20.4. Європейський внутрішній ринок. Європейська економічна політика

На початку 90-х років ХХ сторіччя завершилось формування єдиного внутрішнього ринку ЄС. На європейському континенті з’явився економічний простір, в рамках якого економічним суб’єктам забезпечувались рівні умови конкуренції. Зниження витрат доступу на ринок посилює порівняльні переваги окремих регіонів, їх спеціалізацію, надає імпульсу поділу праці і в результаті - змінює географічну структуру виробництва. Переміщення існуючих та створення нових виробництв змінює регіональні співвідношення попиту і пропозиції та створює нові ринкові ніши і тим самим стимулює економічне зростання.

Відповідно до Маастрихтського договору, предметом загальної турботи Європейського Союзу є економічна політика. Країни ЄС перейшли від часткової координації своїх дій в сфері господарського розвитку до політики економічної конвергенції. В 1996 році Європейською Радою прийнято Пакт стабільності та конвергенції. Згідно з Пактом, уряди країн ЄС повинні дотримуватись критеріїв дефіциту держбюджету (не більше 3% ВВП) та збалансованого рівня державних доходів та видатків. За порушення критеріїв конвергенції передбачена система штрафних санкцій. Бюджетні видатки передбачаються лише на сільське господарство, інфраструктуру та регіональну політику шляхом створення спеціальних фондів. Рівень державного боргу фіксується у розмірі, що не перевищує 60% ВВП. Стабільність цін в рамках Союзу підтримується Європейською системою центральних банків шляхом регулювання короткострокових процентних ставок і проміжним регулюванням грошової маси.

В 2000 році голови держав ЄС прийняли «Лиссабонську стратегію», за якою Союз повинен стати найдинамічнішим співтовариством в світі, здатним до безперервного економічного зростання. Економічне зростання повинно здійснюватись шляхом інтенсивного введення нових технологій в сферах виробництва та послуг. План передбачає щорічні темпи зростання за період 2000-2010 р.р. до 3% і створення до 2010 року 20 млн. нових робочих місць. Економічне зростання повинно супроводжуватись підвищенням рівня життя громадян на основі єдиних соціальних стандартів.

Основні терміни і поняття

Європейське економічне співтовариство, Європейські співтовариства, Європейський Союз, Європейський парламент, Європейська Рада, Рада ЄС, Європейська комісія, Палата аудиторів, Маастрихтський договір, «Лиссабонська стратегія»

Контрольні та дискусійні питання

1. Які країни увійшли до Європейського економічного співтовариства?

2. В якому році та чому Європейське економічне співтовариство було перейменоване у Європейські співтовариства?

3. Відповідно до якого договору та в якому році інтеграційне угрупування було перейменоване у Європейський Союз?

4. Чим викликані зміни в назві інтеграційного об’єднання?

5. Назвіть етапи європейської інтеграції.

6. Вкажіть хронологічні рамки європейської інтеграції.

7. Перелічіть наднаціональні органи, які здійснюють керівництво Європейським Союзом.

8. Які фактори викликали зниження темпів зростання європейської економіки на початку 2008 року?

9. Дайте порівняльну характеристику рівня безробіття в країнах єврозони, США і Японії.

10. В якому році Європейською Радою було прийнято Пакт стабільності та конвергенції?

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття..

2. Наддержавний виконавчий орган ЄС.

3. Представницький і консультативний орган ЄС.

4. Інститут, що слідкує за формуванням і законним управлінням бюджетом ЄС.

5. Об’єднання, створене в 1957 році Бельгією, Голландією, Люксембургом, Францією, Італією, ФРН.

6. Програма, одним з пунктів якої є створення до 2010 р. в країнах ЄС 20 млн. нових робочих місць.

7. Договір, відповідно до якого Європейські співтовариства перейменовані у Європейський Союз.

8. Верховна судова інстанція ЄС.

9. Директивний орган країн ЄС.

10. Єдина валюта країн ЄС.

11. Вирішення конкретних питань на рівні міністрів країн ЄС здійснює міжурядовий орган.