Прилади вимірювання температури.
Для забезпечення нормальної роботи двигуна водій повинен контролювати температуру охолоджуючої рідини в порожнині охолоджування і при необхідності коректувати її при допомозі жалюзі. Контроль за температурою охолоджуючої рідини здійснюється покажчиком температури, що складається з датчика, укріпленого в головці циліндрів, і самого покажчика на щитку приладів (мал. 8.1).
Основні деталі датчика: корпус, термістер і пружина. Термістер виготовлений у вигляді диска, і його провідність міняється із зміною температури. При підвищенні температури провідність збільшується, а при охолоджуванні — зменшується.
Мал. 8.1. Покажчик температури охолоджуючої рідини
У покажчику є три котушки, одна з них включена послідовно термістеру, а дві інші через резистор сполучені з масою. Опір останніх двох котушок практично не змінюється, тому сила струму також постійна. Стрілка покажчика закріплена на осі разом з постійним магнітом, що знаходиться під дією результуючого магнітного поля котушок.
При зміні температури охолоджуючої рідини магніт із стрілкою відхиляються під дією результуючого поля, що змінилося. Магнітоелектричні покажчики не створюють перешкод радіоприйому, точні і надійні в роботі.
Окрім покажчика температури на автомобілях, що вивчаються, встановлюють аварійні сигналізатори, застережливі водіїв про неприпустиме підвищення температури рідини в системі охолоджування.
Аварійний сигналізатор складається з датчика, встановлюваного у верхньому бачку радіатора, і сигнальної лампи на щитку приладів (мал.8.2). Датчик сигналізатора складається з корпусу з латунною гільзою, в якій розміщений нерухомий контакт, сполучений з масою, і пересувний контакт, закріплений на пружній біметалічній пластині, ізольованій від маси і сполученій із затиском зовні корпусу. Дріт від затиску сполучений з сигнальною лампою на щитку приладів. Контакти датчика при нормальній температурі охолоджуючої рідини знаходяться в розімкненому стані.
Мал. 8.2. Аварійний сигналізатор температури рідини в системі охолоджування:
1 — сигнальна лампа; 2 — датчик сигналізатора;
3 — біметалічна пластина; 4 — контакти.
Досягши температури вище за розрахункову (105 °С — ГАЗ-53-12, 115°С— ЗІЛ-130 і 92...98°С- КамАЗ) біметалічна пластина згинається настільки, що контакти замикаються, включаючи в ланцюг лампу сигналізатора.
3. Прилади вимірювання тиску.
Покажчик тиску масла в системі мастила двигуна складається з датчика і покажчика (мал. 8.3).
Д
атчик
складається з корпусу з діафрагмою,
кришки і повзункового
реостата. Пересувний контакт реостата
пов'язаний з діафрагмою. При збільшенні
тиску під діафрагмою вона прогинається,
а разом з нею переміщається по реостату
пересувний контакт, змінюючи опір.
Покажчик по своєму пристрою подібний
покажчику температури охолоджуючої
рідини.
Мал.8.3. Покажчик тиску масла Мал. 8.4. Контрольна лампа аварійного тиску
масла: а — малий тиск; б — тиск в межах норми.
Для зменшення впливу температури на точність свідчення приладу одна з котушок сполучена з масою через резистор, що є температурним компенсатором.
Для додаткового контролю за тиском масла встановлюють сигналізатор аварійного тиску масла (мал. 8.4), який складається з контрольної лампи на щитку приладів і датчика. Датчик складається з корпусу, діафрагми, контактного пристрою, пружини і ізольованого висновку. При тиску в системі мастила нижче встановленої межі контакти стуляться, і лампа зажевріє. При підвищенні тиску діафрагма прогинається, і контакти розмикаються — лампочка гасне.