Тема 3. Міжнародна економічна діяльність Основні питання для вивчення

3.1. Міжнародна економічна діяльність: сутність, суб'єкти та форми.

3.2. Міжнародне виробництво і міжнародний бізнес.

3.3. Міжнародна торговельна діяльність.

3.4. Іноземна інвестиційна діяльність. Фінансова діяльність.

Література

1. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебное пособие / Калинингр. ун-т. – Калининград, 2000. – С.37-80.

2. Давлегкильдинова Р. С, Былынь В. Р., Целыковская Н. П. Международные отношения: Текст лекций. – СПб.: СПбГУ, 2001. ‑ С.12-15.

3. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. –М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 55-70.

4. Рыбалкин В.Е. Международные экономические отношения: Уч.; 7-е изд., перераб. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2008. – С. 43-54, 186-204.

5. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 151‑155.

6. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 96‑100.

3.1. Міжнародна економічна діяльність: сутність, суб'єкти та форми

Міжнародна економічна діяльність утворює систему господарських зв'язків між національними економіками країн, відповідними суб'єктами господарювання. Така економічна діяльність заснована на міжнародній спеціалізації виробництва і науки, інтернаціоналізації господарського життя. Можливості, перспективи міжнародної економічної діяльності, її основних форм визначаються поглибленням міжнародного поділу праці, переходом до вищих його типів. Загальний міжнародний поділ праці зумовлює обмін товарами добувних і обробних галузей окремих країн. Особливий поділ праці приводить до розвитку і переважання міжнародної торгівлі готовими виробами різних галузей і виробництв, зокрема внутрігалузевий. Одиничний міжнародний поділ праці означає спеціалізацію на окремих етапах виробництва (вузлах, деталях, напівфабрикатах тощо) і стадіях технологічного циклу (переділах), а також в межах науково-технічних, проектно-конструкторських і технологічних розробок і навіть інвестиційного процесу. Міжнародна економічна діяльність, залежать від наявних (природних, географічних, демографічних і т. ін.) і придбаних (виробничих, технологічних) чинників, а також соціальних, національних, етнічних, політичних і етично-правових умов. Названі чинники міжнародної економічної діяльності визначають її форми. Останні виражаються в обміні між країнами, їх підприємствами, фірмами й організаціями продукцією (товарами і послугами) при міжнародній торгівлі, науково-технічних, виробничих, інвестиційних, валютно-фінансових і кредитних, інформаційних інтернаціональних зв'язках, переміщенні між ними трудових ресурсів.

У міжнародній економічній діяльності приймають участь суб’єкти на регіональному і світовому, приватному і міжнародно-монополістичному рівнях. Це держави, інтеграційні об'єднання, транснаціональні корпорації і транснаціональні банки, міждержавні організації, союзи підприємців, фірми і окремі особи.

Держава як носій влади, володар і розпорядник власності, великих фінансових коштів є звичайним і особливим "суспільним" підприємцем. Водночас вона впливає на внутрішні і зовнішні сектори національного господарства через бюджетну, кредитну, грошову, валютну політики. Поряд з короткостроковим регулюванням національного господарства використовуються довгострокові форми, проводиться відповідна науково-технічна, структурна політики, стимулюються виробничі зрушення, подолання регіональних відмінностей, підвищення конкурентоспроможності національних суб’єктів господарювання.

Транснаціональним корпораціям властива повна або майже повна самостійність в рішеннях і діях, спрямованих на збільшення маси прибутку, зміцнення позицій на світовому ринку а, отже, й розширення масштабів господарської діяльності, посилення конкуренції. В сучасних умовах найбільші транснаціональні корпорації планують свою діяльність у світовому масштабі. Заснований на такому підході глобальний маркетинг веде до зростаючого міжнародного переплетення економічних, соціальних і політичних структур. Ці процеси значно змінюють умови міжнародної діяльності її суб’єктів, деформують відповідний ринок. Понад 30% світової торгівлі є внутрішньофірмовим постачанням таких корпорацій, за внутрішньофірмовими, трансфертними цінами.

Унікальне місце у міжнародній економічній діяльності займає "велика сімка", яка склалася в середині 70-х рр. у складі керівників США, Японії, ФРН, Великої Британії, Франції, Італії і Канади для координації економічної політики провідних західних країн.

Підприємницькі міжнародні організації приймають участь у міжнародній економічній діяльності на приватномонополістичній основі (регіонального і глобального рівня). Найвпливовішою у міжнародній діяльності є Трибічна комісія, створена в 1973 р. Вона об'єднує близько 300 представників бізнесу із США, Західної Європи, Японії з метою сприяння співпраці підприємців різних країн.

Основні форми міжнародної економічної діяльності названих суб’єктів розглянемо в наступних питаннях.