Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
стр мен оп кон 2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
2.9 Mб
Скачать

3. Характеристика основних інструментів господарського і стратегічного управління

Для кожного етапу господарського управління були характерні відповідні інструменти (див. табл. 1), які потребують більш детальної характеристики.

1. Довідники, інструкції. Суть їх полягає у науковому обґрунтуванні та документальному оформленні найкращих способів виконання робіт чи окремих операцій, доведення їх до підлеглих у вигляді настанов, інструкцій, консультацій та здійснення відповідного контролю.

2. Фінансовий контроль. Суть його полягає у здійсненні менеджерами необхідних коригуючих дій у відповідності до одержаних фінансових результатів за попередній період.

3. Довготермінове планування. Суть його полягає у визначенні довго-термінових перспектив фірми в майбутньому на основі екстраполяції тенденцій, що склалися у минулому. При цьому довготермінове планування не дає відповіді на те, чому склалися саме такі тенденції.

4. Поточні бюджети. Передбачають розробку системи бюджетів орга-нізацій у вигляді калькуляцій, кошторисів, фінансових результатів на майбутній період (частіше всього, на рік).

5. Бюджети капіталовкладень. Передбачають розрахунок обсягів та на-прямків капіталовкладень на майбутній календарний період з врахуванням очікуваних фінансових результатів діяльності фірми.

6. Стратегічне планування. Суть його полягає у визначенні довготер-мінових перспектив фірми в майбутньому на основі прогнозів і передбачень змін. Стратегічне планування передбачає прогнозну оцінку стану факторів, які впливатимуть на фірму в майбутньому і сукупний напрям їх впливу. На основі цього планується розвиток фірми.

7. Вибір стратегічних позицій. Передбачає доповнення стратегічного планування зміною внутрішньо фірмового потенціалу у відповідності до майбутніх вимог ринкового середовища.

8. Ранжирування стратегічних завдань. Передбачає встановлення чіткої пріоритетності в реагуванні на велику кількість проблем, що виникають перед організаціями. При цьому виниклі проблеми рекомендується ділити чотири групи:

  1. важливі і негайні, які передаються до негайного виконання;

  2. важливі середньо термінові, реалізація яких планується в наступному календарному періоді (місяці, кварталі);

  3. важливі не термінові, які передбачається вирішувати в довготерміновій перспективі;

  4. фальшиві проблеми, які не потребують подальшого розгляду.

9. Управління по слабих сигналах. Передбачає, що фірма починає готу-ватися до майбутніх загроз (можливостей) тоді, коли в зовнішньому середовищі з’являється слаба і невизначена інформація про можливу їх появу. В залежності від сили сигналу (інформації) характер підготовки фірми змінюється від встановлення постійного спостереження за зовнішнім середовищем до розробки і реалізації відповідних планів дій.

10. Управління в умовах стратегічних несподіванок. Передбачає дії фірми у відповідь на проблему, яка з’явилась несподівано і наперекір очікуванням. Рекомендується наступні дії фірми:

  1. формування трьох груп вищого керівництва; група повсякденної дії; група уникнення паніки; група з надзвичайних заходів;

  2. створення низових груп оперативної дії, готових виконувати доручення вищого керівництва;

  3. встановлення прямого зв’язку між вищим керівництвом і низовими групами;

  4. попереднє тренування персоналу до появи стратегічної несподіванки.

В сучасних умовах фірми можуть використовувати всі перераховані інструменти управління. Пріоритетність їх застосування визначається станом зовнішнього середовища в якому функціонує фірма.

Рекомендована література: 1, 4, 6, 7, 11.