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов‘язаних із майбутніх подіями.

Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як систематизовану підготовку рішень.

Головний сенс управління полягає у підвищенні продуктивності та ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін. Тому регулювання вважається частиною процесу планування.

В планових розрахунках відбувається процес перетворення наявності інформації у інформацію для планування, результатами якого є натурально-уречевлені, трудові і вартісні показники, які характеризують розвиток подій на підприємстві від початку і до кінця планового періоду.

Методи обчислення поєднуються у три узагальнюючі групи:

• екстраполяції;

• пофакторні;

• нормативні.

Метод екстраполяції полягає в тому, що величина планових показників визначається на основі їхньої динаміки, яка склалась у попередніх періодах (планування “від досягнутого рівня”).

Метод пофакторний вважають більш обґрунтованим. Він передбачає коригування фактичних показників за базисний період шляхом розрахунку їхньої зміни під впливом чинників (розробка планів із підвищенням продуктивності праці й зниження витрат на виробництво продукції).

Найбільш точний – метод нормативний, за яким планові показники обчислюються на основі встановлених норм і нормативів.

Багатоваріантні планові розрахунки містять визначення очікуваних наслідків впливу різноманітних чинників. Це вимагає використання математичних моделей.

Якість планування в значній мірі залежить від глибини врахування принципів, їх кількості та дієвості. А.Файоль визначив такі чотири основні принципи планування:

• принцип єдності (системності) передбачає, що планування на підприємстві має системний характер;

• принцип неперервності означає підтримування неперервної планової перспективи, взємопогодження довго-, середньо- та короткостротермінового планування;

• принцип гнучкості забезпечує в процесі планування можливості коригування планів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі;

• принцип точності передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точності розрахунків, передбачень.

Кожний працівник підприємства може стати учасником планувальної діяльності незалежно від посади та функцій. Планування, яке базується на принципі участі, називається партисипативним.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотного зв’язку в системі управління. Головний його сенс- створення гарантій виконання планових рішень.