2. Еволюція умов діяльності організацій та формування концепції стратегічного менеджменту

Концепція стратегічного управління з’явилася на певному етапі розвитку бізнесу, коли умови діяльності фірми настільки ускладнились, що почали вимагати нових підходів до управління.

У зв’язку з цим, І. Ансофф виділив три епохи в розвитку умов діяльності фірми, які вплинули на розвиток господарського управління та його інструментів (табл.1).

Таблиця 1 – Розвиток умов діяльності організацій та господарського управління

Епохи	Етапи розвитку господарського управління	Інструменти господарського управління
1. Епоха масового виробництва (сер. ХІХ- поч. ХХ ст.)	1. Управління на основі контролю.	1. Довідники. 2. Інструкції. 3. Фінансовий контроль.
2. Епоха масового збуту (поч.-сер. ХХ ст.)	2. Управління на основі екстраполяції	1. Довготермінове плану-вання. 2. Поточні бюджети. 3. Бюджети капіталовкла-день.
3. Постіндустріальна епоха 3.1. Перший період (50-і-70-і рр. ХХ ст.) 3.2. Другий період (70-і р. ХХ ст. – н.ч.)	3. Управління на основі передбачень змін. 4. Управління на основі гнучких екстрених рішень.	1.Стратегічне планування. 2.Вибір стратегічних по - зицій. 1.Ранжирування стратегіч-них завдань. 2. Управління по слабих сигналах. 3. Управління в умовах стратегічних несподіва- нок.

1.Риси епохи масового виробництва щодо умов діяльності фірм:

1.1. тенденція перевищення попиту над пропозицією на товари масового вжитку, що викликана наступними причинами:

1. адміністративне об’єднання багатьох західних країн;

2. бурхливий розвиток залізничного транспорту;

3. динамічний ріст доходів населення;

0. 1.2. визначена поведінка споживача;

1. 1.3. невтручання держави у справи бізнесу;

2. 1.4. бурхливий розвиток технологій масового виробництва;

3. 1.5. концентрація капіталу та формування великих і надвеликих фірм у кож-ній галузі;

4. 1.6. відносно визначене конкурентне середовище;

5. 1.7. концентрація уваги менеджерів, головним чином, на внутрішньому сере-довищі організації;

6. 1.8. головним завданням менеджменту було – виробити якнайбільше продук-ції з мінімальними витратами.

В рамках цієї епохи виділений і перший етап розвитку господарського управління – управління на основі контролю. Суть його полягає у внесенні коректив в діяльність організації на основі фактично одержаних результатів в попередній період, що знайшло відображення і в інструментах управління.

2. Риси епохи масового збуту:

1. ускладнення середовища діяльності організації;

2. тенденція урівноваження попиту і пропозиції на масові товари;

3. ускладнення поведінки споживача, який почав бажати товар з певними диференційованими властивостями;

4. розпочалося системне втручання держави у справи бізнесу, викликане економічною кризою 1929-1933 років;

5. трансформація технологій масового виробництва у велико -серійні і серійні;

6. загострення конкурентної боротьби та боротьби за споживача (реклама, ФОПСТИЗ і т.д.);

7. поступова переорієнтація уваги менеджерів на зовнішнє середовище організацій;

8. головним завданням менеджменту стало – продати вироблене.

В рамках цієї епохи виділений другий етап розвитку господарського управління – управління на основі екстраполяції. Суть його полягає у врахуванні у майбутніх планах фірми тенденцій, які складались в минулому, що також знайшло відображення у відповідних інструментах.

3. Риси постіндустріальної епохи:

1. надзвичайний динамізм і мінливість зовнішнього середовища організацій;

2. тенденція до перевищення пропозиції над попитом на товари масового споживання;

3. якісне ускладнення поведінки споживачів, які почали бажати товарів підвищеної якості, з індивідуальними властивостями, ексклюзивних, предметів розкоші;

4. ускладнення форм і методів державного втручання в економіку;

5. формування нових соціальних пріоритетів, таких як екологія, здоров’я, нації і т.д.;

6. інтенсивний розвиток малого бізнесу та ускладнення конкурентного середовища;

7. трансформація технологій великосерійного і серійного виробництв у дрібносерійні і одиничні;

8. глобалізація світової економіки та загострення міжнародної конкуренції;

9. формування міждержавних та наддержавних структур з регулятивними функціями, таких як ЄС, СОТ та ін.;

10. концентрація уваги менеджерів, головним чином, на проблемах, що виникають у зовнішньому середовищі;

11. головним завданням менеджменту стало виробляти те, що буде продано.

В рамках цієї епохи виділяють два етапи розвитку господарського управління:

1) Управління на основі передбачень змін, суть якого полягає в тому, що майбутнє фірми визначається на основі прогнозів і передбачень майбутнього стану зовнішнього середовища.

Саме на цьому етапі з’являється концепція стратегічного планування і управління.

2) Управління на основі гнучких екстренних рішень, яке передбачає постійну оцінку ситуації, що швидко міняється і прийняття рішень та їх корекція у відповідності до характеру цих змін.