1. Опозиційні настрої початку 60-х років

Злам 50-60-х років XIX ст. був періодом рідкісного єднання російсь­кого освіченого суспільства, спрямованого на підтримку дій влади здійснити грандіозні перетворення. Селянська реформа 1861 р. стала першим випробу­ванням цієї єдності. З критикою реформи виступили не тільки "ліві" на чолі з О. Герценом та М. Чернишевським. У грудні 1861 р. з'їзд тверських мирових

186

: т.

іравжньої віри і мораль-інувала православ'я з до-

і за кордоном. Виникли й ) вчення. Офіційна церква діяльність великого пись-"поза церквою", що фак-

ва залишалася "панівною мільйони людей, які спо-:лавними (разом із старо-;ення імперії), до того ж Другою за кількістю релі-чани, які становили 11 % яки - 9%, євреї - 4,3%, ї григоріанської церкви -

пільний рух

ибокій перебудові еконо-валися наростанням полі-гкали, і ліберали, і консер-мріяли про конституцію і ь дуже швидко, непроду-ператор теж мав серйозні гь селян, занадто вільно-жних лібералів. Грізним акозова 1866 р., а 1867 р. ування в Парижі. За цих ісерваторам, посилювати

р. приголомшила країну, революційних і лібераль-і частини освіченого сус->ереження стабільності.

•0-х років

;кісного єднання російсь-имку дій влади здійснити з. стала першим випробу-і не тільки "ліві" на чолі з >. з'їзд тверських мирових

_І

Громадська думка і суспільний рух

"посередників висловився за обов'язковий викуп селянських наділів за спри­яння держави, за ліквідацію станових привілеїв дворянства, введення неза­лежного суду і гласності в управлінні, за реформи фінансової системи. Цю акцію тверських мирових посередників підтримав губернський предводитель дворянства О. Унковський. У листі на ім'я імператора, який підписали 112 дво­рян Тверської губернії, стверджувалося, що "скликання виборних від усієї землі російської - єдиний засіб задовільного розв'язання питань, поруше­них, але не розв'язаних Положенням 19 лютого". У лютому 1862 р. відбулася нарада мирових посередників Тверської губернії, яка підтримала ці вимоги. Всіх учасників наради було арештовано і засуджено на різні терміни ув'яз­нення. Виступ тверських лібералів мав відгук серед ліберальної меншості ка­лузького, воронезького, московського, рязанського, тульського дворянства. Подальші урядові реформи, і особливо польське повстання 1863 р., поляри­зували російське суспільство.

Головну небезпеку курсу на оновлення країни становили не помірко­вані ліберали і не люди "вчорашнього дня", які не сприймали будь-яких змін. Загроза виходила з іншого боку, з боку тих, хто вважав реформи занадто "повільними" і "неглибокими". Носіями цих ідей стали насамперед різно­чинці - сини збіднілих дворян, священиків, чиновників нижчих рангів, куп­ців і селян, які одержали можливість вчитися, робити кар'єру саме завдяки реформам Олександра II. Але навчання і служба їх не приваблювали: вони мріяли перетворити Росію за своїм баченням. Під впливом західної "науко­вої", або "позитивістської", філософії серед російської молоді активно ши­рились ідеї нігілізму. Кумир радикальної молоді, публіцист і літературний критик Дмитро Писарєв 1861 р. писав: "Що можна розбити, те і потрібно розбивати; що витримає удар, те згодиться, що розлетиться вщент, те мот­лох... бий направо і наліво, від цього шкоди не буде". Основну силу пере­будови суспільства він бачив у діяльності "реалістів, які критично дума­ють", озброєних останніми досягненнями науки. Типовими рисами нового покоління І. Тургенєв наділив Євгена Базарова - головного героя свого роману "Батьки і діти" (1862). Особливо дратували передову молодь патріархальні сі­мейні стосунки. Дівчата-нігілістки залишали батьківський дім, одягали скром­не вбрання, вступали на різноманітні курси, домагаючись особистої свободи.

На початку 60-х років визначальний вплив на настрої радикально на­лаштованої частини російського суспільства мала діяльність закордонного гуртка О. Герцена та публіцистика М. Чернишевського. О. Герцен, який спо­чатку вітав царський маніфест про звільнення селян і називав Олександра II "Визволителем", після інформації про розправу над селянами в Бездні та Кандієвці, опублікував серію статей у "Колоколі" з гнівним осудом урядової політики. У липні 1861 р. в лондонській друкарні Герцена було надруковано, а потім надіслано до Росії прокламацію "До молодого покоління", авторами якої були М. Шелгунов та М. Михайлов. Критикуючи селянську реформу і всю по­літику уряду, автори прокламації закликали молодь, насамперед студентство, до розгортання революційної пропаганди серед народу, організації гуртків.

187

Росія в другій половині XIX ст.

Від початку літа 1861 р. друзі Герцена та М. Огарьова - брати О. і М. Сєрно-Соловйовичі, М. Обручов, О. Слєпцов розпочали створення рево­люційної організації "Земля і воля", програмовим документом якої стала опублікована в "Колоколі" стаття М. Огарьова "Що потрібно народові?". На запитання Огарьов відповів: "Дуже просто, народові потрібна земля і воля". Організація була своєрідною федерацією конспіративних груп і гуртків, що виникли в різних регіонах Росії. їхня діяльність спрямовувалася на підго­товку селянського повстання, яке очікували навесні 1863 р. Герцен і Огарьов підтримували організацію у своїх друкованих органах та матеріально, однак вона так і не була остаточно оформлена. Згодом декого з її членів заарешту­вали за зв'язок із "лондонськими пропагандистами", інші емігрували. З по­чатком повстання в Царстві Польському (1863) гурток Герцена, у якому з'я­вився М. Бакунін, бачив своє головне завдання в координації сил російських і польських революціонерів.

Від 1853 р., часу закінчення навчання в Петербурзькому університеті, Микола Чернишевський (1828-1889) був провідним публіцистом журналів "Отечественньїе записки" та "Современник". Син священика, він привніс у свої політичні погляди аскетизм, цілеспрямованість і самопожертву, гідні ду­ховного сану, до прийняття якого він готувався, але від якого все ж відмо­вився. Ідеал сільського священика, який служить своїм прихожанам, Черни­шевський переніс у сферу суспільно-політичного служіння всьому народові, будучи тверезим утилітаристом, прихильником раціонального егоїзму. Ці два елементи, релігійний і світський, аскетизм і розрахунок, надавали Чер-нишевському внутрішньої напруги, що на теоретичному рівні вилилося в ідею соціальної революції. Розчарований умовами звільнення селян і втра­тивши віру, за його словами, в "напівпанський" соціалізм Герцена, він ді­йшов висновку: тільки революція "знизу" здатна принести народові поліпшен­ня життя, а до її наступу обов'язок освічених людей у тому, щоб поширювати в народі соціалістичні ідеї.

До Третього відділення 15 серпня 1861 р. потрапила прокламація "Пан­ським селянам від їх доброзичливців уклін", де в доступній формі роз'яс­нювався грабіжницький зміст реформи. Прокламація переконувала селян у тому, щоб вони не вірили цареві, який діє в інтересах поміщиків, і готува­лися до організованого виступу проти них*. Як імовірного автора проклама­ції на початку липня 1862 р. М. Чернишевського було заарештовано, хоча й

* Серед прокламацій, які поширювалися 1862-1863 р., особливий інтерес (як один із перших виявів екстремістського напряму в опозиційному русі) представляє "Молода Росія" московського студента Петра Заїчневського. Прокламація ратувала за "близьку революцію, криваву і невмолиму", за встановлення жорсткої революційної диктатури для придушення можливих контрреволюційних виступів і впровадження "в якомога найближчому часі нових основ суспільного та економічного побуту". Майбутня рево­люція бачилася як народна, керівництво нею мало взяти на себе "молоде покоління", на яке автор прокламації покладав свою "головну надію".

188

Громадська думка і суспільний рух

Огарьова - брати О. і очали створення рево-окументом якої стала )трібно народові?". На готрібна земля і воля", шх груп і гуртків, що шовувалася на підго-53 р. Герцен і Огарьов та матеріально, однак о з її членів заарешту-нші емігрували. З по-Герцена, у якому з'я-їнації сил російських і

рзькому університеті, убліцистом журналів леника, він привніс у мопожертву, гідні ду-ід якого все ж відмо-і прихожанам, Черни-іння всьому народові, пального егоїзму. Ці мунок, надавали Чер-)му рівні вилилося в іьнення селян і втра-лізм Герцена, він ді-ги народові поліпшен-іу, щоб поширювати в

ла прокламація "Пан-гупній формі роз'яс-іереконувала селян у поміщиків, і готува-зго автора проклама-іаарештовано, хоча й

вий інтерес (як один із ) представляє "Молода ія ратувала за "близьку еволюційної диктатури ровадження "в якомога обугу". Майбутня рево-"молоде покоління", на

досі невідомо, чи він брав участь у її написанні. Поки велося слідство, два роки Чернишевський перебував у Петропавловській фортеці. Тут він написав роман "Що робити?", опублікований 1862 р., який став ілюстрацією його політичних ідеалів і який мав величезний вплив на кілька поколінь російсь­ких революціонерів, і на В. Ульянова (Леніна) також. Хоча обвинувачення і не було юридично доведено, суд виніс вирок - 14 років каторги (цей термін згодом було зменшено вдвічі) і пожиттєве поселення в Сибіру. Після при­низливої процедури "громадянської страти" 19 травня 1864 р. Чернишевсь­кого заслали на каторжні роботи до Сибіру. Лише 1889 р., за кілька місяців до смерті, йому дозволили повернутися на батьківщину до Саратова. Арешт і каторга сформували образ Чернишевського як полум'яного революціонера, на­самперед серед радикальної молоді.