11.5. Емісія і розміщення цінних паперів

* Емісія цінних паперів — це встановлена в законодавчому поряд­ку послідовність дій емітента з випуску й розміщення цінних па­перів.

Емітент і посадові особи органів управління емітента, на яких стату­том або внутрішнім документом емітента покладено обов'язок відповіда­ти за повноту й достовірність інформації, що є в указаних документах, несуть відповідальність за виконання цих зобов'язань згідно із законо­давством.

* Розміщення цінних паперів — це відчуження цінних паперів емітентом первинним власникам через укладання громадянсько-правових угод.

Розміщення звичайно має форму передплати — закритої або відкри­тої. Закрита передплата — розміщення цінних паперів поміж зазда­легідь визначених інвесторів без публічного (тобто з використанням за­собів масової інформації) оголошення пропозиції. Відкрита передпла­та — розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції і укладення грома­дянсько-правових угод.

Рішення про випуск акцій приймають засновники акціонерного това­риства з наступним затвердженням його на Загальних зборах акціонерів. Розмір випуску не може перевищувати 1/3 розміру статутного фонду. Рішення про випуск акцій оформляється протоколом, котрий повинен мати дані, достатні для забезпечення обсягу прав власників цих паперів. Зокрема в протоколі зазначають мету випуску, види акцій, їхню номі­нальну вартість, порядок виплати дивідендів, порядок розміщення й ви­купу акцій тощо.

Цінні папери, випуск яких не було зареєстровано, не підлягають розмі­щенню. Реєстрація потрібна всім учасникам фондового ринку: емітенту — для вистежування руху і трансформації випущених ним цінних па­перів; інвестору — для гарантії одержання доходу; державі — для конт­ролю й регулювання; посередникам — для якісного виконання послуг, які вони надають.

Процес первинного розміщення складається з кількох етапів, які мо­жуть різнитися для різних видів та умов випуску цінних паперів. Ці етапи:

1) прийняття емітентом рішення про випуск цінних паперів;

2) реєстрація інформації про випуск цінних паперів та організація передплати на цінні папери (відкрите розміщення) або оформ­лення розміщення цінних паперів серед конкретних осіб (закри­те розміщення);

3) підбивання підсумків передплати або розміщення цінних па­перів;

4) реєстрація випуску іонних паперів;

5) видача цінних паперів власникам та (або) реєстрація власни­ка в системі реєстру власників іменних цінних паперів емі­тента.

Акції випускаються однакової номінальної вартості у розмірі статутно­го фонду акціонерного товариства або всієї вартості майна державного підприємства.

Рішення про випуск акцій приймається:

• при організації нового акціонерного товариства чи реорганізації старого підприємства в акціонерне товариство, у тому числі через приватизацію;

• у разі додаткових випусків акцій акціонерним товариством.

Акціонерне товариство може випускати додаткові емісії, коли всі рані­ше випущені акції повністю оплачені не нижче їхньої номінальної вар­тості. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього ви­пуску усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважа­ють недійсними.

Облігації підприємств випускають підприємства всіх передбачених за­коном форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші това­риства.

Рішення про випуск облігацій підприємств, в якому визначаєть­ся емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій, прийма­ється емітентом і оформляється протоколом. Протокол містить дані про:

• емітента облігацій;

• його статутний фонд;

• господарську діяльність і службових осіб емітента.

Цінні папери можуть пропонуватись для закритого та відкритого роз­міщення.

При відкритому розміщенні коло власників обмежується тільки кількістю цінних паперів і заздалегідь визначити, хто їх придбає, немож­ливо.

При закритому розміщення цінні папери розповсюджуються у наперед визначеному колі юридичних та фізичних осіб. Як правило, це засновни­ки акціонерного товариства.

Процеси закритого та відкритого розміщення мають певні особ­ливості. При закритому розміщенні відкрита передплата на цінні папери не проводиться, склад майбутніх власників визначається в момент прий­няття рішення про випуск цінних паперів.

Висновки:

На світовому ринку обертається дуже велика кількість різнома­нітних видів цінних паперів, кожний з яких характеризується десят­ками ознак.

Цінні папери характеризуються наступними універсальними озна­ками:

■ цінний папір є безвідкличним свідоцтвом емітента про те, що він узяв на себе певні зобов'язання перед інвестором;

■ інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими доку­ментами свої права, що випливають із самого факту володіння цінним папером.

Проте загальні, універсальні ознаки цінних паперів цим практично й вичерпуються. Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та об­меження визначаються конкретним видом цінних паперів.

Питання для самоперевірки

1. Поясніть схему класифікації цінних паперів на фондовому ринку.

2. Що таке цінний папір?

3. Що таке "деномінація" цінних паперів?

4. Яка різниця між пайовими і приватизаційними цінними паперами?

5. Які цінні папери відносять до пайових за адресністю та правами власності?

6. Назвати основні реквізити приватизаційних цінних паперів.

7. Які цінні папери відносяться до боргових?

8. Що таке вексель? Пояснити його походження.

9. У чому полягає різниця між казначейським зобов'язанням і обліга­ціями внутрішніх позик?

10. Перелічити і охарактеризувати види муніципальних цінних паперів.

11. Які цінні папери відносяться до похідних?

12. У чому полягає різниця між термінами "опціон" і "ф'ючерс"?

13. Назвати основні показники ефективності функціонування фондо­вого ринку.

Тестові завдання

1. До загальних принципів функціонування ринку цінних паперів не відно­сяться:

1) збалансованість обсягів збуту;

2) прозорість біржової інформації;

3) рівність можливостей суб'єктів;

4) упорядкованість "правил гри";

5) фінансування і кредитування товаровиробників.

2. Залежно від прав власників акції поділяються на:

1) звичайні (прості);

2) складні;

3) привілейовані;

4) асоційовані;

5) комерційні.

3. До боргових цінних паперів не зараховують:

1) облігації;

2) казначейські зобов'язання;

3) векселі;

4) ощадні сертифікати;

5) приватизаційні цінні папери.

4. До основних видів муніципальних цінних паперів не відносяться:

1) облігації під загальне зобов'язання;

2) облігації під дохід від проекту;

3) ощадні сертифікати та чеки;

4) облігації під спеціальний податок;

5) облігації під заставу нерухомості.

5. Індосамент - це:

1) згода на оплату векселя;

2) новий держатель векселя;

3) передавальний напис на векселі, згідно з яким вексель передається новій особі;

4) платник за переказним векселем;

5) доручення за векселем.

6. До загально-комерційних показників біржової торгівлі акціями не відно­сять:

1) капіталізована вартість акцій;

2) віддача акціонерного капіталу;

3) балансова вартість акцій;

4) коефіцієнт відношення ринкової і балансової вартостей акцій;

5) котирувальна ціна акцій.