3. Стратегічна гнучкість і синергизм в системі забезпечення стратегічної стійкості організацій

Визначення:

Стратегічна гнучкість – це здатність організацій швидко і з мінімальними втратами адаптуватись до можливих стратегічних несподіванок чи непередбачуваних впливів.

Виділяють два види стратегічної гнучкості:

1. Зовнішня стратегічна гнучкість забезпечується шляхом вибору таких СЗГ, зон стратегічних ресурсів (ЗСР) та груп стратегічного впливу які:

1. залежать від різних технологій;

2. вимагають різних економічних, політичних, соціально-культурних умов.

Таким чином, стратегічні несподіванки, які можуть виникнути в одній СЗГ не зможуть вразити інші.

Примітка 1. Зони стратегічних ресурсів, це ті ресурси, які важливі для організації і які перебувають в зовнішньому середовищі в обмеженій кількості.

Примітка 2. Групи стратегічного впливу це політичні, громадські та інші організації, які суттєво впливають на політичне та соціально-культурне середовище відповідної СЗГ.

Критеріями зовнішньої стратегічної гнучкості можуть виступати показники питомої ваги кожної СЗГ організації у обсязі продаж, прибутку, обсягах капіталовкладень (табл. 21)

Таблиця 21 – Оцінка зовнішньої стратегічної гнучкості організації (приклад)

Назва СЗГ	% продаж	% прибутку	% капіталовкла-день
СЗГ-1 СЗГ-2 СЗГ-3	28 34 38	32 31 37	36 29 35
Разом	100	100	100

Рівень зовнішньої стратегічної гнучкості організації тим вищий, чим більш рівномірно розподілені долі продаж, прибутку, капіталовкладень по стратегічних зонах господарювання. Цей вид гнучкості характерний більше для диверсифікованих фірм.

2. Внутрішня стратегічна гнучкість забезпечується шляхом такої внутрішньофірмової координації, при якій ресурси фірми можуть бути швидко і легко переведені з однієї СЗГ в іншу.

Внутрішню стратегічну гнучкість можна забезпечити за рахунок наступних факторів:

1. за рахунок властивостей технологій, які повинні бути достатньо гнучкими, щоб переорієнтуватись на випуск інших споріднених видів продукції;

2. за рахунок кваліфікації персоналу, який повинен мати широку професійну підготовку для того щоб, при потребі, переорієнтуватись на інший вид діяльності;

3. за рахунок характеристик обладнання, будівель, споруд, які повинні мати достатньо універсальний характер, для того, щоб організація змогла переорієнтуватись на інший напрям діяльності;

4. за рахунок особливостей складських запасів, які повинні дати можливість організації деякий час, до налагодження постійних поставок ресурсів, працювати в новому напрямку.

Цей вид гнучкості більше характерний для підприємств малого і середнього бізнесу.

Ще одним способом підвищення стратегічної стійкості організацій є досягнення відповідного рівня синергизму.

Визначення:

Синергизм (від грецького синергос – той, що діє разом) – такий варіант взаємодії окремих елементів при якому сумарний ефект є вищим ніж проста сума ефектів від дії кожного елемента окремо.

Основні джерела синергизму наступні:

1. Використання одних і тих же виробничих потужностей.

2. Використання одних і тих же внутріфірмових служб (НДДКР, маркетингу, збуту та ін.).

Рекомендована література: 1, 2, 4, 9, 10, 11, 29, 32.