Питання для контролю

1. Суть, склад та структура зовнішнього середовища організацій.

2. Особливості стратегічного аналізу зовнішнього середовища не прямої дії.

3. Процес та етапи стратегічного аналізу конкуренції та конкурентного середовища.

4. Основні економічні показники, які характеризують галузь.

5. Конкурентні сили галузі за М.Портером.

6. Фактори, що впливають на рівень інтенсивності конкуренції в галузі.

7. Оцінка чинників, які спричиняють зміни у конкурентному середовищі.

8. Карта стратегічних груп та особливості її побудови і використання.

9. Прогнозування найбільш ймовірних кроків конкурентів.

10. Суть та необхідність виявлення і оцінки галузевих ключових факто-рів успіху.

11. Прийняття рішення щодо стану конкурентного середовища та ме-тодів конкурентної боротьби.

12. Оцінка впливу споживачів.

13. Оцінка впливу постачальників.

14. Оцінка впливу партнерів та побудова матриці стейкхолдерів.

Модуль 2

Тема 5. Стратегічний аналіз внутрішнього середовища організації

План:

1. Концептуальні основи стратегічного аналізу внутрішнього середовища організації.

2. Загальна характеристика організації та її стратегії.

3. Стратегічний аналіз фінансової, виробничої та маркетингової діяльності.

4. Стратегічний аналіз інноваційної діяльності, трудових ресурсів та системи загального управління.

1. Концептуальні основи стратегічного аналізу внутрішнього середовища організації

Визначення:

Під внутрішнім середовищем організації розуміють сукупність елементів і зв’язків між ними, які перебувають в середині організації і суттєво впливають на її стан і властивості.

Головними групами елементів внутрішнього середовища організації є цілі, завдання, структура, технології, люди.

Концептуальною основою стратегічного аналізу внутрішнього середовища організації є системний підхід згідно з якого організація – це складна система, елементи і зв’язки якої націлені на реалізацію певної мети (місії).

Системний аналіз передбачає декомпозицію (поділ) організації, як системи на підсистеми і складові елементи з метою дослідження їх впливу на властивості системи. Відповідно до цього система управління організацією може складатися з наступних підсистем:

1. підсистеми управління виробництвом;

2. підсистеми управління маркетингом;

3. підсистеми управління фінансами;

4. підсистеми управління інноваційною діяльністю;

5. підсистеми управління персоналом;

6. підсистеми зовнішньоекономічної діяльності.

При виділенні підсистем доцільно керуватись наступними критеріями:

1. підсистеми можуть суттєво впливати на досягнення цілей системи;

2. підсистеми пов’язані з системою загальносистемного характеру, яка має необхідний та логічний зв’язок із досягненням цілей;

3. підсистеми створюються за ознаками, які чітко проявляють необхідний функціональний зв’язок одних підсистем з іншою та системою в цілому;

4. підсистеми пов’язані з поведінкою всіх елементів системи та відображають її зв’язки з навколишнім середовищем.

Для виділення елементів підсистеми необхідно керуватись наступними їх характеристиками.

1. елемент виступає структуроутворюючою частиною організації як системи;

2. елементу притаманні властивості, які використовуються або будуть використовуватись;

3. властивості елементів визначають їх місце у внутрішній організаційній системі;

4. цілі системи визначають конкретну форму існування елементів;

5. елементи та підсистеми діють лише у взаємозв’язку з іншими підсистемами і елементами системи організації;

6. взаємодія елементів і підсистем буде тим ефективнішою, чим краще будуть упорядковані взаємозв’язки.