22.Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.

а) Одним з впливових напрямків сучасної західної філософії є екзис­тенціалізм. Головна увага цією філософією приділяється духовній стійкості людини перед лицем ворожого світу. Основні представники екзистенціалізму: М. Хайдеггер , К. Ясперс ; Марсель , Жан-Поль Сартр , А. Камю , Моріс Мерло-Понті ; Хосе Ортега-і-Гасет . Систематичне впорядкування ідей екзистенці­алізму належить М. Хайдеггеру («Буття і час»), К. Ясперсу («Філософія»), Ж.-П. Сартру («Буття і ніщо»). В рамках екзистенціалізму склалися два напрямки: атеїстичний-— Хайдєггер, Сартр, Камю; християнський — Ясперс, Марсель. Вихідний принцип екзистенціалізму - розглядати лю­дину не іззовні, не як об'єкт спостереження та вивчення, а із середини її феноменального світу.

б) вихідні принципи та категорії, проблема свободи та відповідальності.

Вихідний принцип екзистенціалізму - розглядати лю­дину із середини її феноменального світу. Екзистенціалісти підкреслюють, що людина не є річчю серед речей, до якої можна застосувати універсальні характеристики, такі ж категорії, як і до будь-яких інших речей. Людське «Я» не можна звести до тілесних і психічних процесів, до якихось універсальних психічних чи фізіологічних складових. Людина — особливе буття — єдине буття, що здатне запитувати про самого себе і про буття взагалі. Для опису буття екзистенціа­лісти вживають суб'єктивні, емоційно-забарвлені поняття — екзистенціали. Як основні категорії людського буття в екзистенціалізмі виступають «турбота», «покинутість», «відчуженість», «страх», «абсурдність», «смерть». Екзистенціали характеризують єдність світу і людини.

Екзистенціалізм виходить з того, що людина створює сама се­бе, знаходить свою сутність, вже існуючи; в ній існування передує сутнос­ті.

Особливе місце в пізнанні людиною самої себе, згідно екзистенціа­лізму, належить маргінальним (пограничним) ситуаціям, коли людина знаходиться перед обличчям смерті, у ситуації втрати, любові, страждан­ня, провини, коли найбільш повно відкривається її власна справжня сут­ність. Саме в небезпечні для життя, критичні ситуації розкривається лю­дина такою, якою вона є дійсно.

Екзистенціалізм надає також великого значення питанню про те, як людині перебороти панування загального над особистістю в суспільно­му житті. Задача екзистенціалізму— допомогти людині вирватись з цієї пересічності і здійснити прорив до справжнього, тобто індивідуально-неповторного існування.

23. Філософська герменевтика: основні проблеми та основні представники.

а) Герменевтика як напрямок у філософії досліджує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння тексту. Однією з перших праць, безпосередньо пов'язаних з розглядом герменевтичної проблематики, прийнято вважати твір Аристотеля «Про тлумачення». У період еллінізму герменевтика займається інтерпретаціями і дослідженням класичних текстів (Гомера та ін.). З виникненням християнства мистецтво і теорія тлумачення на довгий час стали розглядатися як інструмент правильного розуміння Біблії (екзегетика). Християнські богослови перших століть християнської ери (святі отці церкви) виділяли у священних текстах кіль­ка рівнів значення. З часом герменевтика усе більш набувала загальнокультурного і філо­софського звучання. Важливим етапом розвитку герменевтики було Від­родження.

б) найважливішими поняттями гер­меневтики виступають:

- розуміння —реконструкція і осягнення смислового змісту явищ іс­торичної і соціокультурної реальності, завдяки чому можливі осмислена поведінка й орієнтація людини в історії, культурі, соціальному житті;

- інтерпретація - операція мислення, що полягає в наданні смислу будь-яким проявам духовної діяльності людини, об'єктивованим у знако­вій чи чуттєво-наочній формі, інтерпретація підпорядкована задачі розу­міння - головній герменевтичній задачі;

- «герменевтичний трикутник" — взаємини між автором тексту, самим текстом і читачем;

- «герменевтичне коло», яке виражає циклічний характер процесу розуміння. Герменевтичне коло було відоме вже античній риториці, а та­кож середньовічній патристиці.

Таким чином, з погляду герменевтики, завжди існує певне перед-розуміння - первинне розуміння, що передує подальшому заглибленню в зміст тексту.

Значення герменевтики в сучасну епоху обумовлено потребою за­безпечити взаєморозуміння між людьми різних культур та релігій, необ­хідністю пошуку шляхів до діалогу і єднання людства.