5.2. Перспективність і наступність в організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі та школі Перспективність і наступність — принципи неперервності освіти

Неперервність освіти в Україні визначено пріоритетним напрямом її реформування. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні (2001) зазначено, що вона має забезпечуватися наступністю змісту та координацією освітньо-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку осіб до можливого переходу до наступних ступенів. Отже, державою задекларовано принципову важливість неперервності освіти у процесі розвитку і становлення особистості в її індивідуальній еволюції.

Дошкільна освіта дає старт у шкільне навчання тим, що започатковує готовність усіх сфер особистості дитини до нього як до нової форми її життєдіяльності.

Що означає термін «неперервність освіти»? Словник професійної освіти визначає це як систему безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності нації.

Важливими умовами забезпечення функціонування безперервної освіти виступає дотримання таких педагогічних принципів освіти, як перспективність і наступність на всіх освітніх ланках.

З погляду взаємозв'язку дошкільної і початкової освіти, перспективність означає погляд вперед, роботу на майбутнє, на перспективу. Це знання вихователями дошкільних навчальних закладів програм першого класу початкової школи, особливостей змісту і методів навчання, виховання та розвитку учнів з метою підготовки дошкільнят до шкільного навчання і спілкування в умовах шкільного середовища.

Наступність — це використання, врахування вчителями початкової школи здобутків і досягнень дітей в дошкільній освіті з метою організації природного входження дитини в процес систематичного навчання і виховання, спілкування більш високого ґатунку в умовах нового соціального середовища. Це знання програм, змісту й методик дошкільного виховання, базових досягнень у розвитку дітей старшого дошкільного віку за різними видами їхньої діяльності та вихованості.

Наступність — це об'єктивна закономірність розвитку всіх життєвих явиш, завдяки якій відбувається безперервний розвиток. Завдяки наступності нові надбання, змінюючи старі, зберігають в собі елементи своїх попередників.

У розвитку особистості дитини раннього, дошкільного і молодшого шкільного віку також є наступність, зокрема вона виявляється у розвитку творчих здібностей особистості, формування яких є пріоритетним напрямом в діяльності різних ланок освіти.

Щоб наступність як закономірність розвитку творчої особистості відбу­валася, необхідно спеціально створювати умови для творчого розвитку і подальшого навчання в школі.

У дошкіллі з огляду на перспективу шкільного навчання важливо про­ектувати і формувати базові основи творчої особистості, чітко визначаючи їх у меті, змісті, формах і методах образотворчої діяльності.

У різні періоди дошкільного дитинства (враховуючи специфіку домінантних потреб кожного вікового періоду, провідний вид діяльності, новоутворення і магістральні лінії розвитку) важливо визначати своєрідні завдання, зміст, методи і форми художньо-творчого розвитку.

Так, провідною в ранньому дитинстві є предметна діяльність, яка суттєво впливає на характер образотворчої діяльності і можливості особистісного розвитку дитини в ній. Образотворча діяльність, що зароджується в ранньому віці, містить риси предметної діяльності: зображення переважно предметного характеру, діти намагаються діяти з ними як з реальними предметами, їх цікавить сам процес діяльності, а не її результат і суспільна оцінка.

У дошкільному віці потреби змінюються, дитина більшою мірою зорі­єнтована не на предмет, а на людей, на їхні дії з предметами, на взаємодію і взаємини в людському спілкуванні. Змінюється провідна діяльність, нею стає сюжетно-рольова гра, в якій дитина намагається пізнати сенс діяльності дорослих людей, особливості їхніх взаємин. Образотворча діяльність в цей період розвивається за своїми законами і водночас містить соціальні пріоритети. Так, творчий характер діяльності стимулює розвиток найважливішого психічного новоутворення цього періоду — уяви як базової основи творчості, котра є особливо важливою як для гри, так і для образотворчої діяльності. У цей період в процесі набуття знань, умінь і навичок розвиваються творчі вміння, необхідні для реалізації творчої уяви і задумів.

Значення творчої уяви, що розвивається в дошкільному дитинстві, вкрай важливе для всього подальшого розвитку особистості в більш зрілі роки в різних видах діяльності. Перспективний пріоритетний напрям розвитку творчої продуктивної уяви в умовах образотворчої діяльності зберігається і в початковій школі.

Психолог В. Давидов продуктивну уяву, що домінує в розвитку дошкільнят, вважає основою творчого мислення молодших школярів. Ці здібності він розглядає як правомірні чинники єдиної лінії творчого розвитку дітей, як основу наступності між дошкільною і шкільною освітою.

У процесі навчання в учнів початкової школи формується новий спосіб креативного пізнання світу — теоретичне мислення, що відбувається у формі абстрактних понять. Це дає можливість учням більш свідомо засвоювати принципи, закономірності, технології створення художніх образів.

Отже, креативне (творче) мислення молодшого школяра — це якісно новий відрізок у розвитку творчих здібностей особистості, початок якому дає розвиток продуктивної уяви в дошкільному дитинстві.

Ось чому так важливо, з погляду перспективи розвитку особистості в дошкільний період, розвивати продуктивну уяву дітей як на заняттях, так і в самостійній художній діяльності.

Психолого-педагогічна наука визначає показники готовності дитини до школи в різних сферах її життєдіяльності. У художньо-творчій сфері дитина-дошкільня:

1) вміє емоційно відгукуватися на вияви естетичного в житті та мистецтві, висловлювати власні думки й почуття, судження про красиве в усьому навколо неї;

2) розуміє засоби художньої виразності різних видів образотворчого мистецтва;

3) володіє елементарними знаннями про основні види і жанри обра­зотворчого мистецтва, їхні спільні та відмінні риси;

4) вміє давати естетичну оцінку творам мистецтва;

5) вміє самостійно створювати художні образи засобами виразності різних видів образотворчої діяльності та головних технік: малювання, ліплення, аплікації, конструювання;

6) володіє різними технічними прийомами, технологією роботи з різно­манітними матеріалами;

7) створює зображення за допомогою різних способів сприймання дійсності: за уявою, уявленнями, з пам'яті, за натурою, з натури, за власним задумом;

8) виявляє ініціативу, творчість, самостійність у художній діяльності, прагне до оригінальних рішень.

• Доповніть цей перелік, користуючись власним практичним досвідом, стандартом художньо-естетичного розвитку дошкільняти.

Сутність перспективності і наступності в освітній роботі з розділу «Образотворче мистецтво»

Перспективність і наступність в освітній роботі з розділу «Образотворче мистецтво» — це реалізація в межах вікових можливостей спільної мети: формування почуття прекрасного, вміння розуміти і цінувати красу в житті і творах мистецтва, розвиток естетичних оцінок і смаків, уяви, фантазії, оригінальності й не стереотипності мислення, художньої творчості в процесі художнього пізнавання й опанування світу.

Основою реалізації програм суміжних ланок освіти з розділу «Образотворче мистецтво» є оптимальне поєднання різних видів художньої діяльності — продуктивної (відтворювальної) і продуктивної (творчої) на ґрунті безпосе­реднього сприймання світу дитиною та через художні образи у мистецтві.

Ця лінія чітко простежується в державних стандартах дошкільної і по­чаткової освіти — змістова лінія «Світ мистецтва» у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні (БКДО) та освітня галузь «Мистецтво» у Державному стандарті початкової загальної освіти (ДСПЗО).

БКДО головною метою художньо-естетичного розвитку дошкільнят визначає виховання культури естетичних почуттів, розвиток сприйнятливості як базової особистісної характеристики, що полягає в умінні приймати, передавати, трансформувати, а саме — бути споживачем і творцем культури.

ДСПЗО має за мету розвиток особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та в духовному самовдосконаленні.

• Спробуйте порівняти ці положення стандартів і переконатися, що в них простежується спільна цільова спрямованість суміжних ланок освіти, з одного боку, на збагачення дітей та учнів досвідом естетичного світовідчуття через сприймання краси світу й мистецтва, а з другого — на активне залучення їх до самостійної художньої образотворчості.

Не можна не помітити спільних підходів науковців-розробників стандартів дошкільної і початкової освіти до пріоритетного визнання інтеграційних процесів під час засвоєння субсфери та освітньої галузі «Мистецтво».

З цього приводу в БКДО в Україні зазначається, що Базовий компонент художньої освіти (сфера «Культура», субсфера «Мистецтво») є вихідним для шкільної освітньої галузі «Художня культура», в основі якої лежить принцип інтеграції різних видів мистецтва. Отже, мистецьку діяльність дошкільнят доцільно організовувати за принципом інтеграції (гармонійного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії з виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності: малюванні, ліпленні, аплікації, музикуванні, мімічних та пантомімічних етюдах).

У ДСПЗО наголошується, що в основу змісту освітньої галузі «Мистецтво» покладено принцип об'єднання різних видів мистецтва та визначення художньої культури як системи скоординованих знань, опанування яких необхідне для формування у свідомості учнів цілісної художньої картини культурного простору. Впровадження у шкільну практику комплексу видів мистецтва дасть змогу розширити асоціативні уявлення учнів, збагатити їхнє суб'єктивне світосприймання і світовідчуття, виконати комплексну функцію в розвитку сенсорної, емоційної та інтелектуальної сфер особистості.

Державні стандарти реалізуються в освітніх програмах. Судити про те, чи існує тут наступність, дуже важко. По-перше, тому, що розроблені під державні стандарти дошкільної освіти і початкової школи програми перебувають у стані експериментального впровадження. По-друге, тому, що існує велика кількість варіативних і авторських програм з оригінальними, неординарними підходами до освіти і це створює певні складнощі у їхньому порівнянні.

• Спробуймо проаналізувати програми суміжних ланок освіти. Наприклад: Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / Відповідальний редактор 3. П. Плохій. — К., 1991.; Программа для средней общеразвивательной школы. Изобразительное искусство. І— 4 классы / Сост. М. Л. Любарская и др. Одесса—Киев, 1996.

Ви побачили, що загальні підходи до побудови програм (структура), мають багато спільного. Так, виокремлюється розділ «Сприймання краси різних об'єктів і явищ життя й образотворчого мистецтва як базова основа власної художньо-творчої діяльності дітей та учнів».

У дошкільній програмі розвиток сприймання образотворчого мистецтва передбачено з четвертого року життя (народна іграшка, декоративно-ужиткове мистецтво, живопис, графіка, скульптура). У програмі першого класу цей розділ відсутній і з'являється лише у другому класі. Отже, про наступність за цим напрямом не можна говорити, бо здобутки дошкільної освіти втрачаються.

Наступності важливо дотримуватися і щодо лінії знань, навичок і творчих умінь, які зумовлюють та обслуговують образотворчу діяльність і повинні бути підпорядковані головній меті — творчому розвитку дитини. Вона має отримати можливість висловлювати свої думки і почуття, ставлення та оцінки в малюнках, ліпленні, аплікаціях. Тому у процесі шкільного навчання образотворча діяльність має функціонувати на більш високому та усвідомленому рівні. Від учнів вимагається більше самостійності, ініціативи в постановці зображувальних завдань, у виборі цікавих тем та оригінальних засобів їхнього художнього втілення.

Щодо реалізації принципу наступності — важливо, щоб у процесі шкільного навчання були створені умови для самостійної образотворчої діяльності в позанавчальний час, щоб діти не втрачали можливостей для творчого самовираження, до яких вони звикли в дитячому садку. Найбільш сприятливі умови в цьому плані — в освітніх закладах типу «школа-дитячий садок». Вони мають відповідно обладнане середовище для СОД і планують час для самостійної художньої діяльності учнів з метою розвитку та реалізації їхніх художніх уподобань, інтересів, здібностей, творчих обдаровань. Важливо зацікавити учнів творчими заняттями в них. Тут має місце більш логічне продовження в початковій школі традицій і здобутків дошкільної освіти з образотворчого мистецтва, ство­рено сприятливіші організаційні умови для занять учнів образотворчим мистецтвом.

Практично наступність має забезпечуватися в стандартах і програмах дошкільної і початкової освіти. У стандартах обох ланок пріоритетним завданням є творчий розвиток особистості дошкільняти і молодшого школяра засобами образотворчого мистецтва.

В Україні немає програм з образотворчого мистецтва, які відповідали б іде­ям наступності. Російські програми з образотворчого мистецтва Б. Йєменсь­кого та Програма розвитку різних форм креативного пізнання, творчої уяви і мислення в школі В. Давидова більшою мірою реалізують цей принцип. Ознайом­теся з ними докладніше.