Тема 11

БАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇЇ

ПЛАН

1. Економічна сутність і форми інвестицій

2. Інвестування шляхом кредитування

3. Оцінка інвестиційних проектів, аналіз доцільності та ефективності інвестування

1. Економічна сутність і форми інвестицій

   Термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. У широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

В ЗУ “Про інвестиційну діяльність”: “…Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

   Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; - сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

   Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень…”

  

Розрізняють валові і чисті інвестиції. Валові інвестиції – це загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.    Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків.    В економічній теорії цей процес зростання прибутку в більшому обсязі, ніж інвестиції в економіку, називається “ефект мультиплікатора”.

Інвестиції класифікуються за такими ознаками.

   1. За об’єктами вкладень коштів виділяють:

- реальні інвестиції - це вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні, які характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації.    - фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти.    2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.   Прямі характеризують особисту участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів.    Непрямі інвестиції – це інвестування через посередників.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові (не більше одного року) і довгострокові інвестиції (понад один рік).

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні. 

   Приватні інвестиції — це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед — колективної (правильніше було б назвати цю форму інвестицій “недержавними”, але в економічній теорії та практиці вживається термін “приватні”).

   Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів.

   Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

   Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб’єктами даної країни й іноземних держав.

   5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.

6. за джерелами фінансування інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

1) власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, аморти­заційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій­ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

2) залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

3) бюджетних інвестиційних асигнувань;

4) безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань органі­зацій, підприємств і громадян.

Отже, інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.

   Нині правова система України включає понад 100 законів і інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

Це Закон України “Про інвестиційну діяльність”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”, Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні”, Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”.

Для окремих інституціональних інвесторів установлено особливий перелік об’єктів інвестування. Комерційним банкам заборонено інвестування заходів у сфері виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також страхування (крім страхування валютних, кредитних і процентних ризиків).

Банки можуть здійснювати фінансові - прямі і портфельні інвестиції. Портфельні інвестиції передбачають вкладання у цінні папери різних видів різних емітентів, які управляються як єдине ціле. Прямі інвестиції банків можуть включати:

• інвестиції у власну діяльність – у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку.

• інвестиції в інші види діяльності за рахунок:

а) коштів банку – на створення підприємств чи участь у їх діяльності (крім купівлі акцій), які є елементами інфраструктури банківської діяльності;

б) за рахунок кредитних ресурсів – кредитування клієнтів банку на інвестиційні потреби.