- •1.Характеристика світогляду
- •2. Істор.Світ.
- •3. Філософія як світогляд .
- •4.Філософія в системі культури
- •5. Досократівський період ант ф.
- •6. Філософські погляди Сократа
- •7.Вчення Платона.
- •8.Філософські погляди Аристотеля.
- •9.Філософія пізньоантичного періоду
- •10.Філософія Середньовіччя:
- •11.Філософія епохи Відродження.
- •12. Філософія Нового Часу.
- •13.Філософія Нового Часу.
- •14.Кант:
- •15. Гегель: об'єктивний ідеалізм та діалектичний метод.
- •16.Л.Фейєрбах
- •17.. Філософія марксизму: .
- •18. Філософська думка в Україні:
- •19. Філософська думка в Україні:
- •20.Філософія Григорія Сковороди: вчення про "дві натури" та "три світи".
- •21. Філософія життя:
- •22.Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.
- •23. Філософська герменевтика: основні проблеми та основні представники.
- •24. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
- •25. Філософська онтологія: категорія буття та її форми:
- •26.Категорії діалектики: сутність та явище
- •27.Категорії діалектики: причина та наслідок
- •28.Категорії діалектики: необхідність та випадковість
- •29. Категорії діалектики
- •30. Категорії "зміст" і "форма": зміст та взаємодія.
- •32.Закони діалектики
- •33. Закон єдності і боротьби протилежностей: зміст та основні категорії.
- •34. Закон заперечення заперечення: зміст та основні категорії.
- •36. Проблема пізнаваності світу: різні підходи в історії філософської думки.
- •37.Наукове пізнання.
- •38.Людина як преді Філ. Осмислення.
- •39. Людина як преді Філ. Осмислення.
- •40.Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •41. Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •42. Філософський аналіз суспільства: об'єктивне і суб'єктивне в суспільних процесах, специфіка суспільних законів.
- •44.Основні категорії етики:добро та зло.
- •45.Осн категорії етики: свобода та відповідальність.
- •46.Сутність моралі.
- •Характеристика світогляду
11.Філософія епохи Відродження.
XIV—XVII ст. Загальним гаслом епохи Відродження стала ідея гуманізму. Нова епоха стала відродженням античної культури, античного способу життя, способу мислення і відчуття.
Перед особистістю розкриваються нові, хоча і історично обмежені, перспективи реалізації її можливостей. Людина відчула себе в силах стати творцем своєї власної долі, а також, в значн мірі, і долі суспільства. У центрі світобудови гуманістів істинно творчим початком буття виявлявся не Бог, а людина.
Істотна переорієнтація філософської проблематики в епоху Ренесансу на людину обумовлює її антропоцентризм, згідно з яким людина постає як центр та вища мета світобудови.
Таким чином, людина Відродження сама ставить себе у центрі його, ставала справжнім володарем, а відтак і «мірою всіх речей».Такий реальний антропоцентризм невідворотно відбирав у Бога його могутність, залишаючи йому лише почесну роль «творця світу»,і ставив на його місце людину, наділяючи її роллю могутнього володаря світу. Людина тут—не просто природна істота - вона насамперед є творцем самої себе.
Представники-Лоренцо Валли – трактат „про насолоду”, Піко дела Мірандола „гідність людини”, Джаноццо Манатті, Дж. Бруно, Г.Галілей, М.Копернік, Т.Мор - утопіст.
12. Філософія Нового Часу.
а) Епоха Н Ч - це період формув-я і утвердж в Європі капіталістичн суспільн відносин=>Утвердилась політичн панув-ня буржуазії. Зміни в житті суспільства: розвиток промисловості, зміщення центру життя в міста, послабл впливу церкви, розвиток науки та ін. Перевага віддається позитивному знанню, що спирається на досвід та експеримент.
Ф-ія спирається на науку! Формується 2 напрямки філософськ думки: емпіризм та раціоналізм(орієнтується на математику, розум-джерело знання і вищ критерій його істинності)
б) Родоначальником емпіризму був англійський філософ Френсіс Бекон. Він своє призначення як філософа та природодослідника вбачає у критиці традиційного пізнання і створення нового методу пізнання природи речей. Він вважав індукцію оптимальним методом пізнання. „Знання-сила” При цьому Б розрізн 2 види знання: „плодоносне” та «світлоносне»- збільшує можливості пізнання. На думку Б, успішному пізнанню природи заважає панування над свідомістю людей так званих "примар", джерелом котрих є особливості самого суб'єкта, що пізнає. Він зводить їх до 4основних видів:
- "ідоли роду" — це забобони нашого розуму, що виникають внаслідок прагнення людини.
- „Ідоли ринку" — це помилки, що виникають з необхідності користатися словами з уже готовими значеннями, котрі сприймаються нами некритично.
- "Ідоли печери"—це забобони, що пов'язані з індивідуальними особливостями людей, з їх психологічним складом, нахилами, пристрастями, вихованням.
- „Ідоли театру"—омани, що виникають внаслідок безумовного підпорядкування авторитету
Безсторонній розум, звільнений від усякого роду забобонів, відкритий і котрий прислухається до досвіду—таке вихідне положення філософії Бекона. Він заклав основи емпіризму — однієї з ведучих філософських традицій новоєвропейської філософії.На думку філософа, тільки за умови опори на досвід, людина здатна у повній мірі проявити силу свого розуму, призначення котрого він зводить до організації спостереження й експерименту.