- •1.Характеристика світогляду
- •2. Істор.Світ.
- •3. Філософія як світогляд .
- •4.Філософія в системі культури
- •5. Досократівський період ант ф.
- •6. Філософські погляди Сократа
- •7.Вчення Платона.
- •8.Філософські погляди Аристотеля.
- •9.Філософія пізньоантичного періоду
- •10.Філософія Середньовіччя:
- •11.Філософія епохи Відродження.
- •12. Філософія Нового Часу.
- •13.Філософія Нового Часу.
- •14.Кант:
- •15. Гегель: об'єктивний ідеалізм та діалектичний метод.
- •16.Л.Фейєрбах
- •17.. Філософія марксизму: .
- •18. Філософська думка в Україні:
- •19. Філософська думка в Україні:
- •20.Філософія Григорія Сковороди: вчення про "дві натури" та "три світи".
- •21. Філософія життя:
- •22.Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.
- •23. Філософська герменевтика: основні проблеми та основні представники.
- •24. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
- •25. Філософська онтологія: категорія буття та її форми:
- •26.Категорії діалектики: сутність та явище
- •27.Категорії діалектики: причина та наслідок
- •28.Категорії діалектики: необхідність та випадковість
- •29. Категорії діалектики
- •30. Категорії "зміст" і "форма": зміст та взаємодія.
- •32.Закони діалектики
- •33. Закон єдності і боротьби протилежностей: зміст та основні категорії.
- •34. Закон заперечення заперечення: зміст та основні категорії.
- •36. Проблема пізнаваності світу: різні підходи в історії філософської думки.
- •37.Наукове пізнання.
- •38.Людина як преді Філ. Осмислення.
- •39. Людина як преді Філ. Осмислення.
- •40.Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •41. Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •42. Філософський аналіз суспільства: об'єктивне і суб'єктивне в суспільних процесах, специфіка суспільних законів.
- •44.Основні категорії етики:добро та зло.
- •45.Осн категорії етики: свобода та відповідальність.
- •46.Сутність моралі.
- •Характеристика світогляду
22.Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.
а) Одним з впливових напрямків сучасної західної філософії є екзистенціалізм. Головна увага цією філософією приділяється духовній стійкості людини перед лицем ворожого світу. Основні представники екзистенціалізму: М. Хайдеггер , К. Ясперс ; Марсель , Жан-Поль Сартр , А. Камю , Моріс Мерло-Понті ; Хосе Ортега-і-Гасет . Систематичне впорядкування ідей екзистенціалізму належить М. Хайдеггеру («Буття і час»), К. Ясперсу («Філософія»), Ж.-П. Сартру («Буття і ніщо»). В рамках екзистенціалізму склалися два напрямки: атеїстичний-— Хайдєггер, Сартр, Камю; християнський — Ясперс, Марсель. Вихідний принцип екзистенціалізму - розглядати людину не іззовні, не як об'єкт спостереження та вивчення, а із середини її феноменального світу.
б) вихідні принципи та категорії, проблема свободи та відповідальності.
Вихідний принцип екзистенціалізму - розглядати людину із середини її феноменального світу. Екзистенціалісти підкреслюють, що людина не є річчю серед речей, до якої можна застосувати універсальні характеристики, такі ж категорії, як і до будь-яких інших речей. Людське «Я» не можна звести до тілесних і психічних процесів, до якихось універсальних психічних чи фізіологічних складових. Людина — особливе буття — єдине буття, що здатне запитувати про самого себе і про буття взагалі. Для опису буття екзистенціалісти вживають суб'єктивні, емоційно-забарвлені поняття — екзистенціали. Як основні категорії людського буття в екзистенціалізмі виступають «турбота», «покинутість», «відчуженість», «страх», «абсурдність», «смерть». Екзистенціали характеризують єдність світу і людини.
Екзистенціалізм виходить з того, що людина створює сама себе, знаходить свою сутність, вже існуючи; в ній існування передує сутності.
Особливе місце в пізнанні людиною самої себе, згідно екзистенціалізму, належить маргінальним (пограничним) ситуаціям, коли людина знаходиться перед обличчям смерті, у ситуації втрати, любові, страждання, провини, коли найбільш повно відкривається її власна справжня сутність. Саме в небезпечні для життя, критичні ситуації розкривається людина такою, якою вона є дійсно.
Екзистенціалізм надає також великого значення питанню про те, як людині перебороти панування загального над особистістю в суспільному житті. Задача екзистенціалізму— допомогти людині вирватись з цієї пересічності і здійснити прорив до справжнього, тобто індивідуально-неповторного існування.
23. Філософська герменевтика: основні проблеми та основні представники.
а) Герменевтика як напрямок у філософії досліджує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння тексту. Однією з перших праць, безпосередньо пов'язаних з розглядом герменевтичної проблематики, прийнято вважати твір Аристотеля «Про тлумачення». У період еллінізму герменевтика займається інтерпретаціями і дослідженням класичних текстів (Гомера та ін.). З виникненням християнства мистецтво і теорія тлумачення на довгий час стали розглядатися як інструмент правильного розуміння Біблії (екзегетика). Християнські богослови перших століть християнської ери (святі отці церкви) виділяли у священних текстах кілька рівнів значення. З часом герменевтика усе більш набувала загальнокультурного і філософського звучання. Важливим етапом розвитку герменевтики було Відродження.
б) найважливішими поняттями герменевтики виступають:
- розуміння —реконструкція і осягнення смислового змісту явищ історичної і соціокультурної реальності, завдяки чому можливі осмислена поведінка й орієнтація людини в історії, культурі, соціальному житті;
- інтерпретація - операція мислення, що полягає в наданні смислу будь-яким проявам духовної діяльності людини, об'єктивованим у знаковій чи чуттєво-наочній формі, інтерпретація підпорядкована задачі розуміння - головній герменевтичній задачі;
- «герменевтичний трикутник" — взаємини між автором тексту, самим текстом і читачем;
- «герменевтичне коло», яке виражає циклічний характер процесу розуміння. Герменевтичне коло було відоме вже античній риториці, а також середньовічній патристиці.
Таким чином, з погляду герменевтики, завжди існує певне перед-розуміння - первинне розуміння, що передує подальшому заглибленню в зміст тексту.
Значення герменевтики в сучасну епоху обумовлено потребою забезпечити взаєморозуміння між людьми різних культур та релігій, необхідністю пошуку шляхів до діалогу і єднання людства.