4. Матриця і. Ансоффа та тримірна схема д. Абеля в системі портфельного аналізу.

Двомірна матриця І. Ансоффа ґрунтується на комбінації старого або нового ринків із старим або новим товаром (рис. 8).

	Старий ринок	Новий ринок
Старий товар	1 Удосконалення діяльності	2 Стратегія розвитку ринку
Новий товар	3 Товарна експансія	4 Диверсифікація

Рис. 8. Двомірна матриця І. Ансоффа

1. Стратегія удосконалення діяльності, рекомендується, коли фірма працює на старому ринку із старим товаром. Увага концентрується на маркетингових заходах системі ФОПСТИЗ та ін.

2. Стратегія розвитку ринку, рекомендується при виході фірми із старим товаром на нові ринки. Увага концентрується на розширенні збутової мережі, освоєння нових сегментів і т.д.

3. Стратегія товарної експансії, рекомендується при виході на старий ринок з новим товаром. Увага концентрується на використанні сформованої дилерської сітки, репутації фірми, відомої споживачам торгової марки.

4. Стратегія диверсифікації, передбачає розробку нових видів продуктів з одночасним виходом на нові ринки. Вона є найбільш ризиковою і потребує значних капіталовкладень. Але, у випадку успіху, забезпечує стабільні прибутки.

Д. Абель запропонував визначити галузь бізнесу в трьох вимірах:

1. Групи покупців, які обслуговуються (хто?);

2. Потреби покупців (що?);

3. Використовувану технологію розробки та виробництва продукту (як?). (рис.9)

Хто? Сегмент ринку

Що?

Характеристики потреб

ЯК ? Технології

Рис. 9. Тримірна схема Д. Абеля

В цьому випадку досягається ефект синергії, оскільки діючими технологіями фірми можна задовольнити нові потреби старих сегментів, або ті ж потреби для нових груп споживачів.

Рекомендована література: 1, 4, 7, 8, 9, 11, 12, 17, 30.

Питання для контролю

1. Суть, зміст і значення портфельного аналізу.

2. Особливості застосування МБКГ для портфельного аналізу.

3. Матриця Дж. Електрик «Мак Кінзі» та її застосування для портфельного аналізу.

4. Модель портфельного аналізу «Shell-DРМ».

5. Застосування матриці фірми «Arthur D.Little» для портфельного аналізу.

6. Матриця «продукт-ринок» І. Ансоффа.

7. Тримірна матриця Д.Абеля в системі портфельного аналізу.

Тема 8. Стратегічне планування в системі стратегічного управління

План:

1. Сутність, мета та принципи стратегічного планування.

2. Зміст і структура стратегічного плану.

3. Процес та етапи стратегічного планування.

1. Сутність, мета та принципи стратегічного планування

Визначення

Стратегічне планування – це систематизовані та певним чином формалізовані дії організації, спрямовані на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратегічних планових документів різного типу та забезпечення виконання розроблених планів і програм.

Мета стратегічного планування: встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства у довготерміновій перспективі.

Передумови переходу до стратегічного планування:

1. Необхідність адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища.

2. Потреба в об’єднанні та узгодженні різних напрямків діяльності фірми.

3. Необхідність реалізації конкурентних переваг.

4. Розвиток теорії та практики стратегічного управління.

5. Розвиток інформаційних систем та можливість доступу до інформаційних джерел.

6. Посилення інноваційних процесів у бізнесі.

Принципи стратегічного планування:

1. Відповідність корпоративній місії та цілям.

2. Багатоваріантність, альтернативність та селективність, тобто передбачення кількох альтернатив та можливість переходу на них при необхідності.

3. Глобальність, системність, збалансованість, тобто орієнтація на охоплення всіх напрямків діяльності об’єкта.

4. Наступність, послідовність, безперервність – стратегічні плани повинні ґрунтуватись на досягнутих результатах і здійснюватись безперервно.

5. Наукова та методична обґрунтованість.

6. Гнучкість та динамічність.

7. Кількісна та якісна визначеність.

8. Довготерміновість заходів.

Переваги стратегічного планування:

1. зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами;

2. орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей;

3. врахування можливостей і загроз зовнішнього середовища;

4. врахування сильних і слабих сторін підприємства;

5. свідома підготовка до майбутнього.

«Пастки» стратегічного планування:

1. підміна змісту стратегічного планування формою, бюрократичними процедурами;

2. великі витрати часу на розробку стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакції на зміни в середовищі;

3. розлив між стратегічною та поточною діяльністю;

4. розробка не реалістичних планів та завищені очікування від їх впровадження.

В практичній діяльності підприємств поширені наступні моделі стратегічного планування:

1. модель на основі «стратегічної прогалини», тобто різниці між можливостями зростання підприємства та бажаним його станом в майбутньому. Проблеми, які потрібно вирішити, щоб заповнити «стратегічну програму» складають основу стратегічного плану;

2. модель на основі ринкових переваг, які виявляються в процесі SWOT-аналізу і закладаються у стратегічний план;

3. модель, орієнтована на створення і підтримку конкурентоспроможності підприємства. Стратегічний план розробляється відповідно до закладеного в цілях підприємства рівня конкурентоспроможності;

4. модель, зорієнтована на створення позитивного іміджу. Стратегічний план розробляє відповідно до тих завдань, які слід вирішити, щоб забезпечити позитивний імідж підприємства (якість, сервіс, соціальна відповідність і т.д.);

5. модель, яка залежить від розмірів і масштабів діяльності організації, тобто чим більші масштаби діяльності підприємства, тим досконалішими і повнішими повинні бути стратегічні плани, оскільки помилка може привести до великих збитків.