Тема 2. Національні економіки та їх взаємодія Основні питання для вивчення

2.1. Систематизація країн світу: за регіональною та організаційною ознакою, за рівнем економічного розвитку.

2.2. Економічно розвинені країни світу.

2.3. Країни з перехідною економікою. Національна економіка України: загальне та особливе.

2.4. Країни, що розвиваються. Нові індустріальні країни.

2.5. Механізми взаємодії національних економік країн світу.

Література

1. Давлегкильдинова Р. С, Былынь В. Р., Целыковская Н. П. Международные отношения: Текст лекций. – СПб.: СПбГУ, 2001. ‑ С.14-17.

2. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч. l. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, 1997. ‑С. 28‑33.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання–Прес, 2002. – С. 418‑430, 440‑445.

4. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 14‑30.

5. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 25-125.

6. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 504-509.

2.1. Систематизація країн світу: за регіональною та організаційною ознакою, за рівнем економічного розвитку

Структура міжнародної економіки може бути надана завдяки систематизації сукупності національних економік країн світу, що можливо за багатьма критеріями, головні з яких – регіональний, організаційний, соціально-економічний.

1. За регіональною ознакою, тобто розташуванням країн на певній території та (або) належністю до регіональних інтеграційних угруповань, національні економіки поділяються наступним чином.

* За регіонально-континентальною ознакою країни групуються за їх географічним розташуванням: наприклад, країни Східної, Західної, Південної та Північної Європи; Північної та Латинської Америки, Південної, Південно-Східної, Східної та Центральної Азії; Близького та Середнього Сходу і т.д.

* За регіонально-економічним принципом виділення груп країн у межах регіону відбувається відповідно спільних економічних інтересів, однакового рівня розвитку. Наприклад, країни Західної Європи - члени ЄС (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Франція, ФРН) та країни Південної Європи - члени ЄС (Греція, Іспанія, Італія, Португалія); нові індустріальні країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика) та Азії (Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Тайвань).

* За регіонально-інтеграційною ознакою, коли спостерігається спільність економічних інтересів, компліментарність національних господарчих механізмів, достатній рівень індустріального розвитку, територіально-географічна близькість, країни формують інтеграційні угруповання. Так, найбільш сталими та впливовими є наступні: а) європейське – ЄС; б) євразійське – СНД; в) північноамериканське – НАФТА; г) південно-східно-азійське – АСЕАН.

2. За організаційною ознакою систематизація країн світу відбиває особливості сполучення форм міжнародних економічних відносин та їх регулювання.

– За ступенем інтеграції в світову господарську систему виділяють національні економіки закритого та відкритого типу.

Показники відкритості економіки, або показники ступеня залучення країни до міжнародних відносин такі:

(Обсяг експорту за рік)

Експортна квота = –––––––––––––––––––––––––––––––––– * 100%, (2.1)

(Величина річного валового продукту)

(Обсяг імпорту за рік)

Імпортна квота = –––––––––––––––––––––––––––––––––– * 100%, (2.2)

(Величина річного валового продукту)

(Обсяг експорту за рік + Обсяг імпорту за рік)

Зовнішньоторговельна квота = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– * 100%, (2.3)

(Величина річного валового продукту)

– За структурою господарства розрізняють аграрно-індустріальні та індустріально-аграрні економіки;

– За домінуванням певних технологічних укладів виділяють доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економіки;

– За стадією розвитку ринкових відносин розрізняють моделі економіки «традиційного» типу; економіки капіталізму (вільного, монополістичного, державно-монополістичного); економіки сучасного капіталізму (ринкова економіка, що регулюється, або змішана економіка); економіки, що централізовано плануються та управляються;

– За моделлю координації господарських процесів серед розвинутих країн виділяються ті, що використовують ліберально-капіталістичну модель (США, Великобританія), та ті, що спираються на державно-корпоративну модель (Німеччина, Японія, Південна Корея);

– За участю в міжнародних організаціях, конвенціях, нарадах, виділяють країн-учасниць. Найбільш впливовими серед означених організацій є:

- Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка створена у 1960 р., об’єднує біля 30 країн з високим доходом й рівнем розвитку, за мету має швидкий економічний розвиток учасників, підтримку фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпечення сприятливих умов розвитку країн “ третього світу ”;

- Світова організація торгівлі (СОТ) за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціонування ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі, 1947р.) досягнуто зниження міжнародних тарифів з 40% до 4%. СОТ (1995р.) є більш організаційно оформленою структурою регулювання міжнародної торгівлі.

- Бреттон-Вудські інститути (1944р.) — Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують функціонування та розвиток сучасної світової валютної системи.

3. Рівень розвитку національної економіки може визначатися за одним або кількома критеріями, наприклад:

– За показником "ВВП на душу населення": країни з високими (від $11456 на рік), середніми ($936-$11456 на рік) та низькими (менш ніж $936 на рік) доходами (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл країн за номінальним ВВП на душу населення, 2008 р.

– За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), що розраховується за методикою ООН: високо розвинуті (ІРЛП> 0,8), середньо та низько розвинуті країни (ІРЛП< 0,5).

При підрахунку ІРЛП враховуються показники (табл. 2.1):

- середня тривалість життя при народженні;

- рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу);

- рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в доларах США (рис. 2.2).

██ 0.950 і вище ██ 0.900-0.949 ██ 0.850-0.899 ██ 0.800-0.849 ██ 0.750-0.799 ██ 0.700-0.749

██ 0.650-0.699 ██ 0.600-0.649 ██ 0.550-0.599 ██ 0.500-0.549 ██ 0.450-0.499 ██ 0.400-0.449

██ 0.350-0.399 ██ 0.300-0.349 ██ менш ніж 0.300 ██ N/A

Рис. 2.2. Світова карта ІРЛП членів ООН, 2008 р.

Таблиця 2.1 ІРЛП за регіонами та об’єднаннями країн

Рейтинг3		Регіон чи об'єднання	ІРЛП дані 2005 (публ. 2007)
дані 2005 (публ. 2007)	Зміна до 2004/2006
Високий індекс
1	(0)	ОЕСР	0.916
2	(0)	Центральна та Східна Європа та СНД	0.808
3	(0)	Латинська Америка та Карибський регіон	0.803
Середній індекс
4	(0)	Східна Азія та Океанія	0.771
-	-	Світ	0.743
5	(0)	Асоціація держав Південно-Східної Азії (АДПСА)	0.742
6	(0)	Арабські країни	0.699
7	(0)	Країни, що розвиваються	0.691
8	(0)	Південна Азія	0.611
Низький індекс
9	(0)	Африка південніше Сахари	0.493
10	(0)	Найменш розвинуті країни	0.488

= збільшення; = стабільно; = зменшення.

Джерело: Human Development Report 2007/2008. United Nations Development Program (2007).

Крім простих групувань (класифікацій, типології) країн у міжнародній практиці користуються складними – за певною кількістю критеріїв та ознак. Наприклад, виділяють "центр", "полупериферію" и "периферію" міжнародної економіки.

Глобальні міждержавні організації (ООН, МВФ, Світовий банк) тривалий час об’єднували усю різноманітність країн світу у два – три типи. Насамперед, це промислово розвинені країни і країни, що розвиваються. Соціалістичні країни, які існували до початку 1990-х рр., або розподіляли між даними типами (країни Центральної та Східної Європи і колишній СРСР – до промислово розвинених, азіатські соціалістичні країни і Кубу – до країн, що розвиваються), або ж виділяли в окремий третій тип країн із централізованою (чи регульованою) економікою. У наш час „промислово розвинені країни” називають „економічно розвиненими” (або „країнами з розвиненою економікою”), всі країни колишньої соціалістичної системи або ж відносять до країн, що розвиваються, або ж виділяють з їх числа тип країн з перехідною економікою (так звані „постсоціалістичні”). В останнє десятиріччя ХХ століття за рівнем розвитку національної економіки універсальним стає поділ країн на розвинуті країни або економічно (промислово) розвинені країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються (рис. 2.3).

Рис.2.3. Структура міжнародної економіки за рівнем економічного розвитку країн.