3.4. Іноземна інвестиційна діяльність. Фінансова діяльність

Суть міжнародної інвестиційної діяльності полягає у перенесенні за кордон самого процесу створення додаткової вартості. Це пояснює поєднання економічних інтересів суб’єктів міжнародної економічної діяльності, що вкладають іноземні інвестиції та приймають їх. Міжнародне інвестування є процесом вилучення частини капіталу з національного обігу в даній країні й переміщення його в товарній чи грошовій формі у виробничий процес та обіг іншої країни.

Причинами значного зростання міжнародної інвестиційної діяльності є: прискорення економічного зростання та науково-технічного прогресу; перенесення виробництва трудомісткої продукції в країни, що розвиваються (це дозволяє знижувати витрати виробництва за рахунок дешевшої робочої сили); вкладення капіталу в добувні галузі за кордоном забезпечує постійні джерела сировини; вкладення капіталу в обробну промисловість розвинених країн дозволяє долати митні бар'єри; перенесення шкідливих для навколишнього середовища виробництв в інші країни, в першу чергу, що розвиваються.

Міжнародна інвестиційна діяльність здійснюється у формі підприємницького капіталу (прямі інвестиції /вкладення капіталу, які забезпечують контроль інвестора над об’єктами інвестування/, портфельні інвестиції /вкладення в цінні папери, що не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвестування/).

Суб'єкти міжнародної інвестиційної діяльності: ТНК, держави, міжнародні валютно-фінансові організації, юридичні та фізичні особи.

Тенденції міжнародної інвестиційної діяльності: 1) перевищення обсягом зарубіжної продукції ТНК обсягу світової торгівлі; 2)позитивна динаміка прямих іноземних інвестицій (більш ніж чотирикратне збільшення за кожне десятиліття з кінця ХХ ст.); 3)домінування прямих іноземних інвестицій, США, ЄС і Японії, частка яких складає 4/5 від загальносвітового об'єму; 4) рух капіталу відбувається в багатьох напрямах. Багато країн є одночасно експортерами і імпортерами капіталу); 5)збільшення частки прямих інвестицій в порівнянні з портфельними; 6) істотні зміни у галузевій структурі вивозу капіталу (у першій половині ХХ ст. капітал вкладався переважно в добувні галузі, потім – в обробну промисловість і торгівлю, а останньої третини ХХ ст. – переважно у новітні технології і сферу послуг).

Міжнародна фінансова діяльність здійснюється на міжнародному фінансовому ринку при переміщенні фінансів із секторів з відносними надлишками, у ті сектори, де в них є потреба. Суб'єктами міжнародної фінансової діяльності є: національні фінансові інститути; міжнародні інвестиційні інститути (міжнародні інвестиційні фонди, компанії, промислові і фінансові ТНК). Фінансовий капітал обертається на грошовому та фондовому ринках. Тенденцією еволюції фінансового капіталу є набуття ним якості глобального віртуального капіталу, представленого, переважно, цінними паперами й електронними грошима в інформаційних комп’ютерних системах. Такий капітал все більше відокремлюється від функціонування реального капіталу (промислового, торговельного, позичкового) і провокує глобальні фінансові кризи (наприклад, в 1998 і 2008 р.). У ХХІ ст. віртуальний капітал стає глобальною віртуальною мережею, непідконтрольною національним та наднаціональним державним утворенням. Для віртуального капіталу найбільш сприятливими є сфери діяльності, де не відбувається створення нових матеріальних та нематеріальних цінностей.