- •1.Характеристика світогляду
- •2. Істор.Світ.
- •3. Філософія як світогляд .
- •4.Філософія в системі культури
- •5. Досократівський період ант ф.
- •6. Філософські погляди Сократа
- •7.Вчення Платона.
- •8.Філософські погляди Аристотеля.
- •9.Філософія пізньоантичного періоду
- •10.Філософія Середньовіччя:
- •11.Філософія епохи Відродження.
- •12. Філософія Нового Часу.
- •13.Філософія Нового Часу.
- •14.Кант:
- •15. Гегель: об'єктивний ідеалізм та діалектичний метод.
- •16.Л.Фейєрбах
- •17.. Філософія марксизму: .
- •18. Філософська думка в Україні:
- •19. Філософська думка в Україні:
- •20.Філософія Григорія Сковороди: вчення про "дві натури" та "три світи".
- •21. Філософія життя:
- •22.Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.
- •23. Філософська герменевтика: основні проблеми та основні представники.
- •24. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
- •25. Філософська онтологія: категорія буття та її форми:
- •26.Категорії діалектики: сутність та явище
- •27.Категорії діалектики: причина та наслідок
- •28.Категорії діалектики: необхідність та випадковість
- •29. Категорії діалектики
- •30. Категорії "зміст" і "форма": зміст та взаємодія.
- •32.Закони діалектики
- •33. Закон єдності і боротьби протилежностей: зміст та основні категорії.
- •34. Закон заперечення заперечення: зміст та основні категорії.
- •36. Проблема пізнаваності світу: різні підходи в історії філософської думки.
- •37.Наукове пізнання.
- •38.Людина як преді Філ. Осмислення.
- •39. Людина як преді Філ. Осмислення.
- •40.Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •41. Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •42. Філософський аналіз суспільства: об'єктивне і суб'єктивне в суспільних процесах, специфіка суспільних законів.
- •44.Основні категорії етики:добро та зло.
- •45.Осн категорії етики: свобода та відповідальність.
- •46.Сутність моралі.
- •Характеристика світогляду
34. Закон заперечення заперечення: зміст та основні категорії.
Цей закон проливає світло на те, як передається "естафета" в процесі тривалого нагромадження і розвитку еволюційних і "революційних" змін, які "механізми" наступності, ,подолання віджитого, старого і переходу до нового, більш адекватного вимогам часу, нарешті, яка роль традицій.
Заперечення старого і народження, розквіт нового - суттєва ознака еволюції, прогресу. Тут переплітається діалектика кількісних і якісних змін, становлення "дозрівання" і розв'язання суперечностей.
Цей процес є тривалим і те, що прийшло на зміну старому і вважалося новим і "прогресивним", теж заперечується — відбувається заперечення заперечення. За ним може слідувати новий етап боротьби нового із старим - і історія повторюється, правда, не в прямому розумінні: навіть тоді, коли спостерігається "повернення" до старого, все ж відчувається певне просування вперед, певне оновлення.
Заперечення є суттєвим і необхідним моментом в процесі розвитку.
Заперечення бувають різні. Інколи йдеться про заперечення-знищення, коли об'єкт просто-напросто руйнується або взагалі перестає існувати. Іноді процес заперечення означає перехід в іншій стан, який не відкриває перспектив оновлення. Нарешті, існує діалектичне заперечення, коли застаріле, віджиле, безперспективне не просто відкидається, ліквідується, а "знімається" з утриманням і використанням всього позитивного, потрібного для нового стану розвитку. Саме таке заперечення забезпечує наступність, в розвитку зв'язок між різними станами чи то процесу еволюції, чи навіть рішучих, революційних змін. Яким би не перспективним, багатообіцяючим, скажімо, не був перехід до нових форм, не можна відкидати набутого досвіду, надбань
35.Сутність пізнавального процесу
а)теорія пізнання розвив. разом з філ. на протязі її всесвітн. історії, бо людину завжди цікавили її пізнавальні можливості. Гносеологія досліджує умови, механізми, принципи і форми пізнав. дійсності. Осн.питання - чи пізнаванний світ? І як можливе таке пізнання? ці питання були поставлені ще за часів античних філ. проблемою тоді було співвідношу. істини і хибності. Софісти заклали ідею скептицизму. В епоху Нового часу прихильн. скептицизму став Декарт. Універсальний скептицизм-агностицизм(Кант)предмет в процесі його пізнання неминуче переломл. Крізь призму наших відчуттів та мислення. Поруч із пізн. песимізмом, більш пошир. був оптимістичн. підхід. оптимісти вважають.що наші пізнання про світ не такі вже і безнадійні. Найбільш доречною і плідною є критична позиція, вона дозвол. уникнути догмат. припущень, надмірної підозрілості скептиків та агностиків.
б)Суб’єкт пізнання- людина, яка наділена свідомістю і є джерелом целеспрям. активності. пізнання здійсн. Лише тим індивідом, який включений в колективну практичну діяльність. В якості суб. можуть виступати і колектив, і наукове світовариство, і людство в цілому. Але зажди всі бачать світ очима своєї епохи, культури. Об’єкт -те, на що направлена людська пізн. д.іяльність. В ході пізнання об’єкт і суб’єкт взаємодіють. Це єдиний процес, мета якого - отрим. істинного знання про світ. рез-том взаємодії є пізн. образ того, що пізнається. О і С свівідносні (чим більш розвин.С, тим більш сфера Обьєктивн. реальності опиняється в полі його зору)