Блок інформації

Доказове визначення наявності крові в об’єкті, крім досліджень, що докладно описані в підручнику, можливе із застосуванням діагностичних стрічок гемоФАН (HemoPHAN), біохімічним методом.

Діагностичні стрічки «ГемоФАН» дають синє забарвлення при притисненні зволоженої індикаторної ділянки до поверхні, якщо на ній є сліди крові. Зона індикації містить стабілізований органічний гідроперекис, кислотний буфер і хромоген, який в присутності гемоглобіну окислюється з утворенням продуктів, пофарбованих в інтенсивний синій колір. Смужки відрізняються високою чутливістю і дозволяють надійно виявити гемоглобін п’яти еритроцитів в 1 мл фізіологічного розчину.

Біохімічний метод передбачає застосування різних модифікацій хроматографії, флуоресцентної мікроскопії. Метод флуоресцентної мікроскопії оснований на здатності органічної речовини (в нашому випадку – гемоглобіну) при заданих умовах утворювати флуоресценцію в певних чітко визначених параметрах; мікрологічні дослідження феномену флуоресценції мають високу роздільну здатність(0,0000000001 г/см куб.).

Встановити вагітність і пологи, що відбулися, можливо за наявністю в крові фермента лейцинамінопептидази. Цей фермент визначається в крові на 8-10 тижні вагітності і зберігається протягом 40-50 днів після пологів.

В мембрані тромбоцитів є антигени, аналогічні еритроцитарним і лейкоцитарним (HLA), а також властиві тільки цим клітинам крові – тромбоцитарні антигени; відомі антигенні системи Zw, PL, Ко. Ці системи також використовуються в експертних дослідженнях.

В основі генної ідентифікації лежить полімеразна ланцюгова реакція – експериментальний метод молекулярної біології, що дозволяє добитися значного збільшення малих концентрацій певних фрагментів ДНК в біологічному матеріалі. ДНК із зразку матеріалу (кров, слина, сперма, вагінальні виділення, волосся тощо) розщеплюють на фрагменти електрофорезом, потім ампліфікують (збільшують кількість копій) за допомогою полімеразної ланцюгової реакції, отримуючи картину розташування смуг, що віддзеркалює генетичний профіль молекули ДНК.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10.

СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА УШКОДЖЕНЬ, СПРИЧИНЕНИХ ТУПИМИ

І ГОСТРИМИ ПРЕДМЕТАМИ

Зміст практичного заняття

Кожному студенту пропонується об’єкт медико-криміналістичного дослідження (препарат шкіри, внутрішнього органу, кістки) з ушкодженням, заподіяним тупим або гострим предметом, для складання навчального «Акта судово-медичного дослідження».

Питання для визначення початкового рівня знань:

1. Класифікація тупих предметів (А.І.Муханов, 1969) (С. 199).

2. Механізми дії тупих предметів – удар, стискання, розтягування, тертя (С. 199-200).

3. Судово-медичне поняття «садно» (С. 200).

4. Судово-медичне поняття «синець» (С. 202).

5. Судово-медичне поняття «рана» (С. 205).

6. Механізм утворення і судово-медичні властивості забитих ран (С. 206-207).

7. Види ушкоджень внутрішніх органів при цілісності шкірних покривів (С. 208).

8. Види переломів плескатих кісток (С. 209-210).

9. Переломи типу Фор 1, Фор 2, Фор 3, механізм утворення (С. 213-214).

10. Диференційна діагностика прямого і непрямого переломів ребер (С. 214-215).

11. Види переломів трубчастих кісток (С. 215-216).

12. Класифікація гострих предметів (С. 244).

13. Механізм утворення різаних ран, їх властивості (С. 244-247).

14. Механізм утворення рубаних ран, їх властивості (С. 247-250).

15. Механізм утворення колотих ран, їх властивості (С. 250-251).

16. Механізм утворення колото-різаних ран, їх властивості (С. 251-254).

17. Особливості ушкоджень, заподіяних власною і сторонньою рукою (С. 253-254).

18. Методи ідентифікаційних досліджень знарядь травми (С. 253, 582-585).

19. Місцеві зажиттєві реакції на ушкодження (С. 267).

20. Загальні реакції на ушкодження (С. 267).

21. Сучасні методи визначення зажиттєвості та давності спричинення ушкоджень (С. 267-270).

22. Вирішення питання про можливість смертельно поранених до самостійних цілеспрямованих дій (С. 304-306).

23. Причини смерті від механічної травми (С. 258-266).