4.4. Теорема Столпера-Самуельсона
Передумови: модель “2×2×2” (2 фактори виробництва, 2 товари, 2 країни); існує абсолютна конкуренція; фактори виробництва можуть рухатись між секторами у межах країни; встановлення торговельних відносин призводить до зростання відносної ціни на зерно.
Формулювання: при виконанні зазначених передумов встановлення вільних торговельних відносин призводить до зростання винагороди фактора, що інтенсивно використовується у виробництві товару, ціна якого збільшується, та зменшення винагороди фактора, що інтенсивно використовується у виробництві товару, ціна якого падає, незалежно від того, яка структура споживання цих товарів власниками факторів виробництва.
Визначальне положення теореми можна сформулювати так: якщо відсутнє спільне виробництво, а економіка характеризується досконалою конкуренцією (тобто ціна кінцевого продукту дорівнює сумі цін факторів виробництва), то ціна продукту змінюється настільки, наскільки в середньому змінюється ціна факторів виробництва.
Під впливом зовнішньої торгівлі (рис. 4.1) екзогенні зміни в темпах приросту цін товарів призводять до непропорційно більших змін в цінах на фактори виробництва. Так, виробництво трудомісткого товару призведе до зростання попиту на працю до рівня D1L і ціни праці до W1, відповідно, попит на капітал зменшиться до рівня D1K, а його ціна (ставка відсотку) до рівня R1. Тому винагорода надлишкового фактору-праці зросте, а капіталу, відповідно, зменшиться. За умов вільної торгівлі відносна ціна праці W1/R1 зросте порівняно з умовами автаркії.
4.5. Теорія життєвого циклу товару
За теорією «циклу життя товару» Ч. Киндельберга, Р. Вернона, Л. Уелса, у міру стандартизації технології виробництва випуск технологічно складних товарів, через виникнення порівняльних переваг (низька заробітна плата), переміщується в країни з нижчим рівнем доходів.
Рис. 4.1. Вплив міжнародної торгівлі на попит на фактори виробництва в праценадлишковій країні.
Виділяють чотири етапи в життєвому циклі товару:
1) створення технологічно складних товарів у країнах з більшим рівнем доходів і подальший їх експорт за кордон;
2) уповільнення експорту, розвиток виробництва цих товарів у країнах з низьким рівнем доходу, що отримують порівняльні переваги через низьку заробітну плату;
3) зростає виробництво цих товарів у країнах з нижчим рівнем доходу, вони отримують статус чистих експортерів;
4) країни з більшим рівнем доходу стають чистими імпортерами зазначених товарів (переваги в розвитку технологій нижчі від переваг більш низької заробітної плати) і одночасно починають виробляти якісно новий продукт.
4.6. Теорія конкурентних переваг м. Портера
Теорія конкурентних переваг М. Портера показує залежність конкурентоспроможності країни на світовому ринку від певних параметрів. На конкурентоспроможність нації впливають:
1) факторні умови – конкурентні переваги країни залежать від рівня забезпеченості факторами виробництва певної кількості та якості;
2) умови попиту на внутрішньому ринку - його стан у взаємозв’язку з потенціальними можливостями зовнішнього ринку вирішальним чином впливає на підприємницьку ситуацію. Тут важливо відзначити й національні особливості (економічні, культурні, освітні, етнічні, традиції й звички), які впливають на вихід фірми за кордони країни. Підхід М. Портера передбачає пріоритетне значення вимог внутрішнього ринку для діяльності окремих компаній;
3) рівень розвитку обслуговуючих галузей та близьких галузей і виробництв – забезпеченість відповідним обладнанням, наявність тісних контактів з постачальниками, комерційними та фінансовими структурами сприяє підвищенню конкурентоспроможності;
4) стратегії фірми та конкурентна ситуація – ринкова стратегія та організаційна структура фірм, які передбачають необхідну гнучкість, і достатня конкуренція на внутрішньому ринку є серйозними стимулами для успішного включення в міжнародну торгівлю;
5) роль уряду - державна підтримка експортних галузей, надання їм пільгового кредитування та оподаткування, розвиток конкурентного середовища в країні тощо.
6) випадкові обставини - зміни умов інвестування, інновації, природо-кліматичні умови, що призводять до коливань витрат виробництва національної продукції відносно світового рівня.