2. Характеристика стратегій лідерства за витратами, продуктової диверсифікації та оптимальних витрат

Стратегія лідерства за витратами передбачає зниження повних витрат на виробництво товару або послуги і, відповідно, ціни, що приваблює більшу кількість споживачів.

Конкурентні переваги низьких витрат найбільш доречні в наступних випадках:

1. на ринку переважає цінова конкуренція;

2. продукція має високий рівень стандартизації;

3. витрати покупців на перехід до споживання продукції конкуруючих фірм незначні.

Основні шляхи досягнення конкурентних переваг за витратами наступні:

1. спрощення процесу розроблення товару;

2. видалення надмірностей в естетичному оформленні товару;

3. реінжиніринг основних виробничих процесів з метою скорочення необхідних виробничих кроків і неефективних дій;

4. використання більш простих і раціональних технологій;

5. зменшення рівня використання дорогих матеріалів і комплектуючих;

6. використання системи прямих поставок продукції споживачам, або скорочення кількості посередників;

7. перенесення виробничих потужностей ближче до споживача (постачальника);

8. досягнення більш економічного рівня вертикальної інтеграції;

9. обмеження витрат, пов’язаних з великою кількістю модифікацій товару.

Орієнтація на стратегію лідерства за витратами несе певні загрози, зокрема:

1. ймовірність технологічного прориву з боку конкурентів, що зведе нанівець зусилля фірми;

2. ймовірність копіювання дій лідера з боку конкурентів;

3. ймовірність зміни можливих переваг.

Стратегія широкої продуктової диверсифікації передбачає надання продуктам фірми властивостей, що відрізняють їх від продуктів фірм-конкурентів і приваблюють споживачів. Вона доречна в наступних випадках:

1. існує багато способів зміни товарів чи послуг, більшість покупців усвідомлює нові цінності;

2. потреби покупців чи способи використання продукту суттєво відрізняється;

3. невелика кількість конкурентів застосовують аналогічний підхід до диверсифікації.

Диверсифікація забезпечує конкурентну перевагу, коли вона ґрунтується на:

1. технічній досконалості виробу;

2. якості виробу;

3. високоякісному обслуговуванню клієнтів.

Виділяють три основні підходи до випуску диверсифікованого продукту:

1. Розробити такі характеристики й особливості товару, які знизять сукупні витрати покупців на використання продукції фірми, включаючи витрати на обслуговування, експлуатацію, збереження, утилізацію відходів та ін..

2. Створити такі особливості товару, щоб підвищувалась результативність його застосування споживачем, зокрема через розширення можливостей, довговічність, зручність у використанні, екологічність, можливість модернізації та ін..

3. Надати товару риси, що підвищують ступінь задоволення споживачів, включаючи естетичне оформлення, ексклюзивність, престижність і т.д.

Типові помилки при здійсненні диверсифікації продукту:

1. Спроба диференціації на основі того, що не є цінним для споживача.

2. Надмірне зростання витрат на диференціацію і, відповідно, ціни товару в порівнянні із конкурентами.

3. Спроба встановити занадто високу ціну за додаткові характеристики товару.

4. Ігнорування популяризації ознак диференціації.

5. Не розуміння, чи відсутність знань про те, що для покупця є цінністю товару.