- •1.Характеристика світогляду
- •2. Істор.Світ.
- •3. Філософія як світогляд .
- •4.Філософія в системі культури
- •5. Досократівський період ант ф.
- •6. Філософські погляди Сократа
- •7.Вчення Платона.
- •8.Філософські погляди Аристотеля.
- •9.Філософія пізньоантичного періоду
- •10.Філософія Середньовіччя:
- •11.Філософія епохи Відродження.
- •12. Філософія Нового Часу.
- •13.Філософія Нового Часу.
- •14.Кант:
- •15. Гегель: об'єктивний ідеалізм та діалектичний метод.
- •16.Л.Фейєрбах
- •17.. Філософія марксизму: .
- •18. Філософська думка в Україні:
- •19. Філософська думка в Україні:
- •20.Філософія Григорія Сковороди: вчення про "дві натури" та "три світи".
- •21. Філософія життя:
- •22.Філософія екзистенціалізму: загальна характеристика та основні представники.
- •23. Філософська герменевтика: основні проблеми та основні представники.
- •24. Філософія позитивізму та постпозитивізму:
- •25. Філософська онтологія: категорія буття та її форми:
- •26.Категорії діалектики: сутність та явище
- •27.Категорії діалектики: причина та наслідок
- •28.Категорії діалектики: необхідність та випадковість
- •29. Категорії діалектики
- •30. Категорії "зміст" і "форма": зміст та взаємодія.
- •32.Закони діалектики
- •33. Закон єдності і боротьби протилежностей: зміст та основні категорії.
- •34. Закон заперечення заперечення: зміст та основні категорії.
- •36. Проблема пізнаваності світу: різні підходи в історії філософської думки.
- •37.Наукове пізнання.
- •38.Людина як преді Філ. Осмислення.
- •39. Людина як преді Філ. Осмислення.
- •40.Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •41. Свідомість як фундаментальна властивість людини.
- •42. Філософський аналіз суспільства: об'єктивне і суб'єктивне в суспільних процесах, специфіка суспільних законів.
- •44.Основні категорії етики:добро та зло.
- •45.Осн категорії етики: свобода та відповідальність.
- •46.Сутність моралі.
- •Характеристика світогляду
32.Закони діалектики
а)закон - необхідний, суттєвий, стійкий та повторюваний зв’язок буття. Діалектика досліджує загальні закони розвитку світу.
Гегель сформулював закон переходу кількісних змін в якісні. Об'єкти навколишнього світу відрізняються один від одного своїми властивостями, тому кожна річ має свій "набор" властивостей, які визначають його якість. Якість — це цілісна єдність найбільш суттєвих властивостей, що характеризують ту чи іншу річ, Якість втілює найсуттєвішу - внутрішню визначеність об'єкта. Ця внутрішня визначеність об'єкта нерозривно пов'язана з його зовнішньою визначеністю, кількістю.
Кількість виражає величину, об'єм, клас, ступінь проявлення тієї чи іншої властивості. Кількість, як правило, позначається певним числом.
В єдине ціле якість і кількість зв'язується мірою. Міра - поняття, що втілює діалектичну єдність якісної і кількісної визначеності об'єктів і процесів. Тільки в межах цієї єдності об'єкт залишається самим собою. Порушення міри приводить до "стрибка" - переходу до нової якості.
Стрибки бувають швидкі і повільні. Процес розвитку, переходу від однієї якості до іншої може являти певну послідовність, утворену мірами. Звичайно, чітко визначити "точки переходу" до нової якості буває нелегко. Тут потрібно враховувати і ту обставину, що в складних об'єктах переплітається цілий ряд якісних і кількісних визначеностей, багато - часто не співпадаючих в часі і просторі вузлових ліній мір.
Отже, перехід кількісних змін в якісні є закономірним процесом. Його сутність полягає в тому, що перехід до нової якості об'єкта чи процесу відбувається тільки за умов досягнення певної межі кількісних змін.
33. Закон єдності і боротьби протилежностей: зміст та основні категорії.
Проблема єдності і боротьби протилежностей формувалася на основі досить давніх уявлень про взаємозалежність, взаємопроникнення, "зчеплення" і "конфлікти" протилежних началі в природі, суспільстві, в потойбічному світі..
Гегель виявляють закономірний характер єдності і боротьби протилежностей.
Кожний предмет, будь-який об'єкт є діалектичною єдністю протилежностей,(тобто взаємозв'язаних сторін одного цілого). Кожен атом може бути прикладом такої єдності. Ця єдність - не статична: сторони одного цілого взаємодіють, взаємо проникають , "борються" між собою, хоча і не можуть існувати, одна без одної в формі протиріччя (суперечності).
Звичайно, це не виключає моментів відносної стабільності, "гармонії" взаємно протилежних сторін. Але стабільність - не абсолютна: поступово протиріччя наростають і дають поштовх для змін, для розвитку. Цей процес ніколи не припиняється: з часом протиріччя згладжуються, настає певна рівновага або, навпаки, загострюються - переростають в конфлікт, розв'язання якого дає нову єдність протилежностей або закінчується навіть взаємним знищенням сторін, що борються.
Таким чином, цей закон дає ключ до вирішення важливої проблеми: де знаходиться і в чому полягає джерело розвитку — зовні, поза світом, чи в ньому самому, в самих речах? Він орієнтує на аналіз протиріч в реальній дійсності, вказує на визначальну роль саморозвитку.
З врахуванням всього вищесказаного, цей закон можна викласти в такій редакції: роздвоєння єдиного на протилежності, гармонія, взаємодія і боротьба між ними є джерелом розвитку всього сутнього (і процесу пізнання).