Художній образ у мистецтві

Художній образ є формою існування мистецтва. З позиції його розумін­ня розглядають пізнавально-виховне, освітнє й особистісно-розвивальне значення мистецтва.

Вважається, що термін «художній образ» введений у мистецтвознав­ство Г.-В.-Ф. Гегелем. У його розумінні художній образ постає як єдність емоційно-чуттєвого та раціонального. Емоційність є першоосновою ху­дожнього образу. Для створення видатного твору важливими стають як широта мислення, так і здатність до емоційної переробки вражень буття. У тлумачному словнику В. Даля зазначено, що в давньогрецькій мові сло­во «образ» набувало значення надавати будь-чому відповідного і красиво­го вигляду працею, діянням. В естетичному аспекті поняття «художній» пов'язується з поняттям прекрасного. «Художнє» є красою, створеною людиною, на відміну від краси природи.

Художній образ є формою мислення в мистецтві, пізнання дійсності й одночасно її оцінкою; такою, яка виражає ставлення художника до світу. Художник мислить асоціативно, тому образ будується як парадокс, не­подібність, символ. У художньому образі злиті в єдине об'єктивне й суб'єк­тивне, матеріальне й духовне, зовнішнє і внутрішнє. Як відображення ре­альності, художній образ є її перетворенням. Він зберігає єдність суб'єкта й об'єкта, і не може бути простою копією свого життєвого прообразу. Ху­дожній образ виступає водночас і як певне (поетичне, ідейно-естетичне) значення, і як знак, що містить це значення. До характеристики художньо­го образу можна додати також умовність, багатозначність, недомовле­ність.

Образна думка є такою ж багатозначною, як саме життя. Недомов­леність образу активізує реципієнта (від лат. recipiens — той, що отримує, приймає) і процес сприймання твору мистецтва стає співтворчістю, до-мисленням, домальовуванням. Реципієнт отримує від художника вихід­ний імпульс для роздумів, емоційний стан та програму переробки отри­маної інформації. За ним збережені свобода волі і простір для творчої фан­тазії.

Художній образ — це індивідуалізоване узагальнення, яке розкриває суттєве для науки явище в конкретно-чуттєвій формі; єдність загального та індивідуального. Мистецтво здатне не відриватися від конкретно-чут­тєвої природи явиш, робити широкі узагальнення і створювати концепцію світу.

Художній образ є специфічною для мистецтва формою відображення дійсності і вираження думок та почуттів художника. Він народжується в уяві художника, втілюється в тій чи іншій матеріальній формі (пластичній, звуковій, словесній, жесто-мімічній) і відтворюється уявою глядача, чита­ча, слухача, який сприймає мистецтво.

♦ Внесіть термін «художній образ» до свого словничка професійних термінів, попрацюйте зі словниками та енциклопедіями, порівняйте різні визначення і складіть найбільш повну характеристику (модель) поняття. Художній образ має власну логіку, розвивається за власними законами і є динамічним явищем, адже формується упродовж головних етапів твор­чого процесу (задум — реалізація задуму — продукт — оцінка) і має зображально-виражальний характер. Важливо зазначити, що будь-який за­дум не може бути реалізований, якщо художник не володіє всією різно­манітністю засобів вираження. Однак техніка сама по собі не забезпечить створення художнього образу, якщо людина не здатна образно мислити, відчувати, переживати, співпереживати. Зображальність і виражальність перебувають у діалектичній єдності (взаємодії) на всіх етапах створення художнього образу; від задуму до сприйняття завершеного твору. У худож­ньому образі вони виступають як єдність пізнання й оцінки.

Втіленню задуму в художній твір сприяє матеріал і «мова» мистецтва. Матеріал бере активну участь в характеристиці образу, допомагає вирази­ти задум і при цьому розкриває власну красу, природну властивість.

З матеріалом у тісному зв'язку перебуває система зображально-вира­жальних засобів, притаманних певному виду мистецтва.

Художній образ містить усе багатство особи Творця. Що яскравішою, значнішою є ця особистість, то значнішим буває саме творіння.

♦ Спробуйте перенести цю думку на дитину і продукт її образотворчої діяль­ності. Простежте діалектичний взаємозв'язок між розвитком особис­тості дитини і збагаченням характеристик продукту образотворчої діяль­ності.

Образ художника — естетичне поняття, яке визначає цілісне уявлення про творця мистецьких цінностей, його роль та функції в суспільстві. Ху­дожниками найчастіше називають професіоналів, спеціалістів в одному чи кількох видах мистецтва. Оскільки здібність до художньої творчості є загальнолюдською потенцією, то кожен індивід тією чи тією мірою є ху­дожником, здатним створювати і сприймати прекрасне. У повному ж своє­му обсязі поняття «художник» містить три основні моменти: творчу обда­рованість у мистецтві (художній талант); професійну освіту і виучку (май­стерність); сукупність політичних, філософських поглядів (світогляд ху­дожника). Художник може визнаватися винятковою особистістю, яка діє поза часом і соціальним середовищем. Здатність бути художником можна розвинути в собі.

♦ Спробуйте зрозуміти себе, навчитися володіти своїми емоціями, інтуїцією, знайти впевненість у просторі внутрішнього психокосмосу і гармонізувати свої стосунки з навколишнім світом. Найбільшим дивом є здібність людини до самоперетворення. Треба знайти в собі і впевнено розвивати найважли­віший талант людини — мистецтво радості життя.

«Хочеш стати майстром — дивись на те,

що в тобі, а не на те, що бачить око».

[Будза А. Арт-терапия: Йога внутреннего

художника. — М., 2002. — С. 70].

Образотворче мистецтво — види художньої творчості, які відображають візуально сприйняту дійсність. Твори образотворчого мистецтва мають предметну форму, яка не змінюється в часі й просторі. До образотворчого мистецтва належать: живопис, графіка, скульптура, декоративне мистец­тво. Окрему позицію займає мистецтво архітектури.

♦ Спробуйте замислитися над цим. Л саме над тим, чи є архітектурна спору­да «образом». Якщо так, то образом чого саме?Можливо, доби, стилю, людини, природи ? Знайдіть докази своєму висновку.

Образотворче мистецтво здатне проникати у внутрішню суть явищ, які сприймаються у зримому вигляді, розкривати їхній взаємозв'язок, оці­нювати смисл і значення, тобто відтворювати не лише чуттєвий вигляд реальності, а й її духовну сутність, внутрішній світ людини, духовне ос­воєння нею природи, втілення соціальних, політичних, філософських, етичних ідей. З опертям на різні художні методи (класицизм, романтизм, реалізм, модернізм і таке інше) образотворче мистецтво звертається як до життєподібної художньої форми, так і до художньої умовності, використо­вує для відображення реальності й досягнення більшої глибини суспільно­го впливу символи, метафори, асоціації, які в окремих видах та жанрах (ор­намент, плакат) виступають неодмінною властивістю художнього образу.