2. Базові стратегії організації

Базові стратегії організації, це такі, які відображають різні стратегічні підходи до напрямків зростання фірми і зв’язані із зміною стану одного або кількох з перерахованих елементів: продукт, ринок, технології, галузь, положення фірми в середині галузі. До них відносяться наступні:

1. Стратегія обмеженого росту, згідно з якої організація обирає темпи росту, співставні з темпами природного росту ринку і інфляції. В цьому випадку організація зберігає свою долю ринку незмінною, що не веде до загострення конкурентної боротьби.

2. Стратегії концентрованого росту, які пов’язані із зміною продукту або ринку без зміни галузі діяльності. До цієї групи стратегій відносяться:

1. стратегія посилення позицій на ринку, при якій фірма намагається з тим же продуктом посилити свої позиції і збільшити долю ринку. Це передбачає витіснення конкурентів за рахунок маркетингових заходів, або встановлення над ними контролю через горизонтальну інтеграцію;

2. стратегія розвитку ринку, яка передбачає пошук нових ринків для існуючих продуктів фірми;

3. стратегія розвитку продукту, яка передбачає зростання фірми за рахунок випуску нового продукту на вже освоєний ринок.

3. Стратегія інтегрованого росту, пов’язана з розширенням фірми шля-хом додавання нових структур через придбання власності чи розширення зсередини. До цієї групи стратегій відносяться:

1) стратегія прямої вертикальної інтеграції, передбачає зростання фірми шляхом придбання або посилення контролю над структурами, які перебувають між фірмою і кінцевим споживачем;

2) стратегія зворотної вертикальної інтеграції, передбачає зроста-ння фірми шляхом придбання або посилення контролю над постачальниками.

4. Стратегії диверсифікованого зростання, розробляються тоді, коли фірма не може далі розвиватися з цим продуктом на цьому ринку в рамках цієї галузі. Це проявляється за наступних умов:

1. ринки перебувають у фазі зрілості або занепаду;

2. існуючий бізнес потребує значних коштів, які можуть бути вкладені в більш прибуткові сфери;

3. новий бізнес може викликати ефект синергії;

4. антимонопольне законодавство не дає змоги далі розширювати бізнес в рамках галузі;

5. очікується скорочення податкових витрат;

6. очікується полегшення виходу на внутрішні і зовнішні ринки.

До цієї групи стратегій відносяться наступні:

1. стратегія центрованої диверсифікації, ґрунтується на пошуку та використанні можливостей випуску нових продуктів на освоєному ринку з використанням існуючих технологій;

2. стратегія горизонтальної диверсифікації, передбачає пошук можливостей зростання на існуючому ринку за рахунок випуску нових продуктів на новій технологічній основі. При цьому можуть бути спільні, наприклад, канали збуту;

3) стратегія конгломеративної диверсифікації, полягає в тому що фірма розширюється за рахунок випуску нової, технологічно не зв’язаною з існуючими видами, продукції на нові ринки.

5. Стратегії скорочення, полягають в тому, що фірма обирає темпи росту нижчі ніж ріст ринку і темпи інфляції.

До цієї групи стратегій відносяться наступні:

1) стратегія «збирання врожаю», передбачає максимальне одер-жання прибутку в короткостроковій перспективі з одночасним припиненням інвестування даного напрямку бізнесу;

2) стратегія поступового згортання, передбачає повільне скоро-чення обсягів випуску продукції і витрат на неї у зв’язку із ускладненням ринкової ситуації;

3) стратегія «відсікання» зайвого, передбачає, що фірма ліквідовує окремі, не перспективні з її точки зору, бізнес-напрямки, концентруючи ресурси на більш перспективних;

4) стратегія ліквідації, передбачає швидкий і новий вихід фірми з ринку шляхом ліквідації активів. Реалізується тоді, коли фірма не може вести даний напрям бізнесу.